Справа №784/4591/13 07.11.2013 07.11.2013 07.11.2013
Провадження №22-ц/784/3615/13
провадження № 22ц-784/3615/2013 Головуючий у першій інстанції Андрощук В.В.
категорія 5 Доповідач в апеляційній інстанції Лівінський І.В.
іменем України
07 листопада 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
при секретарі судового засідання Шпонарській О.Ю.,
за участі: позивачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_5
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 вересня 2013 року
за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа Миколаївська міська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
В лютому 2011 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позивачка зазначала, що вона є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0682 га, розташованої за вказаною адресою, виділеною їй для будівництва і обслуговування вказаного будинку, господарських будівель і споруд.
Власником сусіднього домоволодіння АДРЕСА_1 є ОСОБА_5
Відповідачка самовільно переобладнала частину приміщення АДРЕСА_2 у ванну кімнату та облаштувала біля будинку зливну яму, вода з якої просочується під її житловий будинок.
Здійснивши ці самовільні дії, відповідачка порушила сумісну межу між їхніми земельними ділянками, зруйнувала кам'яний паркан, а також має намір користуватися її хвірткою та земельною ділянкою не для проходу, а постійно, як власною земельною ділянкою.
Посилаючись на викладене, позивачка просила суд відновити суміжну межу земельних ділянок №№ 4 та 4/1 по АДРЕСА_3; усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, зобов'язавши відповідачку відновити паркан, заборонити їй користуватися її хвірткою, а також демонтувати самовільно облаштовану зливну яму.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 вересня 2013 року позовні вимоги в частині відновлення сумісної межі земельних ділянок № 4 та № 4/1 по АДРЕСА_3; усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом зобов'язання відповідачку відновити паркан та не користуватися хвірткою - залишено без розгляду за заявою позивачки, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.
Рішенням того ж суду від 18 вересня 2013 року позов задоволено. Постановлено усунути перешкоди у користуванні власністю ОСОБА_3 шляхом зобов'язання ОСОБА_5 демонтувати за власний рахунок самочинно облаштовану зливну яму за адресою АДРЕСА_2.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне встановлення судом всіх обставин справи, які мають значення для справи, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку та земельної ділянки АДРЕСА_1. Власником сусіднього домоволодіння АДРЕСА_3 є ОСОБА_5 Остання самовільно переобладнала частину приміщення 1-6 житлового будинку літ. А у ванну кімнату та облаштувала біля будинку вигрібну яму без відповідних дозволів та погоджень.
За самочинне будівництво відповідачка притягнута до адміністративної відповідальності.
Зазначене підтверджується листом першого заступника Міського голови від 12 листопада 2010 року (а.с. 17-18).
Як вбачається з висновку спеціаліста вказана вигрібна яма побудована на відстані 2,4 м від вікон житлового будинку позивачки, що є грубим порушенням п. 3.25* ДБН 360-92*, який передбачає розміщення вигрібних ям на відстані 15 м від вікон житлових будинків (а.с. 53).
Аналогічний висновок міститься у листі головного лікаря Державної санітарно-епідеміологічної служби Заводського району м. Миколаєва (а.с. 144).
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які, зокрема, означають можливість належним чином використовувати річ для своїх потреб за її призначенням.
При здійсненні права власності згідно зі ст. 41 Конституції України та ст. 319 ЦК України власник зобов'язаний дотримуватися вимог закону і моральних засад суспільства і не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Нормами ст. 50 Конституції України, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 293 ЦК України передбачено право особи на повагу до житла і до приватного життя, на безпечне для життя і здоров'я довкілля.
У силу ст.ст. 386, 391 ЦК України власник, права якого порушені, має право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би вони й не були пов'язані з порушенням права володіння, та право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_5, в порушення будівельних норм, побудувала вигрібну яму у безпосередній близькості від жилого будинку ОСОБА_3, чим порушила права позивачки, що є підставою для покладення на відповідачку обов'язку демонтувати спірну вигрібну яму за власний рахунок.
Посилання апеляційної скарги на неможливість облаштувати вигрібну яму з дотриманням відповідної відстані, є необґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, яка перебуває в користуванні відповідачки, має загальну площу 723 кв.м., з лінійними розмірами 58 м х 13 м, що є достатнім для облаштування вигрібної ями відповідно до будівельних норм.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного законодавства, апеляційна скарга не містить. Тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 вересня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: