11 листопада 2013 року м. Київ К/800/50781/13
Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 16 листопада 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Рівненського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 16 листопада 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року.
У зв'язку з тим, що касаційна скарга не відповідала вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: до касаційної скарги позивачем було додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі, що не відповідав розміру встановленому Законом України «Про судовий збір», а також не додано копій оскаржуваний судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, остання була залишена без руху із встановленням строку до 08 листопада 2013 року для виправлення зазначених недоліків, про що судом касаційної інстанції постановлено ухвалу від 15 жовтня 2013 року та направлено скаржнику.
31 жовтня 2013 року до Вищого адміністративного суду України надійшла заява ОСОБА_1, до якої позивач додав копії рішень судів першої та апеляційної інстанцій та квитанцію про сплату судового збору в розмірі 17,21 грн.
Проте, вказана квитанція не приймається судом як належний доказ сплати судового збору з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" - судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Підпунктами 1 та 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду позову розмір судового збору за вимоги майнового характеру складає 1 % розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат, а за вимоги немайнового характеру 0,03 розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно із підпунктом 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду розмір судового збору складає 70 % ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 70 % ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Із змісту рішень судів першої та апеляційної інстанції вбачається, що предметом спору були вимоги немайнового характеру .
Таким чином, розмір судового збору за подання касаційної скарги складає 70 % ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви за вимогу немайнового характеру.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржник в порушення зазначених вимог надав документ про сплату судового збору в розмірі 1,70 грн. та 17,21 грн., що не відповідає розмірам ставок цього збору встановлених Законом України "Про судовий збір".
Оскільки вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2013 року не виконані в повному обсязі, касаційну скаргу слід повернути.
Відповідно до положення частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невиконання ухвали суду про залишення скарги без руху у встановлений строк, скарга повертається особі, яка її подала.
В силу частини 6 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.
При цьому повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ч. 3 ст. 108, ч. 5 ст. 213, ч. 6 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 16 листопада 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Рівненського обласного військового комісаріату про виплату суми - повернути скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Вищого адміністративного суду України С.С. Пасічник