"07" грудня 2006 р. Справа № 4/149/05-нр
м. Миколаїв
Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль С.М.,
при секретарі Хімороді В.Г.,
з участю представників сторін:
від позивача -Швецова О.К.,дор.№ 023/06-782 від 20.11.2006 р.,
від відповідача -повідомлений належним чином про час та місце судового засідання,
не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 4/149-05-нр
за позовом відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії «Миколаївобленерго», м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40,
до комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Миколаїв», м. Миколаїв -23, аеропорт ЦА,
про стягнення 477 437 грн. 36 коп.,
На адресу суду надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи № 4/149-05-нр у зв?язку з тим, що представник відповідача знаходиться на лікарняному.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв?язку з неможливістю направити у судове засідання свого представника задоволенню не підлягає, оскільки, відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не був позбавлений права направити у судове засідання іншого свого представника.
Також слід зазначити, що, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відсутність представника сторони є підставою для відкладення розгляду справи лише у випадку, коли явка сторін була визнана судом обов?язковою. Суд не визнавав явку сторін обов?язковою, тому підстави, у відповідності до ст. 77 ГПК України, для відкладення розгляду справи, відсутні.
Позивач у відзиві на позов піддтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнає у повному обсязі та просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд,-
Дані позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що 21.08.2000 року між сторонами було укладено договір № 180 на користування електричною енергією, за умовами якого позивач брав на себе зобов'язання забезпечити відповідачу постачання електричної енергії, відповідно до умов договору, а відповідач своєчасно здійснювати оплату спожитої електроенергії.
Додатком № 2 до договору сторони зафіксували дані приладів обліку -типи та № електричних лічильників: САЗУ-И 670М № 072710 та САЗУ-И 670М № 009076, за якими здійснювався облік спожитої електроенергії.
В квітні 2000 року відповідач звернувся до позивача ВАТ ЕК “Миколаївобленерго» листом № 17 від 18.04.2000 р. з повідомленням про те, що лічильник реактивної енергії вийшов з ладу та прохав дати вказівку щодо ремонту або заміни лічильника.
Вжитими постачальником електроенергії заходами стосовно налагодження обліку спожитої електроенергії встановити причину невірного обліку спожитої електроенергії не вдалось.
Таким чином, споживачем було самостійно визнано факт невірного обліку споживання електроенергії за межами розглядаємого договору, на підставі якого позивач обгрунтовує свої позовні вимоги..
В серпні 2000 року було зроблено заміну лічильника реактивної електроенергії , але і замінений лічильник також невірно вів облік спожитої електроенергії.
Тільки 29 травня 2002 року було встановлено причину невірного обліку електроенергії -заводський дефект в провіднику трансформатора напруги НТМИ 6 та було здійснено заміну лічильника.
19 червня 2002 року відбулось спільне засідання ММЕМ та КП “Міжнародний аеропорт Миколаїв» ( а/с 87 т.І ) з питання проведення перерахунку за спожиту електроенергію, де було прийнято рішення зробити перерахунок, для чого використати щомісячні показання дублюючого електролічильника, встановленого на підстанції “Соляні» на фідеру 691 “А», що не суперечило правилам п. 8.6. ПКЕЕ, за період з травня 1999 року по травень 2002 року.
Пункт 8.6. Правил користування електричною енергією ( в редакції Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. (ПКЕЕ) на який посилався позивач стосовно прийняття ним рішення зробити перерахунок за спожиту електроенергію та перетоки реактивної енергії з травня 1999 р. по травень 2002 р. говорить, що у разі тимчасового порушення обліку електроенергії не з вини споживача розрахунок здійснюється за середньодобовим споживанням попереднього розрахункового періоду до порушення обліку або наступного після відновлення обліку періоду електропостачальною організацією за погодженням із споживачем.
З наданих позивачем доказів, матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що причиною невірного обліку електроенергії споживачем був заводський дефект в провіднику трансформатора напруги НТМИ.
З позовної заяви слідує, що оскільки в обліку електричної енергії, а саме, в провіднику трансформатора напруги НТМИ міг мати місце заводський дефект на момент його встановлення і відповідно невірно вівся облік спожитої електроенергії. Отже, взяти за основу показник середньодобового споживання неможливо, оскільки ці дані не відповідають фактичним показникам спожитої електроенергії, в зв'язку з чим не можуть бути покладені в основу під час розрахунку.
Величини щомісячних споживань взяті постачальником електроенергії з лічильника, що встановлено на підстанції “Соляні» на фідері 691 “А», який можливо визначити як дублюючий, оскільки цей лічильник вів облік електроенергії спожитої тільки аеропортом.
