Справа № 185/11039/13-ц
07 листопада 2013 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Перекопського М. М.,
при секретарі судового засідання Лисовій С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Павлограді Дніпропетровської області
про відшкодування моральної шкоди спричиненої пошкодженням здоров'я, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача страхову виплату за моральну шкоду завдану йому отриманими на виробництві професійними захворюваннями у сумі 10 000 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він працював на підприємствах вугільної промисловості і за цей час, при виконанні своїх трудових обов'язків, захворів на професійне захворювання. Згідно висновку МСЕК позивачу встановлено третю групу інвалідності та сукупно 60% втрати працездатності первинно. Позивач зазначає, що у зв'язку з втратою професійної працездатності йому спричинена моральна шкода, оскільки фізичний біль, душевні страждання, переживання, викликані наслідками професійного захворювання стали невід'ємною частиною його існування, він втратив професійну працездатність, постійно змушений приймати лікарські препарати.
Позивач надав суду письмову заяву, в якій просив справу розглядати без його участі. Також позивач у заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги не визнав повністю та просив в їх задоволенні відмовити у повному обсязі. У своїх запереченнях відповідач в обґрунтування своїх доводів зазначає, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки на час звернення позивача з позовом до суду у відповідача відсутній обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди. Також відповідач зазначає, що позивачем не доведено факту спричинення йому моральної шкоди, а тому сума виплати за моральну шкоду не може бути стягнена судом.
Суд, з'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач тривалий час працював на підземних роботах в умовах дії несприятливих виробничих факторів на підприємствах вугільної промисловості, з повним робочим днем у шахті, та був звільнений у зв'язку з невідповідність виконуваній роботі за станом здоров'я, що підтверджується копією трудової книжки.
При виконанні трудових обов'язків позивач також захворів не професійні захворювання, про які зазначено в акті розслідування хронічного професійного захворювання від 24 липня 2003 року.
Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, виданої 11 вересня 2003 року Павлоградською міжрайонною МСЕК, позивачу встановлено сукупно втрату професійної працездатності у розмірі 60 % первинно, безстроково, та визнано інвалідом третьої групи.
Суд вважає, що внаслідок втрати професійної працездатності у позивача наявна моральна шкода, оскільки він втратив працездатність, стан його здоров'я незадовільний, не може працювати. Багато часу проводить на лікуванні. Вказані обставини, які наявні у позивача, обумовлюють необхідність пристосовуватися та організовувати своє повсякденне життя по-новому й свідчать про заподіяння позивачу моральної шкоди.
У відповідності до п.п. «е» п.1 ч.1 ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, яка діяла на момент встановлення позивачу втрати професійної працездатності, (надалі по тексту Закон №1105-XIV), у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, у тому числі і грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Згідно ч.3 ст. 28 Закону №1105-XIV за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.
Суд приходить до висновку, що саме відповідач повинен відшкодувати моральну шкоду в зв'язку з тим, що позивачу встановлено стійку втрату професійної працездатності 16 червня 2005 року, згідно ст.ст. 21,28 Закону №1105-XIV обов'язок відшкодувати заподіяний громадянам збиток від нещасних випадків, включаючи і моральну шкоду було покладено на відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Доводи Відділення Фонду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог безпідставні, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача в червні 2005 року, тобто до набрання чинності, як Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», так і Законами України «Про державний бюджет України на 2007 та 2008 роки», якими було зупинено дію чинності норм Закону №1105-XIV від 23 вересня 1999 року в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам, заподіяної внаслідок втрати профпрацездатності на 2006, 2007 роки, а на 2008 рік дію цих норм припинено.
Суд вважає, що доводи відповідача про відсутність медичного висновку щодо спричинення позивачу моральної шкоди та відсутність доказів її спричинення не можуть бути взяті до уваги, оскільки наявність такого висновку не є обов'язковою для суду, а факт спричинення моральної шкоди та моральних страждань, завданих останньому у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням, підтверджується встановленими доказами, яким суд може дати оцінку відповідно до вимог ст.212 ЦПК України.
Доводи відповідача про те, що саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. №212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
Вирішуючи питання про розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд виходить з того, що позивач отримав виробничу травму та захворів на професійне захворювання, що призвело до значних тяжких змін його життєвих зв'язків, враховуючи ступінь втрати ним професійної працездатності, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин справи, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 6000 грн.
У відповідності до п.2, п.18 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», сторони звільнені від сплати судового збору, тому у відповідності до ст.88 ЦПК України судові витрати слід віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст.10,11,57,60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Павлограді Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Павлограді Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 6000 (шість тисяч) грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:
ОСОБА_2
Згідно з оригіналом. Суддя М.М. Перекопський