05 листопада 2013 р. Справа № 23525/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Гулида Р.М.,
суддів - Костіва М.В., Каралюса В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Держкомзему у Дубенському районі Рівненської області на постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 05 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Рівненській області про визнання нечинним рішення суб'єкта владних повноважень,-
В грудні 2009 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Рівненській області де вказує, що 25 листопада 2009 року Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у Рівненській області було винесено постанову № 54 про накладення адміністративного стягнення, на підставі якої його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.53-1 КУпАП, самовільне зайняття земельної ділянки та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що оскаржувана постанова винесена без повного та всебічного з'ясування обставин по справі, відтак підлягає скасуванню.
Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 05 березня 2010 року, позов задоволено.
Визнано нечинною постанову № 54 від 25 листопада 2009 року старшого державного інспектора з контролю за використанням і охороною земель Рівненської області Миронка В.В. про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 в розмірі 340 (триста сорок) грн. за порушення ст.53-1 КУпАП та скасувати її.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, управління Держкомзему у Дубенському районі Рівненської області подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, хоч про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі документальними доказами.
Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.
Судом першої інстанції встановлено, що 05.01.2005 року між Малосадівською сільською радою, ОСОБА_3 з однієї сторони, та головою СВК «Правда» ОСОБА_1 з другої сторони, був укладений договір оренди земельної частки (паю) в розмірі 2,68+ОЗУ умовних кадастрових гектари терміном на один рік, який був зареєстрований в Малосадівській сільській раді (а.с.6).
19 листопада 2009 року старшим державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель Рівненської області Миронюк Володимиром Васильовичем був складений припис за № 006787 відносно голови СВК «Правда» ОСОБА_1 про те, що він як голова СВК самовільно зайняв земельну ділянку площею 2.68 га шляхом посіву зернових культур на території Малосадівської сільської ради. Документи які б посвідчували право користування земельною ділянкою у голови СВК відсутні. Земельна ділянка на праві приватної власності належала (померлій) ОСОБА_3 (а.с.5).
В той же день, 19 листопада 2009 року цим же інспектором був складенний протокол № 005554 про адміністративне правопорушення відносно голови СВК «Правда» ОСОБА_1 за самовільний захват земельної ділянки, за ст.53-1 КУпАП (а.с.4).
25 листопада 2009 року цим же інспектором Миронком В.В. була винесена постанова № 54 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., де його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.53-1 КУпАП (а.с.3.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що інспектор виносячи припис про самовільний захват земельної ділянки головою СВК не вияснив чи мало місце укладення договору оренди на дану земельну ділянку. Крім цього,складаючи протокол про адміністративне правопорушення, в порушення вимог ст. 256 КУпАП, не було відібрано пояснення у правопорушника. А виносячи постанову про накладення адмінстягнення, в порушення вимог ст.268 КУпАП, не було роз'ясненно права правопорушнику і така була прийнята у його відсутність. Отже, винесена постанова прийнята з допущенням порушень вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
У листі Державного комітету України із земельних ресурсів № 14- 17-4/12991 від 11 листопада 2008 року зазначено, що не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо стосовно неї вчинено відповідний правочин, тобто укладена відповідно до законодавства цивільно-правова угода щодо земельної ділянки.
ОСОБА_1 в суді першої інстанції також зазначив та довів, що з його сторони не було самовільного захвату земельної ділянки, так як перед тим було укладено договір оренди земельної ділянки, з дотриманням усіх норм Закону. З пояснень свідка ОСОБА_4, секретаря Малосадівської сільської ради, між ОСОБА_3 та головою СВК «Правда» був укладений договір оренди земельного паю, який зареєстрований в сільській раді. Пай покійної ОСОБА_3 персоніфіковано визначений не був, як і не були означені паї інших громадян, він знаходився посеред земельного масиву, який оброблявся в цілому.
В матеріалах справи знаходиться карта масиву, де земельний пай ОСОБА_3 знаходиться в середині масиву №2 (а.с.17).
Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що зі сторони голови СВК ОСОБА_1 не було вчинено самовільного захвату земельної ділянки, так як свого часу між ним та ОСОБА_3 був укладений договір оренди на дану земельну ділянку (а.с.6), тобто вчинено відповідний правочин, а тому в його діях був відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП.
Суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 197, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Держкомзему у Дубенському районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 05 березня 2010 року у справі № 2а-127/10/1705- без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий : Гулид Р.М.
Судді : Костів М.В.
Каралюс В.М.