28 жовтня 2013 р.Справа № 820/5604/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Донець Л.О.
Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.
за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2013р. по справі № 820/5604/13-а
за позовом Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" Державного агенства резерву України
до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування рішень,
09.07.2013 року Державне підприємство «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» (далі - позивач ), звернувся до суду з позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі - відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.02.2013 року № 0000212311, яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток підприємств у розмірі 57375,00 грн., в тому числі за основним платежем - 38250,00 грн. та штрафними санкціями - 19125, 00 грн. ; скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.02.2013 року № 0000222311, яким було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 36428,00 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 року позов було задоволено.
Скасовані податкові повідомлення-рішення від 12.03.2013 року № 0000212311 та № 0000222311.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року скасувати та постановити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаються на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.
Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.
Працівниками податкового органу була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Текоілресурс» за серпень 2012 року, про що був складений акт від 29.01.2013 року №76/2211/00953042.
Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні пп.198.2,п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за серпень 2012 року в сумі 36 428, 00 грн.; п.138.1 ст.138.п.139.1 ст.139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток за Ш квартал 2012 року на суму 38 250 грн.
За результатами перевірки були ухвалені податкові повідомлення-рішення від 12.02.2013 року № 0000212311, яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток підприємств у розмірі 57375,00 грн., в тому числі за основним платежем - 38250,00 грн. та штрафними санкціями - 19125, 00 грн. та від 12.02.2013 року № 0000222311, яким було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 36428,00 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із приписів Податкового кодексу України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У відповідності до п.135.1 ст.135 ПК України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статі 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті та складається з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 та у статті 136 цього Кодексу.
На підставі пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України зазначено, що інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді.
Визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків. коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленим підрозділами, які не мають статус юридичної особи.
Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4.138.6-138.9, пп.138.10.1-138.10.4 п.138.10,п.138.11 цієї статті; інших витрат. визначених згідно з пунктом 138.5, пп.138.10.5,138.10.6.п.138.10,п.138.11.138.12 цієї статі , п.140.1 ст.140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статі та у статті 139 цього Кодексу.
У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України за договором оперативного або фінансового лізингу.
На підставі п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послугу; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
На підставі п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податковим органом ставиться під сумнів правильність віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість позивачем за результатами господарської діяльності з ТОВ «Текоілресурс» за серпень 2012 року в сумі 36 428, 00 грн.; та заниження податку на прибуток за Ш квартал 2012 року на суму 38 250 грн.
В ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Текоілресурс», з яким був укладений договір №89 від 03.02.2012 року поставки олії та макухи соєвої.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.
Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .
Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях ї повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правильність віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість суму діяльності з ТОВ «Текоілресурс» за серпень 2012 року в сумі 36 428, 00 грн.; та формування податку на прибуток за Ш квартал 2012 року на суму 38 250 грн.
Стосовно доводів апеляційної скарги позивача про наявність акту від 06.11.2012 року №3513/2240/37053262/62, неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Текоілресурс», то колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.
При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Надані до суду апеляційної інстанції копії документів первинного бухгалтерського обліку, а саме: товарно-транспортні накладні, звіти про рух хлібопродуктів і тари на елеваторах і складах з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року, з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року; з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року; з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року; журнал реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах з 01.09.2012 року по 01.09.2012 рік; журнал реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах, підтверджують фактичне здійснення вказаних господарських операцій, оскільки вбачається зміни що відбулись у активах позивача, його власному капіталі, зобов'язаннях, економічну вигоду отриману позивачем від даної господарської операції.
Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.
Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2013р. по справі № 820/5604/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Донець Л.О.
Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.
Повний текст ухвали виготовлений 01.11.2013 р.