Справа № 369/8831/13-ц
Іменем України
12.11.2013 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Дубас Т.В.
при секретарі Дідур М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за скаргою ОСОБА_1, суб'єкт оскарження Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_2 на рішення та дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку, -
Заявник ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області в порядку цивільного судочинства зі скаргою на рішення та дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку.
Свої вимоги заявник обґрунтовувала тим, що в ході виконання (ВП № 27275932 та ВП 27275824) виконавчих листів № 2-1499 від 23 червня 2010 року на суму стягнення 2000,00 гривен та 17 968,91 гривень), які видані Києво-Святошинським районним судом Київської області, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_3 на адресу стягувача здійснено запити щодо надання останнім в строк до 5 серпня 2013 року ідентифікаційного номеру боржника (ОСОБА_4М.) та попередженого стягувача про те, що у разі ненадання запитуваної інформації у зазначені строки, виконавчий лис буде повернуто.
Вищевказані запити відправлені державним виконавцем на адресу стягувача простим листом без повідомлення про вручення та отримані відділом звязку 27 серпня 2013 року, що підтверджується конвертом поштового відправлення та отримані відділом поштового зв'язку 27 серпня 2013 року, що підтверджується витягом з журналу реєстрації поштових відправлень, а стягувачем отримана 29 серпня 2013 року.
09 серпня 2013 року враховуючи ненадання запитуваної інформації від стягувача державний виконавець керуючись п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» ухвалив постанови про повернення виконавчих документів стягувачеві.
Стягувач вважає постанови державного виконавця у виконавчих провадження № 27275932 та 27275824 від 09 серпня 2013 року незаконними, оскільки стягував жодними діями не перешкоджав та не міг перешкоджати провадженню виконавчих дій. Авансування витрат виконавчого провадження в даному випадку не передбачено Законом.
Стягувач не є розпорядником такої інформації та самостійно не має можливості отримувати інформацію щодо ідентифікаційного номеру боржника, оскільки така інформація є особистою.
Заявник просив визнати дії держаного виконавця щодо прийняття рішень про повернення виконавчих документів стягувачеві незаконними. Постанову про повергнення виконавчого документа стягувачеві (виконавчого провадження № 27275824) від 09 серпня 2013 року та постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 09 серпня 2013 року (виконавче провадження № 27275932) скасувати.
В судовому засіданні заявник та його представник вимоги скарги підтримали та просили її задоволити.
Суб'єкт оскарження державний виконавець відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_3 в судове засідання не зявилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, та зібрані в ній докази, приходить до висновку що скарга підлягає до задоволення частково виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної служби, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. При цьому обов'язковість урахування судових рішень для інших судів визначається процесуальним законодавством, а невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавчу службу» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставі, у спосіб та в межах повноважень, визначених у цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Обов'язки і права державного виконавця визначені у статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» , серед яких, здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; накласти арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах; викликати громадян та посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а у разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках передбачених законом; при виконанні судових рішень безперешкодно входити на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення боржників - фізичних осіб, проводити в цих приміщеннях огляд, за необхідності примусово відкривати їх в уставленому порядку із залученням працівників внутрішніх справ, опечатувати ці приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там знаходиться та на яке законом можливе звернути стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 та ст. 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В редакції Закону України «Про виконавче провадження» станом на 23.06.2010 року встановлювалось що у виконавчому документі повинні бути зазначені:
1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;
2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;
3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання чинності рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Стаття п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» визначає що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.
Як встановлено в судовому засіданні, на виконанні в відділі державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку знаходились на виконанні виконавчий лист № 2-1499/2010 виданий 23.06.2010 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 17968,81 грн. та виконавчий лист № 2-1499/2010 виданий 23.06.2010 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 2000 грн.
Згідно запитів № 7-13/17710 від 23.07.20313 р. та № 7-13/17711 від 23.07.2013 р. Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_2 направлено на адресу стягувача ОСОБА_1 запити про надання до відділу ВДВС ідентифікаційного номеру боржника для подальшого проведення виконавчих дій.
Постановами від 09.08.2013 р. по виконавчим провадженням ВП № 27275932 та ВП № 27275824 Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_2 були повернуті стягувачеві виконавчі листи № 2-1499/2010 видані 23.06.2010 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, у зв'язку з невиконанням стягувачем вимог п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Ст. 383 ЦПК України передбачає що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно ст. 387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Станом на 23.06.2010 року згідно Закону України «Про виконавче провадження» в редакції в редакції чинній на той момент, не встановлювались обов'язкові вимоги щодо зазначення у виконавчому документі індивідуального ідентифікаційного номер стягувача та боржника. Тобто стягував не був зобов'язаний згідно закону надавати державному виконавцеві ідентифікаційного коду боржника, тим самим ОСОБА_1 не вчиняла дій, які б перешкоджали державному виконавцеві здійснювати провадження виконавчих дій.
Тому суд, приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних постанов від 09.08.2013 року, та необхідності зобов'язання державного виконавця державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_2 вчинити дії щодо скасування даних постанови, тим самим задоволивши скаргу частково.
На підставі ст. 1, 11, 47 Закону України «Про виконавче провадження» та керуючись ст. ст. 60, 383-389 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1, суб'єкт оскарження Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_2 на рішення та дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку - задовольнити частково.
Визнати дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_2 - неправомірними.
Зобов'язати державного виконавця державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_2 вчинити дії щодо скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві (виконавчого провадження № 27275824) від 09 серпня 2013 року та постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 09 серпня 2013 року (виконавче провадження № 27275932)
В решті скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області протягом п'яти днів, починаючи з дня наступного після її проголошення.
Суддя: Дубас Т.В.