"06" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/94952/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Весельської Т.Ф.,
Малиніна В.В.,
Заїки М.М.,
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_4 до Сумської міської ради, міського Голови міста Суми ОСОБА_5, треті особи: головний лікар КП "Сумська міська клінічна лікарня № 1" ОСОБА_6, управління охорони здоров'я Сумської міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Зарічного районного суду міста Суми від 7 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2011 року, -
У березні 2010 року ОСОБА_4 пред'явив у суді вказаний позов, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати незаконним та скасувати розпорядження міського Голови міста Суми № 121-К від 30 червня 2009 року "Про призначення на посаду головного лікаря КУ "Сумська міська клінічна лікарня №1" ОСОБА_6".
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірне рішення прийнято з порушенням вимог Регламенту Сумської міської ради щодо повноважень постійних комісій міської ради, оскільки на засіданні постійної комісії з питань охорони здоров'я, соціального захисту і праці розглядалася лише кандидатура на посаду - ОСОБА_6 та не враховувалися місцеві ініціативи - кандидатура ОСОБА_7, яка була запропонована трудовим колективом КУ "Сумська клінічна лікарня № 1". Окрім того, рішення про призначення ОСОБА_6 прийнято наспіх, з численними порушеннями вимог діючого законодавства, на підставі недостовірних даних про особу кандидата та без урахування його особистих якостей.
Постановою Зарічного районного суду міста Суми від 7 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2011 року, ОСОБА_8 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_4 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування прийнятих ними рішень.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив того, що права, свободи чи інтереси позивача під час прийняття спірного розпорядження не порушені.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки він ґрунтується на вимогах чинного законодавства та відповідає фактичним обставинам справи.
Спірним розпорядженням міського Голови міста Суми № 121-К від 30 червня 2009 року на посаду головного лікаря комунальної установи "Сумська клінічна лікарня № 1" призначено ОСОБА_6 Таке рішення прийнято міським Головою відповідно до пункту 10 частини третьої статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в України", за поданням начальника управління охорони здоров'я Сумської міської ради, з урахуванням пропозицій постійної профільної комісії. Указаний порядок призначення головного лікаря визначений і Статутом комунальної установи "Сумська міська клінічна лікарня № 1", він дотриманий при призначенні ОСОБА_6 на посаду.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно визначень, наведених в підпунктах 6, 8 частини першої статті 3 цього Кодексу, адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах; позивач в адміністративній справі - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що до адміністративного суду може звернутися фізична або юридична особа, права, свободи чи інтереси якої порушено суб'єктом владних повноважень у зв'язку із прийняттям ним рішення, вчиненням дій або не вчинення дій, які повинні бути вчинені в межах повноважень органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової чи службової особи, іншого суб'єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Вимоги позивача повинні стосуватися захисту або відновлення лише його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до статті 104 цього Кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Судами під час розгляду справи встановлено, що фактично позивач звернувся до суду з даним позовом у зв'язку з тим, що головний лікар комунальної установи "Сумська клінічна лікарня № 1" ОСОБА_6 перешкоджає здійсненню його підприємницької діяльності, оскільки відмовляє в наданні медичної допомоги пацієнтам, які знаходяться у палатах підвищеної комфортності приміщення лікарні, орендованого ОСОБА_4
Отже, звернення позивача до суду мотивовано не захистом його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а наміром у такий спосіб захистити свій приватний інтерес, пов'язаний з підприємницькою діяльністю та використанням орендованих приміщень, а тому висновок судів про те, що спірне розпорядження не порушує права, свободи чи інтереси позивача у спірних правовідносинах є правильним.
Враховуючи те, що доводи касаційної скарги правильності висновку судів не спростовують; останні всебічно і повно встановили всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясували дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ухвалені ними рішення, відповідно до статті 224 КАС України підлягають залишенню в силі.
Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Зарічного районного суду міста Суми від 7 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді Т.Ф. Весельська
В.В. Малинін
М.М. Заїка