Справа № 174/572/13-ц
п/с 2/174/366/2013
11 листопада 2013 року м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Ілюшик І.А.
при секретарі: Заіка А.В.
за участі представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_3» (далі - ПАТ «ВіЕЙБІ Банк») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по кредитному договору, в якому зазначає наступне.
22.04.2011р. між ПАТ «ВіЕЙБІ Банк» та відповідачем був укладений кредитний договір № BLаЖГА00029871 про надання кредиту в сумі 22 500.00 грн. на поточні потреби з терміном користування по 22.04.2014 року, включно.
Відповідно до п. 1.5. кредитного договору відповідач зобов'язан за користування кредитом сплачувати банку плату у розмірі 15 процентів річних. Комісію за управління кредитом встановлено на рівні 1,75% процентів річних від суми кредиту , згідно п.1.6. кредитного договору.
Позивач свої зобов'язання по наданню кредиту виконав в повному обсязі.
Відповідно до п.п. 1.2, 2.4.2, 3.3.2 кредитного договору позичальник зобов'язаний щомісячно повертати частинами кредитні кошти, сплачувати проценти за користування ними, сплачувати комісію, а також на вимогу банку сплачувати можливі штраф та пеню. Однак, відповідач з моменту отримання грошових коштів свої обов'язки по поверненню коштів згідно графіку погашення кредиту виконує не належним чином, в результаті чого станом на 14.05.2013р. виникла заборгованість в сумі 65 819, 35 грн.
Право банку вимагати дострокового погашення кредиту та сплати процентів за користування ним у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором встановлено ст. 1050 ЦК України (а.с. 17).
В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Пояснив, що банк виконав свої зобов'язання в повному обсязі, відповідач не сплачує кредит, погашення відбулося лише два рази. Кредит відповідач мав повертати частинами відповідно до графіку погашення платежів. Сплата комісії за обслуговування кредиту передбачена умовами договору, а саме: п. 4 спеціальної частини, п. 1.6.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав заяву в який просив слухати справу без його участі, але за участю його представника (а.с. 25).
Представник відповідача, проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів передачі коштів відповідачу і непогашення ним заборгованості, а до вимоги про стягнення пені має застосовуватись строк позовної давності в один рік. Крім того, пояснив, що банк пред'явив вимогу до відповідача передчасно, оскільки дострокове повернення кредиту умовами договору не передбачено, а питання про розірвання договору позивачем не ставиться, договір не скасовано, не оскаржено, не розірвано. Визнав факт укладення кредитного договору 22.04.2011 року, а також те, що строк повернення кредиту встановлено до 22.04.2014 року.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позову.
Судом встановлено, що між сторонами склались правовідносини, що виникли в результаті укладення між ними кредитного договору, які регулюються ст. ст. 1048-1050, 1054 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що 22.04.2011 року між ПАТ «ВіЕЙБІ Банк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № ВLaЖГА00029871 від 22.04.2011 року, термін повернення кредиту до 22.04.2014 року (а.с. 3-6).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором та уточненого розрахунку заборгованості, ОСОБА_4 останній раз здійснював платіж по кредиту у вересні 2011 року.
Відповідач належним чином не виконує умови вказаного договору, порушує графік погашення кредиту та сплати процентів, у зв'язку з чим станом на 14.05.2013 року заборгованість за кредитним договором № BLaЖГА00029871 від 22.04.2011 року склала 65 819 грн. 35 коп., яка складається з заборгованості по кредиту в сумі 20 467 грн. 28 коп.; заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 5 259 грн. 41 коп.; комісії за розрахункове обслуговування кредиту 8 268 грн. 75 коп.; штрафу за пропуск платежів, за несвоєчасне погашення кредиту, сплату процентів за користування в розмірі 31 823 грн. 91 коп. (а.с. 7, 57).
Згідно з уточненим розрахунком заборгованості, що був наданий представником позивача до суду, вказана сума штрафу нарахована за період з липня 2012 року по червень 2013 року, тобто в межах річного строку звернення до суду (17.06.2013), що відповідає вимогам п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦКУ, згідно з яким до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.
На підтвердження належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором щодо перерахування грошей на картковий рахунок відповідача в сумі 22 500 грн. до суду надано виписку за поточним (картковим) рахунком та копію розписки ОСОБА_4 (а.с. 55, 56).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором. В свою чергу згідно кредитного договору, укладеного між сторонами, позичальник зобов'язаний: сплачувати заборгованість перед банком; сплачувати банку проценти за користування кредитом.
Статтею 546 ЦК України встановлено види забезпечення виконання зобов'язання, одним з яких є неустойка (ст.ст. 549, 550 ЦК України). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, одним з видів яких є сплата неустойки, що передбачено ст.ст. 610-612 ЦК України.
Згідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до п. 29 Постанови ВССУ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.
Передбачене статтею 1050 ЦК право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійним. Реалізація такого права жодним чином не залежить від пред'явлення кредитодавцем вимог про розірвання кредитного договору відповідно до положення статті 651 ЦК.
Оскільки відповідно до умов договору ОСОБА_4 мав повертати кредитні кошти частинами, тому у банка виникло право на дострокове стягнення суми заборгованості за кредитним договором у зв'язку з неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за кредитним договором відповідно до положень діючого законодавства.
Також, виходячи з викладеного вище, твердження представника відповідача про ненадання позивачем доказів передачі коштів відповідачу, неврахування позивачем при проведенні розрахунку річного строку позовної давності щодо вимоги про стягнення штрафу спростовується матеріалами справи, зокрема, розгорнутим розрахунком заборгованості (а.с. 57). Підстав для сумніву у правильності наведених позивачем розрахунків суми заборгованості не вбачається, доказів на спростування цих розрахунків суду не надано.
Приймаючи до уваги вимоги чинного законодавства, аналізуючи в сукупності наявні по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, в повному обсязі доведеними з його боку та підлягають задоволенню, внаслідок чого слід стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № ВLaЖГА00029871 від 22.04.2011 року у розмірі65 819 грн. 35 коп.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, понесені ним в зв'язку з розглядом справи в виді судового збору - 658 грн. 19 коп., які підтверджені документально (а.с.1).
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-
Позов Публічного ОСОБА_3 Товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по кредитному договору - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_4, і/к № НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Публічного ОСОБА_3 Товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» заборгованість за кредитним договором № BLaЖГА00029871 від 22 квітня 2011 року в сумі 65 819 грн. 35 коп. (шістдесят п'ять тисяч вісімсот дев'ятнадцять гривень тридцять п'ять копійок), яка складається з:
- заборгованості по кредиту в сумі 20 467 грн. 28 коп. (двадцять тисяч чотириста шістдесят сім гривень двадцять вісім копійок);
- заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 5 259 грн. 41 коп. (п'ять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять гривень сорок одна копійка);
- комісії за розрахункове обслуговування кредиту 8 268 грн. 75 коп. (вісім тисяч двісті шістдесят вісім гривень сімдесят п'ять копійок);
- штрафу за пропуск платежів, за несвоєчасне погашення кредиту, сплату процентів за користування в розмірі 31 823 грн. 91 коп. (тридцять одна тисяча вісімсот двадцять три гривні дев'яносто одна копійка).
Стягнути з ОСОБА_4, і/к № НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Публічного ОСОБА_3 Товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» судовий збір в розмірі 658 грн. 19 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя
Вільногірського міського суду ОСОБА_5