Справа № 1321/3713/12 Головуючий у 1 інстанції: Ніткевич А.В.
Провадження № 22-ц/783/4741/13 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.
Категорія: 34
05 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого - судді: Берези В.І., суддів: Федоришина А.В., Штефаніци Ю.Г., при секретарі Дідусю О.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 22 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 з участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3, третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_4, третьої, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору особи на стороні відповідача, ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої пошкодженням майна,-
встановила:
оскаржуваним рішенням позов задоволено частково, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 3430 грн. 98 коп. відшкодування завданої майнової шкоди та 500 грн. відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 46 грн. 64 коп. судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог позивача ОСОБА_2 - відмовлено. Позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 2213 грн. відшкодування завданої майнової шкоди та 500 грн. відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 86 грн. 25 коп. судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 - відмовлено.
Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_5, вважає рішення незаконним, просить ухвалити рішення про відмову в задоволенні позовних вимог як позивача, так і третьої особи з самостійними вимогами.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про те, що рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства. Дефектний акт як доказ позивача заподіяння шкоди не встановлює, якими неправомірними діями відповідача чи будь-кого іншого, заподіяна шкода, не встановлено причинний зв'язок між заподіяною шкодою та діями відповідача, не вказано, внаслідок чого виникли пошкодження та не встановлено часу заподіяння шкоди.
Рішенням суду задоволено майнові вимоги третьої особи ОСОБА_4, а саме відшкодування вартості унітазу та дверних наличників. Суд, задовольняючи дані вимоги, не зрозуміло з яких підстав виходив. На момент її виселення з будинку унітаз був справний. Під час виселення державним виконавцем складався акт опису майна, яке знаходилось в будинку. В акті державного виконавця позивачем не зазначено жодних зауважень щодо майна. Дефектний акт, на який посилається третя особа, складений через місяць після її виселення, при складанні дефектного акту не залучено її як особу, яку вважає позивач винною у заподіянні шкоди. Позивач користувався будинком з моменту її виселення, мав доступ до речей, які належать третій особі, хто пошкодив майно є невідомим, третьою особою теж не доведено пошкодження майна саме нею. З моменту укладення мирової угоди про поділ майна подружжя, третя особа мала право користуватись майном на власний розсуд. Згідно з мировою угодою про поділ спільного майна подружжя передбачено перехід у її власність в т.ч. і 10 штук дверей. Мировою угодою визначено, що сторони жодних майнових та немайнових претензій один до одного, повернення майна, відшкодування моральної шкоди не мають, тому таке відшкодування шкоди є безпідставним.
Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції , заслухавши пояснення апелянта - ОСОБА_1., представника апелянта - ОСОБА_6., позивача ОСОБА_2, його представника - ОСОБА_7., без участі третіх осіб, які належним чином повідомлені про розгляд справи, однак не з'явились, та учасники судового розгляду не заперечують щодо розгляду справи без участі таких, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Так, судом першої інстанції встановлено, що позивачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить будинок АДРЕСА_1
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 26.08.2011 року в справі №2-303/2011 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8. та ОСОБА_5. про усунення перешкод в користуванні будинковолодінням, виселення з нього відповідачів та вселення позивача, а також за зустрічним позовом ОСОБА_8. до ОСОБА_2 про визнання договору дарування житлового будинку удаваним та недійсним правочином, визнання нерухомого майна спільним майном подружжя та визнання права власності на частину будинку, визнано мирову угоду укладену між сторонами та закрито провадження у справі. Згідно із п.2 умов мирової угоди ОСОБА_2 надає право тимчасово проживати у його будинку ОСОБА_8 до 26.08.2012 року з тим, щоб за цей час вона могла облаштувати собі та дітям інше житлове приміщення. Згідно з п. 2.2. на відповідача ОСОБА_8. покладено обов'язок утримувати спірний будинок та земельну ділянку для його обслуговування в належному стані.
Відповідно до акта державного виконавця ВДВС Сокальського РУЮ Варениці Т.В. від 30.10.2012 року, на виконання виконавчого документа ОСОБА_8 звільнено житловий будинок АДРЕСА_1 без надання їй іншого житла. Також даний будинок звільнили члени її сім'ї.
Крім цього, державним виконавцем Вареницею Т.В. 30.10.2012 року складено акт опису та арешту майна, у якому наведено перелік наявних на той час у будинку речей. В акті відсутні записи про наявні зауваження або заяви від осіб, які були присутніми під час опису майна.
Як видно з матеріалів справи, в такій наявний дефектний акт поточного ремонту будинку АДРЕСА_1, складений 15.11.2012 року комісією ВП «ПКБ» ДП «Львіввугілля», у якому зазначено, що стан внутрішнього опорядження будинку потребує поточного ремонту для нормальної подальшої експлуатації. Та визначено обсяг необхідних ремонтно-будівельних робіт для такого ремонту по приміщеннях у цілому житловому будинку.
