23 жовтня 2013 р.Справа № 815/5212/13-а
Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Зуєвої Л.Є.,
- Шевчук О.А.
при секретарі - Троян І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Софтсервис» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Софтсервис» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2013 року № 0000722220 та № 0000732220,
ТОВ «Софтсервис» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.07.2013 року № 0000722220 та № 0000732220.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував, що на підставі акту перевірки від 05.07.2013 року № 15/22-2/31533260 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Софтсервис» по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Престиж Строй 2012» за період з 01.08.2012 по 31.08.2012 року» відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 11.07.2013 року № 0000732220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1650,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 1100,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 550,00 грн. та № 0000722220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1444,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 1 155,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 289,00 грн. Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаних повідомлень-рішень.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Софтсервис» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2013 року № 0000722220 та № 0000732220, - залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ТОВ «Софтсервіс» ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що в період з 20.06.2013 року по 27.06.2013 року на підставі службового посвідчення серії УОД № 054442, на виконання наказу ДПС України від 23.04.2012 року № 329/ДСК «Про систему раннього виявлення, комплексного відпрацювання та руйнування тіньового сектору економіки», відповідно до листа ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 22.03.2013 року № 2125/7/22-223, яким отримано акт від 22.03.2013 року № 164/22-2/38182778 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Престиж Строй 2012» по фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями за період з 01.05.2012 року по 31.12.2012 року», згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-УІ та наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 14.06.2013 року № 707, посадовою особою відповідача було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Софтсервис» по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Престиж Строй 2012» за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року.
За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 05.07.2013 року № 15/22-2/31533260 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Софтсервис» по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Престиж Строй 2012» за період з 01.08.2012 по 31.08.2012 року», відповідно до висновку якого перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 1 155,00 грн., в тому числі по періодам: 3 квартал 2012 року у сумі 1 155,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 1 100,00 грн., у тому числі по періодам: серпень 2012 року у сумі 1 100 грн. (а.с. 8-29).
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.07.2013 року № 0000732220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1650,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 1100,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 550,00 грн. та № 0000722220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1444,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 1 155,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 289,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази не спростовують доводи податкової інспекції щодо відсутності реальності надання послуг від ТОВ "Престиж Строй 2012".
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Порядок формування складу витрат та податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI(надалі по тексту - ПК України).
Так п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
В свою чергу, відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до п. 201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Однак в даному конкретному випадку, з урахуванням доводів представника відповідача, предметом доказування у справі, у тому числі, є реальність правочину за укладеною усною угодою.
Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Проте податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних послуг у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Як вбачається із матеріалів справи, перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період 3 квартал 2012 року встановлено завищення позивачем витрат по операціях з придбання робіт (поточний ремонт трансформатору напруги та трансформаторів струму; електровимірювальні роботи по пошуку пошкоджень) від контрагента - постачальника ТОВ «Престиж Строй 2012» на суму 5 500 грн.
Також перевіркою визначення податкового кредиту за період з 01.08.2012 року встановлено його завищення по операціях з придбання робіт (поточний ремонт трансформатору напруги та трансформаторів струму; електровимірювальні роботи по пошуку пошкоджень) від контрагента - постачальника ТОВ «Престиж Строй 2012» у серпні 2012 року на суму 1 100 грн.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між ТОВ «Софтсервис» та ТОВ «Престиж Строй 2012» була укладена усна угода про надання послуг, а саме електровимірювальних робіт для пошуку пошкоджень та послуг щодо поточного ремонту трансформатору напруги та трансформатору струму.
В підтвердження товарності операцій між ТОВ «Софтсервис» та ТОВ «Престиж Строй 2012», позивач надав суду копії податкових накладних від 22.08.2012 року № 22081 та № 22082, копії актів прийому - передачі продукції від 31.08.2012 року, копії рахунків та банківську виписку.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не надано доказів руху активів у процесі здійснення господарських операцій.
Крім того, на момент укладання та виконання вказаної угоди ТОВ «Престиж Строй 2012» не мало найманих працівників, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складських приміщень, засоби для транспортування та інше майно, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій.
За таких підстав суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо неможливості фактичного здійснення ТОВ " Престиж Строй 2012" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів економічно необхідних для здійснення поточного ремонту трансформатору напруги та трансформаторів струму та електровимірювальних робіт для пошуку пошкоджень та послуг щодо зазначеного поточного ремонту.
Доводи апеляційної скарги також не спростовують доводи ДПІ щодо відсутності реальності надання послуг від ТОВ " Престиж Строй 2012", хоч ці господарські операції супроводжувались оформленням податкових накладних та інших бухгалтерських документів.
Крім того, нормами статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Отже, є повністю обґрунтованими та такими, які відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права висновки податкового органу про те, що в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не може виникати право на податковий кредит.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції, про те, що ТОВ «Престиж Строй 2012» не мало реальної можливості здійснювати господарські операції щодо виконання робіт згідно усної угоди укладеної з позивачем, тобто не здійснювало господарську діяльність, а штучно формувало податкову вигоду позивачу, є правильними, відповідно, суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Софтсервис».
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Софтсервис» залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді: