11 листопада 2013 року Справа № 901/1839/13
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Видашенко Т.С.,
суддів Дмитрієва В.Є.,
Балюкової К.Г.,
за відсутністю представників сторін
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Керчмолюск" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ейвазова А.Р.) від 09 липня 2013 року у справі №901/1839/13
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рибкомфлот-2" (вул. Приморська, 31, Бурлача Балка, місто Іллічівськ, Одеська область, 65037)
до Державного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Керчмолюск" (Аршинцевська коса, 45, Керч, Автономна Республіка Крим, 98313)
про стягнення заборгованості за договором у розмірі 200000,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибкомфлот-2" (далі - ТОВ "Рибкомфлот-2") звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Керчмолюск" (далі - ДП "НВП "Керчмолюск" та просить суд стягнути з відповідача 200 000грн., у т.ч. 100 000грн. основної заборгованості, 100 000грн. штрафу.
Свої вимоги товариство з обмеженою відповідальністю "Рибкомфлот-2" обґрунтовує порушенням відповідачем зобов'язань за договором від 29 вересня 2010 року безвідсоткової цільової позики в частині повернення позики у строк, встановлений договором (а.с. 2-5).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 липня 2013 року у справі №901/1839/13 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Рибкомфлот-2" задоволено.
Стягнуто з Державного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Керчмолюск" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рибкомфлот-2" 100 000,00 грн. основної заборгованості, 100 000,00 грн. штрафу.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, Державне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Керчмолюск" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким у задоволені позову відмовити.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 липня 2013 року апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Керчмолюск" було прийнято до провадження у складі судової колегії: головуючий суддя Волков К.В., судді Гонтарь В.І., Дмитрієв В.Є.) та призначено до розгляду.
Розпорядженням секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2013 року змінено склад судової колегії, у зв'язку з відпусткою суддю Волкова К.В. замінено на суддю Видашенко Т.С. , суддю Гонтаря В.І. замінено на суддю Черткову І.В.
Головуючим у справі №901/1839/13 призначено суддю Видашенко Т.С.
Відповідно до пункту 91 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України", у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги.
Розпорядженням секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 жовтн6я 2013 року змінено склад судової колегії, у зв'язку з відпусткою суддю Черткову змінено на суддю Болюкову К.Г.
14 жовтня 2013 року від директора товариства з обмеженою відповідальністю "Рибінвест" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії договору про відступлення права вимоги від 01 жовтня 2013 року, укладеного між Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибкомфлот-2" та товариства з обмеженою відповідальністю "Рибінвест".
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибкомфлот-2" та Державне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Керчмолюск" у судове засідання апеляційної інстанції явку уповноважених представників не забезпечили.
Вищезазначені обставини і стали підставою відкладення розгляду справи на 11 листопада 2013 року та зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Рибкомфлот-2" та Державне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Керчмолюск" надати пояснення щодо долученого до матеріалів справи копії договору про відступлення права вимоги від 01 жовтня 2013 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Рибкомфлот-2" та товариством з обмеженою відповідальністю "Рибінвест" .
04 листопада 2013 року, на виконання вимог хвали апеляційної інстанції через канцелярію суду товариством з обмеженою відповідальністю "Рибінвест" надано клопотання про залучення до матеріалів справи копії статутних документів.
У судове засідання 11 листопада 2013 року представники сторін явку уповноважених представників не забезпечили, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутністю сторін, що не з'явились.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, заслухавши скаржника, судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи, 29 вересня 2010 року між сторонами у справі - товариством з обмеженою відповідальністю "Рибкомфлот-2" та Державне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Керчмолюск" укладено договір безвідсоткової цільової позики, який є підставою для виникнення у сторін майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України. (а.с. 11-12)
Відповідно до п.п. 1.1, п.п. 3.1 договору позивач (позикодавець) передає у власність відповідача (позичальника) грошові кошти у розмірі 100 000, а відповідач (позичальник) - зобов'язується використати позику за цільовим призначенням і повернути її в порядку та в строк, визначений договором).
Строк дії договору визначений з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання позичальником зобов'язань за договором (п. 7.1 договору).
