06.11.2013 Суддя: Перетятько О. Ю.
Справа № 253/6639/13-ц
06 листопада 2013 року Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області у складі: головуючого - судді Перетятька О.Ю.,
при секретарі Березка С.Г.,
за участю представника позивача адвоката ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства “Горлівський машинобудівник” про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я,
27 травня 2013 року позивач звернувся в суд з названим позовом. Свої вимоги мотивував наступними обставинами. Він працював у відповідача слюсарем механозбірних робіт. 24.05.2006 р. він за завданням старшого майстра ОСОБА_4 виконував зачистку гострих кромок запчастин поз. КПД … 010 пневмошліфмашинкой. Перед початком роботи він надягнув захисні окуляри, але в процесі роботи вони зсунулися і очі стали незахищені від металевих і абразивних часток. О 08 год. при зачистці наступної маленька фракція з абразивного каміння травмувала роговицю його лівого ока. Згідно з актом розслідування нещасного випадку на виробництві , причиною його травми на виробництві стало порушення інструкції по охороні праці для слюсаря механозбірних робіт № 50.25000.00009 п. 3.10 згідно з висновком комісії, даний нещасний випадок пов'язаний з виробництвом. 17.12.2007 р. позивачу було встановлено 55 % втрати професійної працездатності з причини нещасного випадку на виробництві - травматичний кератит лівого ока. МСЕК йому встановлена 3 група інвалідності по зору безстроково. Крім шкоди його здоров'ю, він вважає, що травма спричинила йому моральну шкоду, характер якої може викласти наступним чином. Оскільки в нього немає ока, він відчуває постійний дискомфорт і комплекс неповноцінності; не може влаштуватися на достойну роботу, щоб повноцінно утримувати свою родину; погіршення зору дуже негативно впливає на його житті; він ніколи не зможе провернутися до нормального ритму життя. Заподіяну моральну шкоду оцінює в 17000 грн., які просить стягнути з відповідача(а.с. 36-37).
Представник позивача підтримав позовні вимоги, мотивуючи їх аналогічно викладеному в позовній заяві. Пояснив додатково, що вина відповідача полягає в тому, що він не забезпечив безпечні умови праці, які б унеможливили отримання виробничої травми. Строк для звернення до суду позивачем порушений не був, оскільки до цих правовідносин він не застосовується.
Представник відповідача позов не визнав. Зазначив, що позивач не виконав вимоги законодавства з охорони праці(сам не поправив окуляри і не повідомив про це своєму керівнику. Не доведений сам факт спричинення моральних страждань. Зокрема, не доведено, що він не може влаштуватися на гідну роботу. Навіть після встановлення позивачу групу інвалідності, він продовжував працювати на підприємстві слюсарем - інструментальником, йому навіть підвищено розряд. Проте сам позивач не захотів продовжувати працювати на підприємстві, звільнившись 04.12.2012 р. за власним бажанням. Зазначив, що позивачем пропущений строк для звернення до суду, встановлений ст. 233 КЗпП України.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши в судовому засіданні зібрані в справі докази в їхній сукупності, вважає встановленим наступне.
Позивач працював з 27 червня 1980 року по 04 грудня 2012 р. слюсарем механозбиральних робіт, слюсарем - інструментальником у механічному цеху № 12 ПрАТ «Горлівський машинобудівник», коли трудовий договір з ним розірвано на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки(а.с. 16-19).