Крім цього, стороною позивача як доказ заподіяння шкоди поданий і зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва на поточний ремонт будинку АДРЕСА_1 за підписом директора ПКБ «ВКБ» ДП «Львіввугілля» Яринич П.Д. та інженера Скочнягіної Л.П. в поточних цінах станом на 20.11.2012 року. Вартість поточного ремонту будинку АДРЕСА_1 становить - 35798 грн.
В матеріалах справи наявний і локальний кошторис № 11-1-1 ремонтно-будівельних робіт житлового будинку АДРЕСА_1 з визначенням ремонтно-будівельних робіт та їх вартості у зазначеному будинку, літній кухні та гаражі.
Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог позивача та третьої особи, суд першої інстанції вказав про наявність суперечливих показань свідків, непідтверджених належними доказами, даних про вину відповідачки в утворенні грибка в будинку позивача як наслідок про факт заподіяння шкоди, її дійсний розмір, здійснення будівельно-ремонтних робіт та їх оплати та відмовив у задоволенні вимоги в частині відшкодування вартості робіт по виведенню грибка (протравлення штукатурки, перетирання поверхні, фарбування відповідних площ, заміни художньої ліпнини). Крім цього, зазначив, що двері у тамбурі входять в перелік 10 дверей, які відповідно до умов мирової угоди, визнаної судом ухвалою від 03.10.2011 року, передано відповідачці у приватну власність. Відмовляючи у задоволенні вимог позивача про відшкодування вартості дверного блоку з металопластику у літній кухні, зазначив про те, що стороною позивача не спростовано пояснення відповідачки ОСОБА_1. про придбання нею цих дверей після фактичного припинення шлюбних відносин з ОСОБА_4 (довідка ТзОВ А.В.-Пласт» від 04.03.2011р.), при цьому, ці двері вона демонтувала до укладення мирової угоди, яка визнана судом ухвалою від 03.10.2011 року.
Відмовляючи у задоволенні вимоги позивача ОСОБА_2 про стягнення з відповідача ОСОБА_1. вартості пошкодження стін кульковою ручкою на кухні (1-9), коридорі на першому поверсі, вітальні 2 поверху, суд зазначив про те, що пошкодження не вказані у дефектному акті, і, відповідно, не передбачені у локальному кошторисі № п-1-1 від 20.11.2012 року. У локальному кошторисі № п-1-1 від 20.11.2012 року не передбачено виконання робіт на відновлення барної стійки, а також вартість таких робіт.
З таким висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вищенаведених позовних вимог позивача ОСОБА_2 погоджується і колегія суддів.
Разом з тим, суд першої інстанції задовольнив вимогу позивача ОСОБА_2 про стягнення з відповідачки вартості влаштування з листової сталі підвіконного відливу на кухні (приміщення 1-9) на суму 63 грн., веранді (приміщення 1-7) на суму 191 грн., а також в гаражі на суму 94 грн., встановлення вентиляторів у двох санвузлах (приміщення 1-11. 1-20) на загальну суму 294 грн., а також встановлення розеток на кухні (приміщення 1-9) на суму 36 грн, коридорі (прим. 1-8) на суму 18 грн, тамбурі (прим. 1-6) на суму 18 грн, та вимикача в санвузлі (1-11) на суму 16 грн. Та зазначив про те, що належними та допустимими доказами в судовому засідання доведена вимога позивача про стягнення з відповідачки вартість скління дерев'яних рам у гаражі на суму 173 грн., відновлення настінного водовідвідного жолоба на балконі 2-го поверху на суму 55 грн., встановлення точкових світильників на кухні (1-9) в сумі 151 гри., коридорі (1-8) в сумі 76 грн. та у тамбурі (1-6) в сумі 76 грн. Та за даними розрахунками кошторису від 20.11.2012 року, загальна сума стягнутих коштів по відшкодуванню вартості майна та виконання ремонтних робіт разом з ПДВ складає 1513, 2 грн., крім цього, підлягає стягненню в користь позивача 1917, 60 грн., сплачених ОСОБА_2 за проектні роботи, виконані ПКБ «ВКБ» ДП «Львіввугілля», всього стягненню з відповідача в користь позивача ОСОБА_2 підлягає відшкодування завданої майнової шкоди на суму 3430, 80 грн.
Крім цього, задовольняючи вимоги третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_4 в частині відшкодування вартості встановлення дверних наличників, суд першої інстанції зазначив про те, що відповідно до умов мирової угоди, визнаної судом ухвалою від 03.10.2011 року по справі №2-711/11, ОСОБА_8. в особисту приватну власність переходять речі, серед яких 10 шт. міжкімнатних дверей (дверні полотна без коробок), які відповідно до даних, викладених у локальному кошторисі від 20.11.2012 року, коштують з установкою в приміщеннях 1-11; 1-12; 1-8; 1-6; 1-16; 1-17; 1-18; 1-19 буд. АДРЕСА_1 - 1649 грн., вартість заміни унітазу з змивним бачком - коштує 564 грн., а всього стягуваною сумою є - 2213 грн.
Вирішуючи вимоги про стягнення в користь позивача та третьої особи моральної шкоди, суд першої інстанції стягнув по 500 грн. такої шкоди в користь позивача ОСОБА_2 та в користь третьої особи ОСОБА_4
Однак, з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог як позивача ОСОБА_2, так і третьої особи ОСОБА_4, колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.
Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.
Відповідно до ч.3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).
За правилами ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі ( передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою с безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Згідно із ст. 179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Згідно з даними правилами, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил: проводити за власні кошти ремонт квартири, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання, не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян, тощо.
Як вбачається з позовних вимог позивача та третьої особи з самостійними вимогами, позивач - ОСОБА_2 як власник будинку в АДРЕСА_1 та колишній свекор відповідачки, третя особа - ОСОБА_4., як колишній чоловік відповідачки, до якого згідно з мировою угодою відійшла частина рухомого майна в будинку, звернулись до відповідачки з вимогами про відшкодування шкоди пошкодженням майна у будинку, у якому така проживала з дітьми як під час перебування у шлюбі з ОСОБА_4 з 2006 року, так і після розлучення у 2011 році до часу, визначеного у мировій угоді, у якій обумовлено дозволений строк такого проживання - до 26.08.2012 року. Як видно з позовної заяви, чого сторони не заперечували, ОСОБА_4. в будинку перестав проживати у 2009 році, а з середини 2010 року у цьому будинку з ОСОБА_8 став проживати ОСОБА_5.
В обґрунтування своїх вимог покликались на те, що відповідачка не виконувала обов'язку утримання будинку в належному стані, перешкоджала здійсненню позивачем обов'язку по утриманню будинку, за час проживання у будинку з ОСОБА_5 завдали значних збитків, внаслідок чого будинок потребує ремонту. Вартість такого ремонту обґрунтували наявним дефектним актом та локальним кошторисом на ремонтно-будівельні роботи. Однак, всупереч нормам цивільного законодавства, які визначають загальні підстави і умови відшкодування шкоди, судом першої інстанції не встановлено обставин, які вказують на неправомірність дій відповідача, причинний зв'язок між такими діями і шкодою та вину відповідача. В матеріалах справи відсутні докази того, що саме відповідачкою, а не іншими особами ( у будинку проживала вона, двоє дітей та ОСОБА_5.) пошкоджено та знищено майно а саме: підвіконні відливи з листової сталі, вентилятори у санвузлах, розетки, вимикач, скло в дерев'яних рамах гаража, настінний водовідвідний жолоб на балконі точкові світильники, дверні наличники, заміна унітазу з бачком, на відшкодування вартості з відновлення якого та заміни пошкодженого суд стягнув з відповідачки кошти.
Разом з тим згідно з укладеною між сторонами мировою угодою, у власність відповідачки відійшли 10 шт. дверей, щодо дверних наличників до дверей, то у такій не зазначено.
Як видно з акта державного виконавця від 30.10.2012 року, який складено на виконання мирової угоди за участю ОСОБА_2 - позивача, та за участю представника відповідачки - ОСОБА_6., жодних зауважень, в т.ч. щодо наявності пошкодженого майна чи відсутності такого майна (його знищення), у будинку на час виселення відповідачки немає. Даний акт підписано позивачем та представником відповідача, відповідно - стягувачем та боржником.
У дефектному акті та кошторисі, який судом першої інстанції покладено в основу заподіяння шкоди, відсутні будь-які посилання на неправомірні дії саме відповідачки, такі (акт, кошторис) фіксують лише потребу відновлюваного ремонту у будинку та затрат на такий ремонт. Покази допитаних судом першої інстанції свідків фіксують лише загальний стан будинку, однак жодних свідчень про неправомірність дій відповідачки в пошкодженні (знищенні) майна такі не містять.
Покликання позивачів на норми житлового кодексу, які визначають потребу забезпечення житла в належному стані та проведення ремонту у такому, не підтверджують вини відповідачки у заподіянні шкоди, пов'язаної з знищенням майна.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, на які сторони покликались як на підставу своїх вимог та заперечень, не дотримав вимог вказаного законодавства, тому доводи апеляційної скарги є підставними і така підлягає до задоволення.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.1 ч.1 ст.309, ст.ст. 313,319 ЦПК України,колегія суддів,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 22 квітня 2013 року в частині задоволених вимог про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 та ОСОБА_4 майнової та моральної шкоди, судових витрат - скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог.
У решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарженим до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Береза В.І.
Судді: Федоришин А.В.
Штефаніца Ю.Г.