04 листопада 2013 р. Справа № 526/661/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Донець Л.О.
Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.
за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби на постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 14.08.2013р. по справі № 526/661/13-а
за позовом ОСОБА_1
до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби
про скасування постанови,
08.04.2013 року, ОСОБА_1 (далі - позивач ), звернулась до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби
(далі - відповідач), в якому просить про скасування постанови повернення виконавчого документа стягувачеві від 18.02.2013 року.
Постановою Гадяцького районного суду Полтавської області від 14.08.2013 року позов було задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову відповідача від 18.02.2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві за виконавчим листом №2а-125, виданий 08.05.2008 року Гадяцьким райсудом Полтавської області у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства у Полтавській області про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 5 травня.
Виконавчий лист №2а-125, виданий 08.05.2008 року повернути відповідачу для виконання рішення суду.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 11 липня 2013 року скасувати та постановити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаються на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.
Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України «Про виконавче провадження», фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що судовим рішенням Гадяцького райсуду Полтавської області у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства у Полтавській області про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 5 травня були задоволенні позовні вимоги.
Виконавчий лист про примусове виконання згаданого вище рішення був направлений для примусового виконання до відповідача, про що було відкрито виконавче провадження.
18.02.2013 року постановою відповідача зазначений виконавчий документа було повернуто стягувачеві.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того , що оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа від 18.02.2013 року винесена відповідачем не на підставі, не у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", без урахування усіх обставин, необхідних ля прийняття рішення.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції задоволення позову , виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Статтею 11 цього Закону передбачений обов'язок державного виконавця здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме постанови про повернення виконавчого документа за виконавчим листом виданого Гадяцьким районним судом Полтавської області, зазначена постанова винесена на підставі п. 9 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до п.9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження » виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо:
наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Згідно ч. 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Крім того згідно ч. 3 ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження", якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до нього штрафні санкції та інші заходи, передбачені ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження", після чого виконавчий документ постановою державного виконавця повертається до суду, що його видав.
Колегія суддів зауважує про те, що виконавчим органом не вжиті всі можливі заходи, передбачені Законом України "Про виконавче провадження ", спрямовані на виконання рішення суду, а саме не з'ясовано причини невиконання рішення боржником, не направлено відповідні запити про наявність грошових коштів на рахунках боржника.
Крім того, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про протиправність та необґрунтованість доводів боржника на неможливість виконання рішення суду у зв'язку з відсутністю коштів на підставі наступного.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року по справі "Жовнер проти України" державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням.
Крім того, враховуючи практику Європейського суду з прав людини невиконання рішення суду у зв'язку з відсутністю коштів, є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, та яка є частиною національного законодавства, а також статті 1 Протоколу №1 до зазначеної Конвенції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при винесені оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було порушено норми матеріального права, що не призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню.
Стосовно частини позовних вимог про те, що виконавчий лист №2а-а-125, виданий 08.05.2008 року повернути відповідачу для виконання рішення, то колегія суддів, вважає висновок суду необґрунтованим.
На підставі ч.2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених частиною першою статті 47 цього Закону, повертається до органу, який пред'явив виконавчий документ до виконання.
Про повернення виконавчого документа державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно до ст. 51 названого вище Закону України у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.
За наявності обставин, передбачених частиною шостою статті 79 цього Закону, виконавче провадження підлягає відновленню у триденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідної заяви стягувача.
Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання.
В своїй позовній заяві позивач не оскаржує повернення відповідачем до суду виконавчого листа за наслідками постановлення постанови про повернення виконавчого листа в порядку ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», що повинно відбутися у порядку наведеному вище статті 48.
Аналізуючи наведені норми Закону України «Про виконавче провадження» колегія суддів дійшла до висновку про те, що питання поновлення виконавчого провадження після скасування постанови про повернення виконавчого провадження віднесені до повноважень відповідача, тому суд позбавлений можливості вирішувати дані питання
Судове рішення в цій частині прийнято без дотримання передбаченого вимог статті 51 Закону України «Про виконавче провадження», тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.
Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.
Оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийнято та вчинено не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Аналізуючи наведені норми Закону України «Про виконавче провадження» колегія суддів дійшла до висновку про те, що питання поновлення виконавчого провадження після скасування постанови про закінчення виконавчого провадження віднесені до повноважень відповідача, тому суд позбавлений можливості вирішувати дані питання.
Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Згідно до п. 3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби задовольнити частково.
Постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 14.08.2013р. по справі №526/661/13-а скасувати в частині задоволення позову про те, що виконавчий лист №2а-125 від 08.05.2008 року повернути Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби для виконання рішення суду.
В цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
В іншій частині постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 14.08.2013 р. по справі №526/661/13-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Донець Л.О.
Судді Кононенко З.О. Бондар В.О.
Повний текст постанови виготовлений 08.11.2013 р.