Згідно з актом форми Н-1, затвердженого 07.06.2006 р. розслідування нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, проведено розслідування нещасного випадку, який стався 24 травня 2006 року о 08 год. 00 хвилин з ОСОБА_3. Згідно із актом розслідування встановлено, що 24.05.2006 р. слюсар механозбиральних робіт механічного цеху М-12 ОСОБА_3 за завданням старшого майстра ОСОБА_5 виконував зачистку гострих кромок деталей поз. КПД…010 пневмошлифмашинкой. Перед зачисткою деталей ОСОБА_3 одягнув захисні окуляри , але в процесі роботи вони зсунулися і очі стали незахищеними від металевих і образивних часток, що летіли. О 8 годині при зачистці чергової деталі мілка фракція абразивного каміння травмувала роговицю лівого ока. Про отримання травми майстру не повідомив. Причиною нещасного випадку названо порушення постраждалим ОСОБА_3 п. 3.10 інструкції по охороні праці для слюсаря механозбирних робіт № 50.25000.00009(а.с. 6-7). Цей акт не оспорений сторонами. Згідно із ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Таким чином, саме на відповідача закон покладає обов'язки по забезпеченню належних умов праці. Як вбачається з даного акту, відповідач не виконав свої обов'язки з охорони праці. Вина відповідача полягала в тому, що ним не забезпечені таки умови праці, які б виключали можливість травмування працівника. Та обставина, що в акті зазначена провина працівника не звільняє працедавця від відповідальності за незабезпечення безпечних умов праці.
За наслідками огляду у МСЕК 06.12.2006 р. позивачеві первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності з 01.12.2006 р. в розмірі 45 % у зв'язку із травмою на виробництві, встановлена третя група інвалідності. Цей факт підтверджено копією довідки МСЕК серії ДОН -04 № 072583 (а.с. 54) . В подальшому за цим же каліцтвом позивачеві встановлено 55 % стійкої втрати працездатності з 06.12.2007 р. безстроково, третю групу інвалідності(а.с. 14).
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. В даному випадку Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 р. у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту "б" підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзаців другого, третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності" (справа про страхові виплати.) Конституційний Суд в п. 5 мотивувальної частини роз'яснив, що право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.
Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. На час встановлення МСЕК позивачу первинно втрати професійної працездатності Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» була зупинена дія норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності" щодо виплати фондом відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, правовою нормою, яка передбачає відшкодування моральної шкоди, спричиненої у зв'язку із виконанням трудових відносин є ст. 237-1 КЗпП України.
У відповідності зі ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода, може, зокрема, полягати у фізичному болю та стражданнях, які особа перетерпіла у зв'язку з каліцтвом та іншим ушкодженням здоров'я. У п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіюють йому моральні та фізичні страждання. Отже, між позивачем та відповідачем виникли цивільно - правові відносини по відшкодуванню моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових відносин, які трансформувалися із відносин щодо роботи в умовах праці, безпеку якої в порушення закону не забезпечив відповідач. Отже, доводи представника відповідача щодо недоведеності факту спричинення моральної шкоди, не є обґрунтованими. Суд вважає, що позивачем, враховуючи його стан здоров'я, строки для звернення до суду, встановлені ст. 233 КЗпП України не дотримані з поважних причин.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить із глибини фізичних і моральних страждань, заподіяних позивачеві втратою професійної працездатності в результаті трудового каліцтва, а також того, що в результаті цього йому первинно встановлено 45 % втрати професійної працездатності, він визнаний інвалідом 3 групи за зором. Суд також бере до уваги, що в результаті названого трудового каліцтва змінився звичний життєвий уклад позивача, для поновлення попереднього стану потрібні значні зусилля з його боку. З урахуванням викладеного, суд, враховуючи вимоги розумності і справедливості, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути у відшкодування моральної шкоди 13500 грн.
При зверненні до суду позивач не сплачував судовий збір, розмір якого за ставкою, яка діяла на час звернення до суду, складав 114 грн. 70 к. Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 114 грн. 70 к.
За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, ст. 153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10-11, 57-60, 212 - 217 ЦПК України,
Позов ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства “Горлівський машинобудівник” про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства “Горлівський машинобудівник”:
на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я внаслідок трудового каліцтва (24 травня 2006 року) - 13500 (тринадцять тисяч п'ятсот) гривень;
на користь держави судовий збір в сумі 114 гривень 70 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення в Апеляційний суд Донецької області через Центрально - Міський районний суд міста Горлівки. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О. Ю. Перетятько