Справа № 185/9250/13-ц
06 листопада 2013 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
у складі: головуючого судді Шаповалової І.С.,
при секретарі Булдаковій К.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на його користь боргу за договором оренди транспортного засобу. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач порушуючи умови договору оренди транспортного засобу, не вносив орендну плату, встановлену цим договором, у зв'язку з чим борг з орендних виплат склав 120 000 гривень. Як на доказ укладання договору оренди позивач посилається на розписку від 20 квітня 2013 року.
В судове засідання позивач не з'явився, суду надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, суду надав письмові заперечення на позов. Також від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Так, судом встановлено, що 20 квітня 2010 року сторонами складено письмову розписку на суму 150 000 гривень (оригінал якої в судовому засіданні не досліджувався в зв'язку з його ненаданням) в зв'язку з передачею ОСОБА_1 в оренду ОСОБА_2 транспортного засобу - автомобіля НОМЕР_1 з автопричепом д.н. ВС 4755ХА.
Статтею 799 ЦК України передбачено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, а якщо цей договір укладено за участю фізичної особи, то він підлягає нотаріальному посвідченню.
В даному випадку договір оренди, на який посилається Позивач, має просту письмову форму.
Відповідно до ч. 4 ст. 205 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.
Стаття 220 ЦК України прямо вказує, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Таким чином, правочин, на який посилається позивач, як на доказ своїх вимог, є нікчемним з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину. Договір, що нотаріально не посвідчений та не зареєстрований, вважається неукладеним, відповідно не породжує жодних цивільно-правових наслідків.
Окрім цього, суду не наведено жодних доказів, які б підтверджували законність володіння позивачем транспортним засобом, який було передано в оренду відповідачу, оскільки, як вбачається з відповіді Павлоградського МРЕВ №1019 від 06 листопада 2013 року, ОСОБА_1 ніколи не був власником автомобіля НОМЕР_1 з автопричепом д.н. ВС 4755ХА.
Згідно із ст. 398 ЦК, право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат, на підставі ст.88 ЦПК України, суд приходить до висновку, що судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого позивачем за подання свого позову, враховуючи результати його розгляду, відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60,131, 212-215, ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя І. С. Шаповалова