"12" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/18279/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
та секретаря Бруя О.Д.,
за участю: представника Державної митної служби України - Ткаченка В.П.,
розглянувши в судовому засіданні касаційні скарги Державної митної служби України та Львівської митниці на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановила:
У травні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання незаконним і скасування наказу Державної митної служби України від 18 квітня 2011 року № 796-к в частині припинення перебування позивача на державній службі в митних органах України, поновлення його на посаді головного інспектора сектору контролю за правильністю визначення митної вартості відділу контролю митної вартості та класифікації Львівської митниці та стягнення з Львівської митниці на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 18 квітня 2011 року № 796-к о/с в частині припинення перебування позивача на державній службі в митних органах та поновлено позивача на посаді головного інспектора сектору контролю за правильністю визначення митної вартості відділу контролю митної вартості та класифікації Львівської митниці. Стягнуто з Львівської митниці на користь позивача середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 19 квітня 2011 року по 11 жовтня 2011 року у сумі 19953,75 грн.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна митна служба України та Львівська митниця подали касаційні скарги, в яких посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційних скарг, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, не вбачає порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішень, і тому вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 10 лютого 2002 року ОСОБА_3 проходив службу в митних органах України, а з 26 жовтня 2010 року та на час звільнення обіймав посаду головного інспектора сектору контролю за правильністю визначення митної вартості відділу контролю митної вартості та класифікації Львівської митниці.
Наказом Державної митної служби України від 18 квітня 2011 року № 796-к о/с припинено перебування ОСОБА_3 на державній службі згідно вимог пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» за порушення Присяги державних службовців.
Підставою для припинення перебування позивача на державній службі і звільнення із займаної посади, стали результати перевірки службової діяльності Львівської митниці за період роботи у 2008 - 2010 роках по 11 березня 2011 року, оформленої актом від 31 березня 2011 року, згідно якого зафіксовано, що 22 травня 2008 року при митному оформленні товару «Пальмова олія рафінована (олеїн рафінований)» ОСОБА_3 не врахував інформацію бюлетеня «Огляд цін українського та світового товарних ринків», відповідно до якої ціна на товар станом на дату оформлення ВМД була вища за ціну, за якою було здійснено митне оформлення. Крім цього, не було вивчено обставин формування ціни товару, зокрема не враховано, що товар був проданий від іноземного власника українському покупцю на митній території України, під час знаходження у митному режимі «митний склад», тому витрати, пов'язані з перевантаженням товару з судна на митний ліцензійний склад та за зберігання на цьому складі мають включатися до митної вартості.
Наведені обставини, на думку відповідачів, свідчать про порушення ОСОБА_3 присяги державного службовця, яке полягало в несумлінному виконанні останнім службових обов'язків, передбачених статтями 265, 267 Митного кодексу України та підпункту 2 пункту 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2008 року № 339, що призвело до нанесення державі збитків на загальну суму 13968,00 грн.
Відповідно до пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу» крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону. З тексту Присяги державного службовця слідує, що державний службовець присягається суворо дотримуватись Конституції та законів України, сумлінно виконувати свої обов'язки.
Статтею 14 Закону України «Про державну службу» передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
Відповідно до положень статті 31 Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженого Законом України від 6 вересня 2005 року № 2805-IV, з метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування.
Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що а ні Львівською митницею, а ні Державною митною службою рішення про проведення службового розслідування не приймалось та обов'язкове службове розслідування не проводилось, тобто, відповідачем спірний наказ прийнято без врахування результатів службового розслідування. Тоді як проведення службового розслідування повинно передувати виданню наказу про притягнення працівника до відповідальності, а посилання на обставини, встановлені актом перевірки службової діяльності Львівської митниці, на обґрунтування законності підстав звільнення, не допускається.
Крім цього, відповідно до положень статті 408 Митного кодексу України, чинного на час існування спірних правовідносин, правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу», тобто норми Закону України «Про державну службу» можуть застосовуватись щодо посадових осіб митної служби лише у тій частині, що не урегульована спеціальним митним законодавством, у тому числі, і нормами Дисциплінарного статуту митної служби України.
В преамбулі Дисциплінарного статуту митної служби України зазначено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про державну службу».
Тобто і в частині регулювання правового становища державних службовців при застосуванні положень Дисциплінарного статуту митної служби України вимоги Закону України «Про державну службу» враховуються, але здійснюється таке регулювання за нормами спеціальних законів, зокрема, Дисциплінарного статуту митної служби України.
Статтею 21 Дисциплінарного статуту митної служби України встановлено, що порушення службової дисципліни - протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.
Припинення державної служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» (порушення присяги) є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, а тому, якщо підставою для припинення державної служби є порушення посадовою особою митної служби службової дисципліни, неможливість застосування за таке порушення до посадової особи заходів дисциплінарного впливу аж до звільнення з митного органу, повинно бути мотивовано.
Обов'язковість такого мотивування обумовлена тим, що застосування заходів дисциплінарного впливу до посадових осіб митної служби України чітко урегульовано розділом 4 Дисциплінарного статуту митної служби України, який визначає види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, що має наслідком забезпечення належного захисту законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до положень статті 27 Статуту дисциплінарне стягнення має відповідати тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи. При визначенні виду стягнення керівник митного органу повинен враховувати характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинене, попередню поведінку посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах.
Застосувавши за вчинення дій, які кваліфіковані як неналежне виконання позивачем своїх посадових обов'язків, тобто є порушенням службової дисципліни відповідно до визначення статті 21 Дисциплінарного статуту митної служби України, положення пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» (порушення присяги), відповідач тим самим позбавив позивача права на належний захист своїх законних прав та інтересів відповідно до положень розділу 4 Дисциплінарного статуту митної служби України.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Доказування правомірності рішення, означає також і доказування фактичних обставин, за яких може бути прийнято відповідне рішення.
Разом з тим, судами встановлено, що в оскаржуваному наказі Державної митної служби України від 18 квітня 2011 року № 796-к о/с та акті перевірки від 31 березня 2011 року, відповідачем не конкретизовано, які саме дії вчинив ОСОБА_3 в порушення пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу», не наведено конкретних фактів несумлінного виконання позивачем своїх службових обов'язків, а висновки викладені в зазначеному наказі та акті перевірки ґрунтується на припущеннях та не відповідають дійсним обставинам справи.
Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку скасувавши наказ голови Державної митної служби України від 18 квітня 2011 року № 796-к о/с, та поновивши ОСОБА_3 на посаді, з огляду на те, що звільнення позивача було проведено незаконно, оскільки при винесенні Державною митною службою України оскаржуваного наказу про звільнення було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, з огляду на те, що службове розслідування з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку відповідачем проведено не було, що свідчить про винесення спірного наказу за відсутності необхідних доказів, які б підтверджували протиправність поведінки позивача.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційні скарги Державної митної служби України та Львівської митниці залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко