13 листопада 2013 року м. Київ К/9991/47448/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Приходько І.В.
Бухтіярової І.О. Костенка М.І.
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 р.
у справі № 2270/2032/12
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, фізичної особи-підприємця ОСОБА_6
до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби
про визнання відмови протиправною та зобов'язання видати свідоцтво про сплату єдиного податку, -
У лютому 2012 року фізичні особи-підприємці ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (далі - позивачі, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6) звернулися до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області в особі комісії з проведення реорганізації Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Кам'янець-Подільська ОДПІ), в якому просили суд визнати протиправною відмову відповідача у видачі свідоцтв платників єдиного податку та зобов'язати відповідача видати позивачам свідоцтва платників єдиного податку.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.04.2012р. адміністративний позов задоволено: визнано відмову Кам'янець-Подільської ОДПІ від 31.01.2012 р. у видачі ФОП ОСОБА_6, від 02.02.2012 р. ОСОБА_4, від 03.02.2012 р. ФОП ОСОБА_5 свідоцтва про сплату єдиного податку на 2012 рік протиправною; зобов'язано Кам'янець-Подільську ОДПІ видати фізичним особам-підприємцям: ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 свідоцтва про сплату єдиного податку на 2012 рік; вирішено питання про судові витрати.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012р. постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.04.2012 р. скасовано; прийнято нову постанову: у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Кам'янець-Подільської ОДПІ про визнання відмови протиправною та зобов'язання видати свідоцтво про сплату єдиного податку - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивачі звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просили скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 р. і прийняти нове рішення, яким залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.04.2012 р.
Відповідач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване судове рішення прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права і просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачі, як суб'єкти підприємницької діяльності зареєстровані виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської міської ради.
25.01.2012 р. позивачі звернулись із заявами до Кам'янець-Подільської ОДПІ про застосування спрощеної системи оподаткування, зазначивши обрані ними види діяльності згідно КВЕД ДК 009:20050, а саме: 52.48.2 роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами; 52.73.2 ремонт ювелірних виробів.
За результатами розгляду заяв, Кам'янець-Подільська ОДПІ повідомила позивачам кожному окремо листами: від 31.01.2012 р. ФОП ОСОБА_6, від 02.02.2012 р. ФОП ОСОБА_4, від 03.02.2012 р. ФОП ОСОБА_5 про відмову у застосуванні спрощеної системи оподаткування, посилаючись на вимоги пункту 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, згідно якого не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення та на підставі зазначеного зробила висновок, що юридичні особи-платники єдиного податку не мають права здійснювати виробництво та продаж ювелірних виробів
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що Податковим кодексом України не встановлено обмежень на застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність з виготовлення та реалізації ювелірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням, і достатніми умовами для застосування спрощеної системи оподаткування відповідно до норм Податкового кодексу України є здійснення виробництва годинникових корпусів з дорогоцінних металів, виробництва ювелірних виробів з дорогоцінних металів, а також оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.
Відповідно до абзацу четвертого підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Пунктом 2 статті 4 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» визначено, що всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, що займаються операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, ювелірними виробами з них, проводять їх облік за встановленими формами і подають статистичну звітність. Оперативний облік видобутку, переробки, переміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ювелірних виробів з них ведеться суб'єктами підприємницької діяльності окремо за кожним видом операції з урахуванням технології, виду утворених відходів та виробничих втрат. Особливості обліку дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогеннного утворення та напівдорогоцінного каміння визначаються Міністерством фінансів України.
Відповідно до абзацу другого пункту 24 статті 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» суб'єкти підприємницької діяльності, які виготовляють ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів, зобов'язані мати іменник, відбиток якого проставляється виготовлювачем на всіх виробах. Відбиток іменника щорічно підлягає реєстрації в органах, які здійснюють державний пробірний контроль.
Колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що у Податковому кодексі України не визначено поняття «дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння» і поняття щодо діяльності з їх «видобутку, виробництва та реалізації». З огляду на вимоги статті 5 Податкового кодексу України, застосуванню підлягають норми інших нормативно-правових актів.
Спеціальним законом, який здійснює державне регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними, є Закон України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними».
Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» дорогоцінні метали - це золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо).
Згідно пункту 2 статті 1 Закон України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» дорогоцінне каміння - це природні та штучні (синтетичні) мінерали у сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах).
Поняття «вироби із дорогоцінного металу» визначено Інструкцією про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. №244, зареєстрованої в Мін'юсті України за №3698968 від 25.03.2004 р. Виріб із дорогоцінного металу - це будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений зі сплавів дорогоцінних металів (золота, срібла, платини тощо), який використовується як прикраса або предмет побуту.
При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане.
У зв'язку з чим колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що в діях суду першої інстанції вбачається порушення норм права, що призвели до неправильного вирішення спору, і висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову не відповідають обставинам справи.
Так, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо підтвердження правомірності дій податкового органу щодо відмови позивачу у видачі свідоцтва платника єдиного податку на підставі підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - відхилити.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 р. у справі № 2270/2032/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько
Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова
(підпис) М.І. Костенко