23 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/2607/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Весельської Т.Ф.,
Малиніна В.В.,
Ситникова О.Ф.,
провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Дніпродзержинська (далі - управління ПФУ) про перерахунок розміру пенсії та стягнення заборгованості,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня та 19 липня 2010 року, -
У листопаді 2009 року ОСОБА_4 пред'явив позов, в якому просив суд визнати протиправними дії управління ПФУ щодо нарахування та виплати йому в період з 1 січня 2008 року по 1 травня 2009 року державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII) у розмірах менших, ніж встановлено цим Законом, та стягнути недоотримані внаслідок таких дій кошти в розмірі 153 770 гривень 95 копійок, а також зобов'язати управління ПФУ нарахувати та виплатити йому з 1 червня 2009 року державну та додаткову пенсії у розмірах, встановлених Законом № 796-XII.
Окрім цього, вказував, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року управління ПФУ було зобов'язано перерахувати та виплатити йому різницю між пенсіями, отриманими в період з 1 січня 2005 року по 01 січня 2008 року та тими, що підлягали виплаті в цей період відповідно до Закону № 796-XII, а саме: в розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність - для розрахунку пенсії по інвалідності та 50% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - для розрахунку додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. Однак, під час виконання цього судового рішення, управління ПФУ невірно застосувало чинне законодавство, внаслідок чого ним недоотримано державну та додаткову пенсії, загальною сумою 98 675 гривень 30 копійок, яку також просив стягнути на його користь.
Постановою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 19 січня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено в повному обсязі.
Окремою ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 19 січня 2010 року постановлено довести до відома управління ПФУ та Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області інформацію про недоліки у роботі посадових осіб управління ПФУ, які під час нарахування пенсії ОСОБА_4 застосували нечинні положення законодавства, чим порушили його права та викликали необхідність повторного звернення до суду, для вжиття відповідних заходів, з метою недопущення подібних порушень в майбутньому.
Апеляційний розгляд справи здійснювався відповідно до цивільного процесуального законодавства, в період дії Закону України від 18 лютого 2010 року № 1691-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами", згідно з яким вирішення справ такої категорії було віднесено до юрисдикції загальних судів.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2010 року постанову суду першої інстанції скасовано, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2010 року скасовано окрему ухвалу Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 19 січня 2010 року.
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_4 посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування постановлених ним ухвал і залишення в силі постанови та окремої ухвали суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановлене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, обов'язково мати вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини. Так, мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.
Оскільки суд першої інстанції у своїй постанові висновок про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 щодо стягнення з управління ПФУ грошових сум не мотивував, відповідних розрахунків, з яких він виходив при їх обчисленні не навів, чим позбавив можливості перевірити законність та обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд обґрунтовано скасував ухвалену ним постанову та направив справу на новий розгляд.
З огляду на те, що окрема ухвала, постановлена судом першої інстанції, пов'язана з ухваленою ним постановою та стосується одного й того ж предмету позову, вона також обґрунтовано скасована апеляційним судом.
Доводи касаційної скарги наведених висновків не спростовують та не дають підстав вважати, що апеляційним судом під час розгляду справи невірно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права.
Керуючись статтями 2201, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня та 19 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді Т.Ф. Весельська
В.В. Малинін
О.Ф. Ситников