Іменем України
13 листопада 2013 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого - Ігнатюк Б.Ю.
суддів - Мацунича М.В., Панька В.Ф.
при секретарі - Савариній Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 червня 2013 р. по справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі його філії - Закарпатське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-
Зазначеним рішенням суду першої інстанції позовні вимоги ПАТ «Державного ощадного банку України» /надалі - банк/ задоволено частково: з відповідача ОСОБА_2 стягнуто в користь банку заборгованість по кредитному договору 154 851 грн.93 коп. В задоволенні позову в частині стягнення ще 4180 грн.28 коп. відмовлено, оскільки ця сума була сплачена.
З цим рішенням представник відповідача адвокат ОСОБА_1 не погодився, порушив питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального права та невідповідності висновків суду обставинам справи.
В судовому засіданні апелянт скаргу з наведених підстав підтримав.
Представник банку вважав, що підстав для задоволення скарги немає.
Заслухавши доповідача, осіб, які приймали участь у судовому засіданні та дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги зводяться до твердження незаконності прийнятого судом першої інстанції рішення, оскільки при укладенні кредитного договору між банком та ОСОБА_2 не було дотримано ЗУ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», ЗУ «Про захист прав споживачів» і тому відповідно до ст.651 ЦК України договір є неукладеним; суд не застосував строк позовної давності; суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про проведення почеркознавчої експертизи підпису відповідача на заяві про видачу готівки; судом не враховано внесення 4 180 грн. 28 коп., які внесено на погашення кредиту.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між банком та ОСОБА_2 13 березня 2008 р. було укладено кредитний договір, по якому він отримав 105 тис. грн. і які повинен повернути рівними частками щомісячно з сплатою відсотків за користування кредитом та інших платежів, передбачених договором, до 12.03.2018 р. Гроші позичальником отримано, але він свого обов'язку по своєчасному погашенню кредиту не виконує в результаті чого виникла сума заборгованості, яка стягнута судом.
І такий висновок є правильним.
В апеляційній скарзі не заперечується факт укладення кредитного договору як не заперечується і факт отримання позичальником по ньому суми кредиту: заперечується лише підпис на заяві про отримання готівки, що є другорядним по відношенню до факту отримання готівки. В підтвердження останнього свідчить і часткове погашення кредиту на суму в 4 180 грн.28 коп., що враховано судом при вирішенні даної справи і на цю суму було зменшено суму боргу.
Щодо незадоволення клопотання про проведення експертизи підпису відповідача на заяві про отримання кредиту слід зазначити, що таке клопотання і не могло бути задоволено, оскільки відповідач в судове засідання не являвся, а для проведення експертизи необхідно відібрати у нього взірці підпису, що є неможливим по зазначеній причині. По цій причині відмовлено у задоволенні такого ж клопотання в суді апеляційної інстанції, оскільки в судове засідання позичальник також не явився хоча попереднє судове засідання по справі було відкладено по клопотанню апелянта, яке мотивувалось бажанням позичальника приймати участь в судовому засіданні. Більш цього, як зазначено вище, суму кредиту позичальник отримав.
Як вказано вище, строк дії укладеного між сторонами договору встановлено до 12.03.2018 р. Тобто дія його не закінчилась, відповідно, строк позовної давності не розпочався, що в свою чергу є підставою для твердження відсутності пропуску цього строку.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. На підставі цього не приймається до уваги доводи апеляційної скарги про недотримання при укладенні кредитного договору ЗУ «Про захист прав споживачів» та ЗУ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»: зазначений кредитний договір не визнаний недійсним, відповідно, він повинен виконуватись на умовах, які в ньому зазначені та на підставі законодавства України, яким регулюються ці правовідносини.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Тому колегія суддів констатує, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.
Рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування немає.
Керуючись ст.ст.307, 308, 315 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 червня 2013 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді :