Справа № 2-а/1711/1883/11
29 листопада 2012 року м.Кузнецовськ
о 13 годині 30 хвилин
Кузнецовський міський суд Рівненської області в особі:
головуючого - судді Горегляд О.І.,
з участю:
- секретаря судового засідання - Ломази С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області про перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, і державної пенсії, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області, в якому просить суд: зобов'язати відповідача здійснити йому відповідно до ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” перерахунок і виплату державної пенсії - в розмірі не нижчому 6 (шести) мінімальних пенсій за віком, починаючи з 06 червня 2011 року до настання передбачених законодавством підстав для припинення виплати пенсії особисто позивачу, або до зміни законодавства, що регулює вказані виплати; зобов'язати відповідача здійснити йому відповідно до ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” перерахунок і виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, - в розмірі 50 (п'ятдесяти) процентів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 28 січня 2011 року до настання передбачених законодавством підстав для припинення виплати пенсії особисто позивачу, або до зміни законодавства, що регулює вказані виплати. Такі позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він належить до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнаний інвалідом третьої групи за захворюванням, пов'язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи. Згідно доводів позивача на підставі Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” відповідач зобов'язаний провести перерахунок і виплату державної пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір яких, на його думку, повинен визначатися, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. При цьому в позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що він отримував пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, в подальшому 06 червня 2011 року звернувся до відповідача із письмовою заявою про перехід на інший вид пенсії - пенсії по інвалідності згідно із Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, проте управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області не здійснило йому відповідних пенсійних нарахувань і виплат, передбачених ст.50, ч.4 ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. З наведених підстав ОСОБА_1 просить суд задоволити його позовні вимоги.
В судове засідання позивач не з'явився, хоча у встановленому законом порядку був повідомлений судом про дату, час і місце розгляду справи. 29 листопада 2012 року ОСОБА_1 подав в суд письмову заяву про розгляд справи у його відсутності на підставі наявних доказів.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений судом про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить його розписка. Про наявність поважних причин неприбуття представник управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області суд не сповістив. Письмових заперечень проти вимог позову ОСОБА_1 від відповідача в суд не надійшло.
За таких обставин, суд на підставі ч.4 ст.128 КАС України вважає можливим здійснення судового розгляду вказаної адміністративної справи без участі представника відповідача - суб'єкта владних повноважень на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши письмові докази, надані позивачем, а також витребувані судом у відповідача (матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 №120898), суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області про перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, і державної пенсії підлягає частковому задоволенню.
Такий висновок суду ґрунтується на наступних підставах.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначені види пенсій, які підлягають виплаті особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорій 1, 2, 3 та 4, це зокрема: державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст.50 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: - інвалідам І групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; - інвалідам ІІ групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; - інвалідам ІІІ групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч.4 ст.54 наведеного Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по І групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 належав до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3, що підтверджується посвідченням серії А №037381, виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 22 квітня 1993 року.
Згідно з посвідченням серії А №129714 с, виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 03 березня 2011 року, позивач одержав статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1.
З 28 січня 2011 року ОСОБА_1 визнано інвалідом третьої групи за захворюванням, пов'язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК до довідки серії РВН №0176676, виданою Рівненською обласною спеціалізованою онкорадіологічною МСЕК 08 лютого 2011 року.
З матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 №120898 слідує, що протоколом управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області №143 від 09 березня 2011 року позивачу на підставі його заяви від 14 лютого 2011 року, яка зареєстрована відповідачем 14 лютого 2011 року за №143, та доданих до неї документів з 24 січня 2011 року призначена пенсія по інвалідності на підставі Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3, та інваліду третьої групи внаслідок загального захворювання, а також додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю. Вказаний вид державної пенсії ОСОБА_1 отримував до переходу на інший вид. З розпорядження управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області №120898 від 26 січня 2012 року слідує, що починаючи з 01 січня 2012 року на підставі заяви позивача від 03 січня 2012 року, яка зареєстрована відповідачем 03 січня 2012 року за №03, ОСОБА_1 переведено на інший вид державної пенсії - по інвалідності в розмірі фактичних збитків, що призначена на підставі Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Вказаний вид державної пенсії позивач одержує до теперішнього часу.
Разом з цим встановлено, що 06 червня 2011 року ОСОБА_1 звертався до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області із заявою про здійснення йому перерахунку та виплати державної пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, однак відповідач вказаних нарахувань і виплат не здійснив. Наведені обставини підтверджуються листом управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області №3846/к-922 від 06 липня 2011 року.
ОСОБА_1 просить суд зобов'язати відповідача перерахувати та виплачувати йому додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, починаючи з 28 січня 2011 року. Проте, оскільки статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, позивач одержав лише 03 березня 2011 року, що підтверджується посвідченням серії А №129714 с, виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 03 березня 2011 року, то відповідні права та пільги, в тому числі право на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбаченої ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у ОСОБА_1 виникли лише 03 березня 2011 року. Підстав для здійснення перерахунку та виплати позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період часу з 28 січня 2011 року до 02 березня 2011 року - немає.
Розпорядження управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області №120898 від 10 травня 2011 року свідчать, що розмір нарахованої відповідачем ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в цей період часу становив 75 грн. 00 коп. та 112 грн. 50 коп. в місяць, що не відповідає розміру, встановленому ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Розмір нарахованої і виплачуваної позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в період часу з 03 березня 2011 року до 22 липня 2011 року включно визначався відповідачем згідно з постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” №530 від 28 травня 2008 року і “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” №654 від 16 липня 2008 року, які суперечать ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та істотно звужують обсяг встановлених законом прав осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Даний факт підтверджується матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 №120898.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату йому державної пенсії відповідно до ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, починаючи з 06 червня 2011 року, тобто з дати звернення позивача до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області з відповідною заявою, то зазначені вимоги ґрунтуються на доказах справи, що свідчать про наявність підстав для їх задоволення з вказаної дати.
Судом також встановлено, що в період часу з 06 червня 2011 року до 22 липня 2011 року включно державна пенсія - пенсія по інвалідності в розмірі фактичних збитків не була призначена, нарахована та виплачена позивачу управлінням Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області відповідно до ч.4 ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Разом з цим із листа управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області №3846/к-922 від 06 липня 2011 року слідує, що право ОСОБА_1 на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.50, ч.4 ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” відповідачем не оспорюється. Фактично відповідач лише не погоджується з розміром нарахування та виплати цих пенсій позивачу.
Відповідно до вимог, передбачених ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.3 постанови Кабінету Міністрів України №1261 від 24 жовтня 2007 року “Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України” основними завданнями Пенсійного фонду України є призначення (перерахунок) пенсій та підготовка документів для їх виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій. Отже, управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області в даному випадку є належним відповідачем, оскільки призначення, перерахунок та виплата пенсій належить до його повноважень.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Постанова Кабінету Міністрів України “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” №530 від 28 травня 2008 року є підзаконним нормативно-правовим актом і її норми щодо регулювання розмірів додаткової пенсії особам, постраждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи, в редакції, діючій з 22 травня 2008 року до 22 липня 2011 року включно, суперечать вимогам ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та істотно звужують обсяг встановлених законом прав. Отже, за таких обставин відповідно до ч.4 ст.9 КАС України постанова Кабінету Міністрів України “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” №530 від 28 травня 2008 року в період часу з 22 травня 2008 року до 22 липня 2011 року включно, в даному випадку застосуванню не підлягає.
Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачу застосуванню підлягали ст.50 і ч.4 ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не вищевказані постанови Кабінету Міністрів України, які є підзаконними нормативно-правовими актами і в частині встановлення розмірів державної пенсії по інвалідності, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, суперечать ст.50 і ч.4 ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та істотно звужують обсяг встановлених законом прав. При визначенні розміру державної пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Згідно з ч.3 ст.67 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Отже, підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Для здійснення такого перерахунку пенсії непотрібне звернення пенсіонера, так як цей перерахунок пенсії має проводити орган Пенсійного фонду України відповідно до вимог діючого законодавства України з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Оскільки державна пенсія по інвалідності позивачу та його щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, має визначатись, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок цих пенсійних нарахувань та їх виплата ОСОБА_1 повинні проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Згідно з вимогами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку судом встановлено, що управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області допустило протиправну бездіяльність, так як не здійснило призначення, перерахунок і виплату ОСОБА_1 державної пенсії по інвалідності та перерахунок і виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю розмірах, встановлених ст.50 і.ч.4 ст.54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Відповідачем не доведено, що допущена ним бездіяльність є правомірною. Отже, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в межах обґрунтованості заявлених вимог.
Підпунктами 12, 15 і 17 пункту 28 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” до статей 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” були внесені наступні зміни: “текст статті 50 викласти в такій редакції: “Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам І групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам ІІ групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам ІІІ групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.”; “частини третю і четверту статті 54 замінити чотирма частинами такого змісту: “У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по І групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по ІІ групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, по ІІІ групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 -1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по І групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по ІІ групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по ІІІ групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по І групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по ІІ групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по ІІІ групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника, визначеної згідно із зазначеною статтею, що розподіляється між ними рівними частками. До непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника належать особи, зазначені у статті 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами”. У зв'язку з цим частину п'яту вважати частиною сьомою.”; “частину третю статті 67 викласти в такій редакції: “Максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 зазначені зміни були визнані неконституційними.
Відповідно до вимог ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з 22 травня 2008 року статті 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” діють в попередній редакції.
Згідно з пунктом 4, яким доповнено прикінцеві положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” відповідно до пункту 7 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Підпунктом 1 пункту 1 та підпунктом 1 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету” №745 від 06 липня 2011 року, прийнятої на виконання пункту 7 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, яка набрала чинності 23 липня 2011 року і діє до 01 січня 2012 року, установлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність: тим, що належать до категорії 1, інвалідам ІІІ групи - 15 відсотків; також установлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижче: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: інвалідів ІІІ групи - 980 гривень.
Пунктом 3 прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2012 рік” установлено, що у 2012 році норми і положення ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
З наведених підстав суд прийшов до висновку, що починаючи з 23 липня 2011 року нарахування і виплата ОСОБА_1 державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, здійснюється управлінням Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області у розмірі, встановленому чинним законодавством України. Підстав для зобов'язання відповідача здійснити нарахування і виплату позивачу державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, встановлених ст.50, ч.4 ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період часу з 23 липня 2011 року до теперішнього часу, тобто до 29 листопада 2012 року, - немає. Отже, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про нарахування і виплату державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.50, ч.4 ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - за період часу з 23 липня 2011 року до теперішнього часу, тобто до 29 листопада 2012 року, слід відмовити за їх безпідставністю і необґрунтованістю.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому. Судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, вимоги позивача щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому в зв'язку із вірогідним настанням певних наслідків задоволенню не підлягають, оскільки на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття судом рішення стосовно законності чи незаконності таких дій відповідача. Так, на теперішній час суду невідомо який розмір пенсійних виплат буде встановлено законодавством України в майбутньому, невідома суду також поведінка відповідача в майбутньому щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 державної пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. При цьому суд також врахував, що в майбутньому можливе переведення ОСОБА_1 за його заявою із державної пенсії по інвалідності на інший вид пенсії, що впливає на результат вирішення справи.
З наведених підстав, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області в частині вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно з ст.50, ч.4 ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період часу з 23 липня 2011 року до теперішнього часу та в подальшому необхідно відмовити за їх безпідставністю і необґрунтованістю.
Враховуючи наведені обставини, на підставі ч.2 ст.19, ч.2 ст.152 Конституції України, ст.50, ч.4 ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, керуючись ч.1 ст.2, ч.1 ст.8, ч.4 ст.9, ч.2 ст.11, ч.1 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128, ч.1 ст.158, ст.159, ч.ч.1-3 ст.160, ст.ст.161-163, ч.ч.1, 2 ст.186, п.1 ч.1 ст.256 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області про перерахунок і виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, і державної пенсії задоволити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області здійснити призначення, нарахування і виплату ОСОБА_1 державної пенсії, як інваліду третьої групи, захворювання якого пов'язане з Чорнобильською катастрофою, згідно з ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі не меншому 6 (шести) мінімальних пенсій за віком, визначеного ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за період часу з 06 червня 2011 року до 22 липня 2011 року включно з врахуванням проведених виплат.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду третьої групи, захворювання якого пов'язане з Чорнобильською катастрофою, згідно з ст.50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 50 (п'ятдесяти) процентів мінімальної пенсії за віком, визначеного ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за період часу з 03 березня 2011 року до 22 липня 2011 року включно з врахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області про перерахунок і виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, і державної пенсії - відмовити в задоволенні за їх безпідставністю.
Постанова суду в частині присудження ОСОБА_1 суми пенсійних виплат у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Управлінню Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області подати до Кузнецовського міського суду Рівненської області звіт про виконання даної постанови в місячний строк в частині негайного виконання - з дня одержання її копії, а в іншій частині постанови - з дня набрання законної сили.
На постанову суду до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Кузнецовський міський суд Рівненської області може бути подана апеляційна скарга з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів позивачем - з дня отримання її копії, а відповідачем - з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя О.І.Горегляд