Між тим, у суду не виникло сумніву стосовно правильності обліку спожитої аеропортом електроенергії саме з показань лічильника, встановленого на підстанції “Соляні» на фідері 691-“А» оскільки до вказаної підстанції підключено лише одного споживача -відповідача по справі та надано докази того, що він відповідає вимогам щодо розрахункового приладу обліку.
Судом було досліджено журнал обліку показань зазначеного лічильника, який вівся працівниками позивача, при цьому питань щодо сплати вартості спожитої електроенергії саме з цих показань не виникало. Таким чином судом було встановлено, що правдивість записів є достовірною.
Крім того, показання цього лічильника не оспорені відповідачем і ніяких заперечень щодо неможливості обліку фактично спожитої електроенергії за даним лічильником не надходило. Не було надано відповідачем до суду самостійно розрахованої кількості спожитої електроенергії, що свідчить про його погодження з сумою, вказаною позивачем.
Відповідно до приписів п.6.20. ПКЕЕ в редакції від 17.10.2005 року у разі тимчасового порушення розрахункового обліку електричної енергії не з вини споживача обсяг електричної енергії,використаної споживачем від дня порушення розрахункового обліку до дня відновлення розрахункового обліку, за згодою сторін, може бути визначений на підставі показів технічних (контрольних) засобів обліку або розрахований постачальником електричної енергії за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії попереднього розрахункового періоду до порушення розрахункового обліку або наступного після відновлення розрахункового обліку періоду.
Згідно із ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Таким чином, суд дійшов висновку про можливість застосування статтей вищезазначених нормативних актів.
Посилання позивача на те, що прийняте його комісією рішення зробити перерахунок спожитої аеропортом електроенергії за період з травня 1999 року по травень 2002 року погоджено з споживачем, не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду справи та спростовано останнім.
Згідно протоколу сумісного засідання від 19.06.2002р. “представник аеропорту запросив дані про контрольні знімання показань електролічильника встановленого на підстанції “Соляні» на фідері 691 “А» та звернувся з питанням за який період буде зроблено перерахунок». Інших записів в протоколі, які б свідчили про згоду немає. Підпис представника аеропорту на протоколі свідчить про те, що він ознайомлений з протоколом, що не свідчить про згоду.
Між тим, порядок розрахунку вартості спожитої електроенергії згідно з п. 6.20.Правил передбачає згоду споживача.
Однак, відповідач протягом тривалого часу не надав заперечень стосовно висновків,зазначених у вищевказаному протоколі стосовно рахунку за червень місяць 2002 року.
Відповідно до умов договору № 44/180 від 21.08.2000р. споживач зобов'язувався знімати та представляти за установленою формою до електропостачальної організації показання розрахункових лічильників (додатки 2,3).
Надані позивачем відомості обліку показань електролічильників для визначення є робочими записами, ніким не підписані і не можуть бути визнані тими документами, які можливо взяти до розрахунку.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 142728 грн. 39 коп. підлягають задоволенню частково враховуючи наступне:
Позивачем перерахунок було зроблено за період з травня 1999 року по травень 2002 року.
Між тим, приписами ст. 71 ЦК України ( в редакції 1963р.) були передбачені загальні строки позовної давності щодо захисту порушених прав в три роки. Загальна позовна давність в три роки також передбачена ст. 257 нового ЦК України.
Крім сказаного позовні вимоги ґрунтуються позивачем на договорі, який було укладено 21.08.2000 р., тобто до дати, з якої позивачем зроблено розрахунок, а відповідно відсутні підстави для стягнення заборгованості за договором за період з травня 1999 р. по 21.08.2000 р.
Таким чином позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 17 410 грн. 63 коп. за спожиту електроенергію за період з травня 1999 року по 20 жовтня 2000 року задоволенню не підлягають в причин викладених вище.
Отже, заборгованість відповідача становить 152214 грн.36 коп., а враховуючи часткове погашення боргу в сумі 38589 грн. 46 коп., остаточна сума боргу становить 113 624 грн. 90 коп., яка підлягає стягненню у повному обсязі.
Оскільки на підставі даних спожитої електроенергії, які були враховані електролічильником на фідеру 691 “А» було зроблено перерахунок реактивної електроенергії.
Згідно наданої позивачем довідки та уточнених позовних вимог відповідачу нарахована сума компенсації втрат від перетоків реактивної електроенергії за період з січня по вересень 2003 року в сумі 1821 грн. 63 коп.
