08 листопада 2013 року Справа № 9104/109257/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 року в справі за позовом колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж» до Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання неправомірними та скасування постанов державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Ховряк Ж.А. ВП №27139027 від 16.06.2011 року про відкриття виконавчого провадження, заборону здійснювати примусове виконання,-
23.06.2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання неправомірними та скасування постанов державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Ховряк Ж.А. ВП №27139027 від 16.06.2011 року про відкриття виконавчого провадження №13950 та №13975, заборону здійснювати примусове виконання.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 року позивачу в задоволенні позову відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржило колективне виробниче підприємство «Енергомонтаж», яке в апеляційній скарзі просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду, а також просить визнати неправомірними та скасувати винесені у ВП №27139027 постанови державного виконавця Личаківського відділу ДВС Львівського МУЮ від 16.06.2011 року №13950 та №13975.
Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, порушивши норми матеріального та процесуального права, неповно з»ясував обставини, що мають значення для справи, не звернув уваги, що оскаржувані постанови суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Так, 05.11.2010 року на підставі виконавчого документа вимоги про сплату боргу №Ю-614У від 06.09.2010 року, виданого УПФУ у Личаківському районі м. Львова, відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №22401316 про стягнення з КВП «Енергомонтаж» на користь УПФУ у Личаківському районі м. Львова заборгованості зі сплати недоїмки зі страхових внесків, штрафів (фінансових санкцій) та пені на загальнообов»язкове пенсійне страхування в сумі 492774,49 грн. Позивач надав відповідачу платіжні доручення про сплату заборгованості на загальну суму 303942,78 грн., які були отримані відповідачем згідно із листом №9063 від 19.11.2010 року. Крім того, позивач 17.11.2010 року надав платіжні доручення на загальну суму 194175,21 грн. у ВАТ СКБ «Дністер». Проте, в цій частині відповідач рахує виконавчий документ не виконаним, оскільки кошти в сумі 194175,21 грн. фактично на рахунки стягувача не надходили. Вважає, що позивачем кошти стягувачу перераховані добровільно і в повному обсязі.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
В справі встановлено, що 05.11.2010 року на підставі виконавчого документа - вимоги про сплату боргу №Ю-614У від 06.09.2010 року, виданого УПФУ у Личаківському районі м. Львова, відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №22401316 про стягнення з КВП «Енергомонтаж» на користь УПФУ у Личаківському районі м. Львова заборгованості зі сплати недоїмки з страхових внесків, штрафів (фінансових санкцій) та пені на загальнообов»язкове пенсійне страхування в сумі 492774,49 грн. Позивач сплачував з 06.09.2010 року по 29.10.2010 року суму заборгованості на загальну суму 303942,78 грн., які були отримані відповідачем згідно із листом №9063 від 19.11.2010 року.
Разом з цим, судом першої інстанції не взято до уваги твердження позивача про те, що 17.11.2010 року ним було надано платіжні доручення на загальну суму 194175,21 грн. у ВАТ СКБ «Дністер», оскільки позивачем не подано суду копій зазначених платіжних доручень з відміткою банку, з чим і погоджується колегія суддів.
Також судом першої інстанції встановлено, що постановою правління НБУ №128 від 13.03.2010 року у позивача з 15.03.2010 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації. 17.03.2010 року у газеті «Голос України» опубліковано оголошення про відкриття ліквідаційної процедури банку. Доказів включення позивача в реєстр кредиторів банку суду не надано.
16.06.2011 року/13975 та 16.06.2011 року/13950 (ВП №27139027) були внесені оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення з КВП «Енергомонтаж» в дохід державного бюджету виконавчого збору в сумі 49277,45 грн. та 55,13 грн. витрат на проведення виконавчих дій.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов»язковими до виконання на всій території України, а принцип реального виконання судових рішень є одним з основоположних принципів правосуддя.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 30, п. 8 ч. 1 ст. 49 вказаного закону, державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим законом порядку. Виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 27 вказаного закону, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов»язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються. Відповідно до ч. 1 ст. 28 вказаного закону, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
З урахуванням наведеного, виконавчий документ є не виконаним, оскільки кошти в сумі 194175,21 грн. фактично на рахунки стягувача не надходили, відтак, посилання позивача на вчасне добровільне виконання виконавчого документа не доведено у встановленому порядку належними доказами.
Суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказів, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні позову.
З огляду на викладене, оскаржувана постанова суду скасуванню не підлягає, а доводи апеляційної скарги підставою для її задоволення бути не можуть.
Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 року в справі №2а-7201/11/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Гудим Л.Я.
Судді: Довгополов О.М.
Святецький В.В.