05 листопада 2013 р.Справа № 816/3751/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Сіренко О.І.
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.
за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2013р. по справі № 816/3751/13-а
за позовом Приватного підприємства "Еліт Альфа ЛТД"
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області
про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень,
08 серпня 2013 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду адміністративний позов Приватного підприємства "Еліт Альфа ЛТД" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 24 травня 2013 року №0008572301/649, №0008612301/650.
Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, відповідач вказує на факт відсутності реального вчинення господарських операцій з контрагентами ТОВ "Еспекар", ПП "Електросервіс Бровари", ПП "Арикон", ТОВ "Креміньтрансбіт" у зв'язку з відсутністю у останніх основних фондів, виробничих потужностей, необхідних для здійснення підприємницької діяльності. Крім того, ПП "Еліт Альфа ЛТД" не підтверджено факт передачі товарів, їх транспортування, за договорами з ТОВ "Еспекар", ПП "Арикон" на час проведення перевірки, не надано перевіряючим обов'язкових для оформлення та зберігання товарно-транспортних накладних щодо поставок товарів.
У запереченнях на апеляційну скаргу ПП "Еліт Альфа ЛТД" просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2013 року залишити без змін з огляду на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок оплати цих товарів з господарською діяльністю позивача доведено наявними у матеріалах справи первинними документами. Угоди, укладені між позивачем та ТОВ "Еспекар", ПП "Електросервіс Бровари", ПП "Арикон", ТОВ "Креміньтрансбіт" мали реальний характер.
Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції правомірним, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ПП "Еліт Альфа ЛТД" складено Акт від 07 травня 2012 року №1125/22-209/34537137 (том І, а.с. 71-90), у якому зафіксовано, порушення:
- пункту 5.1., підпункту 5.2.1 пункту 5.2,, підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5, підпунктів 8.3.1, 8.4.1 пункту 8.3. статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 55204,00 грн., у тому числі ІV квартал 2010 року 55204,00 грн.;
- підпунктів 7.4.1., 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у результаті чого підприємством завищено податковий кредит на суму 20074,00 грн., у тому числі за жовтень 2010 року у сумі 16685,00 грн., за листопад 2010 року у сумі 3389,00 грн.
- пункту 135.1. , підпункту 135.5.4 пункту 135.5. статті 135, підпункту 138.1.1. пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 226564,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2011 року у сумі 212267,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року у сумі 14297,00 грн.;
- підпунктів 198.1.1, 198.1.3 пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 89551,00 грн., у тому числі за травень 2011 року у сумі 28214,00 грн., за червень 2011 року у сумі 55686,00 грн., у липні 2011 року у сумі 5651,00 грн.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно п.201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З матеріалів справи вбачається, що ПП "Еліт Альфа ЛТД" укладено договори поставок:
- з ПП "Електросервіс Бровари" від 21 червня 2011 року №22 (том І, а.с. 135-136), предметом якого є продаж та постачання ПП "Електросервіс Бровари" (Постачальник) дизельного пального ПП "Еліт Альфа ЛТД" (Покупець);
- з ПП "Арикон" від18 травня 2011 року №71 (том І, а.с. 191-194), предметом якого є продаж та постачання ПП "Арикон" (Постачальник) нафтопродуктів ПП "Еліт Альфа ЛТД" (Покупець);
- з ТОВ "Креміньтрансбіт" від 02 вересня 2010 року №74 (том ІІ, а.с. 29-30), предметом якого є продаж та постачання ТОВ "Креміньтрансбіт" (Постачальник) нафтопродуктів ПП "Еліт Альфа ЛТД" (Покупець);
- з ТОВ "Еспекар" від 22 квітня 2011 року №68 (том ІІ, а.с. 220-221), предметом якого є продаж та постачання ТОВ "Еспекар" (Постачальник) нафтопродуктів ПП "Еліт Альфа ЛТД" (Покупець).
На підставі даних договорів ПП "Еліт Альфа ЛТД" здійснило придбання у вказаних контрагентів нафтопродуктів (дизельного пального) для використання у господарській діяльності позивача: для заправки автомобілів, оскільки підприємства позивача здійснює перевезення вантажів у межах України та за кордоном, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (том І, а.с. 104-120), договорами оренди транспортних засобів (том І, а.с. 121-134), а також ліцензією Міністерства транспорту та зв'язку України серії АД №062262 на здійснення внутрішніх та міжнародних перевезень небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами (том І, а.с. 23).
На виконання умов вищезазначених договорів, а також на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, транспортування, оплати та подальшого використання придбаних нафтопродуктів, в матеріалах справи наявні наступні первинні документи:
- по взаємовідносинах з ПП "Електросервіс Бровари": податкові накладні, накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення (том І, а.с. 137-190);
- по взаємовідносинах з ПП "Арикон": специфікація, податкові накладні, накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, акти надання послуг (том І, а.с. 195-250; том ІІ, а.с. 1-28);
- по взаємовідносинах з ТОВ "Креміньтрансбіт": податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, акти надання послуг (том ІІ, а.с. 31-219);
- по взаємовідносинах з ТОВ "Еспекар": податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, акти надання послуг (том ІІ, а.с. 222-250; том ІІІ, а.с. 1-152).
Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Так, вимоги щодо оформлення податкової накладної передбачено п.201.1 ст. 201 ПК України,
Тотожні приписи було встановлено пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7, п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість".
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач мав всі передбачені чинним податковим законодавством підстави для включення до складу податкового кредиту за періоди, що перевірялись сум ПДВ, сплачених в ціні товарів за договорами з ТОВ "Еспекар", ПП "Електросервіс Бровари", ПП "Арикон", ТОВ "Креміньтрансбіт".
Щодо тверджень відповідача про неправомірне заниження податку на прибуток у звітніх періодах, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;
інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно п.138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Також, п.п.139.1.9 встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
П.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договорів з контрагентами ПП "Електросервіс Бровари", ПП "Арикон", ТОВ "Креміньтрансбіт", ТОВ "Еспекар" були оформлені необхідні первинні документи:податкові накладні, накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення; специфікація, акти надання послуг ( том І, а.с. 137-190, а.с. 195-250; том ІІ, а.с. 1-28, а.с. 31-219, а.с. 222-250; том ІІІ, а.с. 1-152).
Враховуючи вказані норми Закону та висновки суду, колегія суддів вважає, що первинні документи оформлені належним чином, та є необхідною підставою для включення витрат з придбання товарів та послуг за договорами з ПП "Електросервіс Бровари", ПП "Арикон", ТОВ "Креміньтрансбіт", ТОВ "Еспекар" позивачем до складу валових витрат.
Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.
Посилання відповідача у апеляційній скарзі на той факт, що на час проведення перевірки позивачем не надано документів, які б підтверджували факт транспортування, зокрема товарно-транспортних накладних, колегія суддів вважає такими, що висновків суду не спростовують, виходячи з наступного.
У відповідності до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.97 року, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно з п. 8.26 Правил, вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.
В даному випадку факт отримання позивачем від ПП "Електросервіс Бровари", ПП "Арикон", ТОВ "Креміньтрансбіт", ТОВ "Еспекар" товарів підтверджується первинною бухгалтерською документацією, наявною у матеріалах справи.
Щодо тверджень відповідача у апеляційній скарзі про те, що зазначені контрагенти не мають необхідних умов для провадження фінансово-господарської діяльності, що свідчить про порушення ним вимог чинного податкового законодавства та відповідно відсутність підстав вважати реальними наслідки укладених угод між ними та позивачем, колегія суддів зазначає наступне. Враховуючи закріплений Конституцією України принцип особистого характеру юридичної відповідальності, колегія суддів вважає, що відповідальність за порушення норм чинного податкового законодавства повинна нести особа, яка допустила таке порушення. Той факт, що контрагентами позивача порушено умови провадження господарської діяльності, не дає підстави застосовувати до підприємства позивача, як добросовісного платника податків, фінансові санкції за збільшення суми податкового кредиту та валових витрат, по операціям з такими контрагентами.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2013р. по справі № 816/3751/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.
Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: СУДДЯ Сіренко О.І.
Повний текст ухвали виготовлений 11.11.2013 р.