13 листопада 2013 року м. Київ К/9991/52817/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Приходько І. В.
Бухтіярової І. О. Костенка М. І.
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.05.2012 року
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012 року
у справі № 2а/0270/2011/12
за позовом ОСОБА_4
до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - відповідач, Вінницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000641721 від 17.04.2012 року.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.05.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012 р., позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000641721 від 17.04.2012 р.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, Вінницька ОДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.05.2012 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позивних вимог відмовити.
Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 12.03.2012 р. по 16.03.2012 р. посадовою особою Вінницької ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання ОСОБА_4 вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.06.2008 р. по 31.12.2009 р., в ході якої встановлено, що в результаті виходу ОСОБА_4 із засновників ТОВ «Вінсервіс» йому було повернено частину вкладу у грошовій формі, зокрема кошти в сумі 405 7900 грн., так як каруселі, які ним було внесено до статутного фонду товариства було реалізовано. Вказані кошти були визначені податковим органом як отриманий дохід, однак декларацію про отримані доходи позивачем не було подано до податкового органу, таким чином було порушено ч.2 ст. 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», а також п.п. 9.6.1 п. 9.6 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
За результатами перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000641721 від 17.04.2012 р., яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 608 685 грн.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які вирішуючи та задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про господарські товариства» вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п.1.3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» доходом з джерелом його погодження з України є будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.
Підпунктом 4.2.13 пункту 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті.
У свою чергу, відповідно до п.п. 9.6.1, 9.6.2, п. 9.6 ст. 9 вказаного Закону облік фінансових результатів операцій з інвестиційним активами ведеться платником самостійно, окремо від інших доходів і витрат.
Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.
Крім того, п.п. 9.6.3 п. 9.6 ст. 9 цього ж Закону встановлено, що якщо у результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими підпунктом 9.6.2 цього пункту, виникає від'ємне значення, то воно вважається інвестиційним збитком.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, відповідно до протоколу № 1 зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсервіс» від 08.05.2008 р. ОСОБА_4 внесено до складу статутного фонду товариства атракціони на загальну суму 4 060 000 грн. В подальшому зазначені атракціони було реалізовано, внаслідок чого, товариством прийнято рішення про зменшення статутного фонду.
Протоколом зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсервіс» № 2 від 03.03.2009 року ОСОБА_4 повернуто частину його вкладу до статутного фонду. Внесену частку до статутного фонду позивачу було повернуто у грошовому еквіваленті.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем при виході із засновників ТОВ «Вінсервіс» не було отримано інвестиційного прибутку, оскільки сума отриманих коштів не перевищали вартість майна, яке було внесено ним до статутного фонду товариства, а навпаки є меншою.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби - відхилити.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.05.2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012 року у справі № 2а/0270/2011/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько
Судді: (підпис) І. О. Бухтіярова
(підпис) М. І. Костенко