Платіжне доручення №73 від 18 жовтня 2010 року та виписка з рахунку від 18 жовтня 2010 року свідчать про перерахування позивачем відповідачу грошові кошти у сумі 100000 грн., що підтверджується (а.с.13, а.с.48).
У відповідному платіжному дорученні у графі "призначення платежу" вказано - "безвідсоткова цільова позика, згідно договору б-н від. Без ПДВ"(а.с.10).
Договором визначалось, що безвідсоткова цільова позика підлягає поверненню через рік з моменту надходження грошей на поточний рахунок позичальника (п. 5.1 договору).
Згідно пункту 5.2 договору, строк повернення позики може бути продовжений за згодою сторін
Додатковою угодою до договору безвідсоткової цільової позики №1 від 25.08.2011, сторони внесли зміни до пункту 5.1 договору, якою продовжили строк повернення позики до 03 січня 2013 року. (а.с. 14)
Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач зобов'язання за договором в частині повернення позики не виконав, хоча строк його виконання настав; заборгованість складає 1000000 грн.
Зазначені обставини і стали підставою звернення позивача до господарського суду.
Оскільки предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо повернення безвідсоткової цільової позики, а також застосування до відповідача відповідальності, встановленої умовами договору за порушення відповідного зобов'язання, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
В силу вимог частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Аналогічна норма міститься у статті 509 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як свідчать матеріали справи відповідачем не надано доказів погашення відповідної заборгованості, отже, не спростовані твердження позивача про те, що безвідсоткова цільова позика, надана за вказаним договором, не повернута.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, відповідач, не виконавши зобов'язання з повернення позики, хоча строк виконання відповідного зобов'язання, встановлений умовами договору, на момент звернення до суду з відповідним позовом вже пройшов, допустив порушення зобов'язання.
Враховуючи зазначене, вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 1000000 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Пунктом 8.3 договору сторонами встановлена відповідальність за прострочення повернення позики більш ніж на п'ятнадцять календарних днів у вигляді штрафу у розмірі 100% від суми позики, що складає 100 000 грн. (100 000/100*100).
Статтею 216 та частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України, передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до частини 4 статті 231 Цивільного кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
Оскільки факт неповернення відповідачем суми позики більш ніж на 15 днів підтверджено, вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 100000 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, судова колегія відносно договору про відступлення права вимоги від 01 жовтня 2013 року, укладеного між Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибкомфлот-2" та товариства з обмеженою відповідальністю "Рибінвест", відповідно до якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з Договором безвідсоткової цільової позики від 29 вересня 2010 року, а новий кредитор приймає право вимоги що належне первісному кредитору за Основним Договором, вважає необхідним зазначити наступне.
Як свідчать матеріали справи, договір про відступлення права вимоги було укладено 01 жовтня 2013 року, тобто відбулася заміна кредитора вже після розгулу справи судом першої інстанції та винесення рішення, а тому на стадії апеляційного провадження судова колегія не має можливості в порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України залучити товариство з обмеженою відповідальністю "Рибінвест" як правонаступника.
Проте, після вступу рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ейвазова А.Р.) від 09 липня 2013 року у справі №901/1839/13 товариство з обмеженою відповідальністю "Рибінвест" має право звернутися до господарського суду першої інстанції із заявою в порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України.
За результатами розгляду заяви та залучення товариства з обмеженою відповідальністю "Рибінвест" як правонаступника, господарським судом буде видано наказ з урахуванням нового кредитора за спірним договірним зобов'язанням.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Керчмолюск" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 липня 2013 року у справі №901/1839/13 залишити без змін.
Головуючий суддя Т.С. Видашенко
Судді В.Є. Дмитрієв
К.Г. Балюкова
Розсилка:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибкомфлот-2" (вул. Приморська, 31, Бурлача Балка, Іллічівськ, місто, Одеська область, 68094)
2. Державне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Керчмолюск" (Аршинцевська коса, 45, Керч, Автономна Республіка Крим, 98313)
3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибінвест" (вул. Пирогова, буд. 2/37, м. Київ, 01030)