Постановою Вищого господарського суду України рішення господарського суду Миколаївської області від 16.08.2004 р. та постанову Одеського апеляційного суду від 23.12.2004 р. щодо стягнення вищезазначеної суми було залишено без змін та зазначену суму стягнуто на користь позивача.
Постановою Кабінету Міністрів України № 441 від 24.03.1999 р. “Про невідкладні заходи щодо стабілізації фінансового становища підприємств електроенергетичної галузі» затверджено порядок постачання електричної енергії споживачам, згідно якої місцевим енергопостачальним організаціям дано право визначати граничні величини споживання електричної енергії споживачам, що отримують електричну енергію від незалежних енергопостачальних організацій, в обсязі, обумовленому у договорах між споживачами та незалежними енергопостачальними організаціями ( за відсутності заборгованості перед місцевою енергопостачальною організацією).
Додатком № 1 до договору сторони встановили обсяги реалізації електричної енергії споживачу на 2002 рік, в якому узгодили, що при наявності заборгованості за спожиту електроенергію станом на 15 число місяця, попередньо плановому -обсяги реалізації електроенергії встановлюються на нульовому рівні.
Станом на 15 листопада 2002 року споживач мав заборгованість перед енергопостачальною організацією, що ним не оспорено і визнано.
Існуючу заборгованість за спожиту електроенергію відповідач сплатив в грудні 2002 року.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач порушив умови договору в частині дотримання строків оплати спожитої електроенергії.
Пунктом 3 вищезащначеного додатку до договору сторони визначили, що на випадок перевищення договірних величин спожитої електроенергії, споживач сплачує енергопостачальній організації додаткову плату згідно ЗУ “Про електроенергетику» по 5-ти кратному тарифу.
Відповідач спожив у листопаді 2002 року 164340 кВт.г. на суму 28 660 грн. 90 коп., що в 5-ти кратному розмірі становить 143 304 грн. 48 коп.
Виставлений рахунок № 44 від 06.05.2003р. на суму 143304 грн. 48 коп. відповідач не сплатив.
Ухвалою суду від 20 вересня 2006 року позивача було зобов?язано зробити розрахунок 2-х кратного розміру спожитої електроенергії понад договірні величини у відповідності до ст. 26 Закону «Про електроенергетику»в редакції станом на 19.01.2006 р., та становить суму 71 652 грн. 24 коп.
Згідно із ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Таким чином, суд дійшов висновку про можливість застосування статті вищезазначеного акту.
За таких обставин перераховані позовні вимоги позивача в цій частині позову є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню..
Посилання відповідача на те, що 19 листопада 2002 року ним було направлено листа ВАТ “Миколаївобленерго» з проханням провести корегування ліміту споживання електроенергії в сторону збільшення, на який не було отримано відповіді як доказ того, що споживачем правомірно було спожито вказану кількість електроенергії не беруться судом до уваги з наступне:
- згідно додатку № 1 до договору про обсяги реалізації електричної енергії споживачу на 2002 рік (п.2) на випадок необхідності зміни договірної величини споживання електричної енергії споживач може звернутись до енергопостачальної організації не пізніше 20 числа поточного розрахункового місяця за відповідним корегуванням договірної величини відпуску електричної електроенергії при відсутності боргу і при попередній оплаті додаткової кількості електроенергії банківськими коштами.
Станом на 19.11.2002 р. за споживачем вже рахувалась заборгованість, яка була погашена тільки в грудні 2002 року. Попередньої оплати, як це передбачено умовами додатку до договору, відповідачем здійснено не було.
Крім того, згідно додатку до договору зміни стосовно величин споживання електроенергії можуть бути внесені за умови відповідних обґрунтувань, яких в листі від 19.11.2002р. не вбачається.
Як записано в додатку замовлення без обґрунтувань причин корегування і відправлені с порушенням строку не розглядаються. В згаданому листі такі обґрунтування відсутні.
Як вбачається з листа ВАТ “Миколаївобленерго» № 13/20-207 від 29.04.2003р. аеропорту було відмовлено у збільшені договірної величини електроспоживання листом за вих. № 13/20-350 від 29.11.2002р.
Постановою КМУ № 475 від 9.04.2002р. було внесено зміни до Порядку постачання електричної енергії, затвердженого постановою КМУ від 24.03.1999р. Згідно цього Порядку проводиться регулювання постачання електричної енергії шляхом встановлення величин її споживання. Згідно п. 7 вказаної Постанови місцевим енергопостачальним організаціям надано право визначати граничні величини споживання електричної енергії для споживачів.
Як вбачається з тексту позовної заяви, у лютому 2003 року в відповідності з постановою КМУ № 475 від 09.04.2002 р. межа електроспоживання споживачу була встановлена на рівні фактично оплаченої електроенергії, що для відповідача складало -118502 кВт-г.
Фактично в лютому 2003 року аеропортом було спожито 277650 кВт-г.
В відповідності до ст. 26 ч.5 ЗУ “Про енергетику» споживачу була нарахована 5-ти кратна вартість за перевищення договірної величини, що становила 138777 грн. 06 грн.
Ухвалою суду від 20 вересня 2006 року позивача було зобов?язано зробити розрахунок 2-х кратного розміру спожитої електроенергії понад договірні величини у відповідності до ст. 26 Закону «Про електроенергетику»в редакції станом на 19.01.2006 р., та становить суму 69 388 грн. 53 коп.
Згідно із ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Таким чином, суд дійшов висновку про можливість застосування статті вищезазначеного акту.
За таких обставин перераховані позовні вимоги позивача в цій частині позову є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню..
Таким чином, загальна сума нарахувань за перевищення договірних величин складає 141 040 грн. 77 коп., яка підлягає стягненню.
Між тим, позивачем в обґрунтування граничної величини електроспоживання на лютий місяць 2003 року посилається на додаток № 1 до договору (Форма 2).
Заперечення відповідача стосовно того, що додаток до договору було підписано 19.05.2003 року до уваги судом не приймаються враховуючи наступне:
Сам оригінал додатку надано до суду позивачем, відповідач такого оригіналу не надав.
В наданих до суду разом з позовом матеріалами є копія названого додатку, в якому відсутні дата підписання, яка містить виправлення і тільки одну дату -20.01.03 р. Дата “15.05.» відсутня, що свідчить про її відсутність на дату зняття копії, тобто підготовки матеріалів для подачі до суду, і таким чином вона була проставлена після подачі позову.
Заперечення відповідача стосовно того, що позивач шляхом підробки не скопіював вказану дату не підтверджені ніякими доказами і до уваги судом не приймаються. Більш того, спір стосовно дати підписання цього додатку виник під час судового розгляду справи що свідчить про незацікавленість позивача в підробці наданої до суду копії. (арк. спр. 34).
Окрім сказаного, як пояснив у судовому засіданні представник відповідача Удовиченко В.М. -технічний директор аеропорту дату “19.05.» проставлено ним самим. Сам же додаток підписано генеральним директором аеропорту, який дату підпису не поставив, а враховуючи, що договірні величини встановлені додатком починаючи з січня місяця. слід вважати, що дія додатку поширюється на весь рік.
Більш того, з висновків почеркознавчої експертизи слідує, що в місці розташування цифри “5» рукописного напису “19.05.2003р» вірогідно спершу була записана цифра “1».
За таких підстав нарахування позивачем 2-х кратної вартості за спожиту в лютому 2003 року аеропортом електроенергію є обгрунтованим, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.
Окрім стягнення заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача пеню відповідно до п. 3.1. договору з суми боргу за спожиту електроенергію за період з 01.03.2003р. по 31.08.2003р. в сумі 13066,09 грн.
Окрім стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 13066,09 грн. пені стягнення якої передбачено п.4.2. договору. Враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог в частині стягнення основного боргу, судом зроблено перерахунок пені яка складає 11554,32 грн.
Беручи до уваги, що відповідач є комунальним підприємством, знаходиться в тяжкому фінансовому стані, а також те, що саме аеропорт був ініціатором виявлення причин неправильної роботи приладів обліку, тобто ступінь його вини, суд вважає за можливе зменшити розмір пені, керуючись ст. 83 п.3 ГПК України до 115 грн.
Підлягають стягненню з відповідача судові витрати -вартість проведеної почеркознавчої експертизи в сумі 165 грн. 24 коп.
Керуючись ст.ст.44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд,-
1. Стягнути з Комунального підприємства “Міжнародний аеропорт Миколаїв», м.Миколаїв-23 аеропорт ЦА, (р/р 26000000300000 вМФ АКІБ УкрСіббанк, МФО 326795) на користь ВАТ ЕК “Миколаївобленерго», м.Миколаїв, вул.Громадянська,40 (р/р 26035333432390 в Миколаївському Центральному відділенні ПІБ України, МФО 326438) 131 635 грн. 27 коп. боргу, 141 040 грн. 77 коп. за перевищення договірних величин, 115 грн. пені, 165грн. 24 коп. витрат на проведення експертизи, 1700 грн. держмита та 118 грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
2. В іншій частині позову відмовити.
Суддя Коваль С.М.