Справа № 554/1962/13-ц
Номер провадження 22-ц/786/3859/2013 Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л.І.
Доповідач Кузнєцова О. Ю.
07 листопада 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого - судді: Кузнєцової О.Ю.
Суддів: Пилипчук Л.І., Чічіля В.А.
за участю секретаря: Колодюк О.П.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника Полтавської міської ради Семенко Л.П., третьої особи ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Октябрської районної у м. Полтава ради, територіальної громади міста в особі Полтавської міської ради, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Перша Полтавська державна нотаріальна контора, Приватне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», відділ держаної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Полтавській області, Полтавське міське управління юстиції про визнання права власності на нерухоме майно
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 жовтня 2013 року, -
В лютому 2013 року позивач ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом, посилаючись на те, що після смерті своєї матері ОСОБА_10 не оформила право власності на свою частку у спадковому майні, тому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування на 11/200 частку в будинковолодінні за адресою АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_10 Крім того, вказувала, що після померлої тітки ОСОБА_11 добросовісно, відкрито та безперервно користувалася протягом 10 років належною померлій часткою у вказаному домоволодінні., тому просила визнати право власності за набувальною давністю на 11/200 частки цього ж домоволодіння, що належала ОСОБА_11
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 03 жовтня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено.
Визнано за ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування на 11/200 частку в будинковолодінні за адресою АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_10.
Визнано за ОСОБА_6 право власності за набувальною давністю на 11/200 частку в будинковолодінні за адресою АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_11.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що після смерті ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року року, залишилося нерухоме майно - 1/20 частки будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 ( а. с. 8, 18).
На момент смерті ОСОБА_10 з нею проживав її чоловік ОСОБА_12, який з врахуванням положень ст. 549 ЦК УРСР 1963 року фактично прийняв спадщину після померлої, але не оформив свої спадкових прав та не зареєстрував право власності на неї.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_12, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим виконкомом Тахтаулівської сільської ради Полтавського району 23 березня 1993 року.
Позивач ОСОБА_6 є рідною дочкою ОСОБА_12 та ОСОБА_10.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_6 вказувала, що після смерті ОСОБА_12 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 24 вересня 1993 року ( а. с. 14). Проте після померлого батька ОСОБА_12 своїх спадкових прав на частину домоволодіння по АДРЕСА_1 після померлої ОСОБА_10 не оформила, тому звернулась до Полтавської районної державної нотаріальної контори із відповідною заявою про отримання спадщини. Листом № 164/02-24 від 31 січня 2013 року у видачі свідоцтва про право на спадщину їй відмовили, так як частки у домоволодінні були змінені, що унеможливлює визначення частки у спадковому майні ( а. с. 32).
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання права власності в порядку спадкування за ОСОБА_6 на 11/200 частку в будинковолодінні за адресою АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_10, яку ОСОБА_12 не встиг оформити на своє ім'я за життя, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_6 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_12, прийняла спадщину після нього, так як відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 549 ЦК України (в ред.. 1963 року) звернулась до Полтавської районної нотаріальної контори із відповідною заявою про прийняття спадщини протягом шестимісячного строку, однак їй було відмовлено.
Проте, до таких висновків суд дійшов з порушенням норм процесуального права, оскільки задовольнив позов до неналежного відповідача.
Згідно зі ст.ст.11,119 ЦПК України підстави та предмет позову визначає позивач, які відповідно до ст.ст. 31, 215 ЦПК України суд не може змінити без згоди позивача.
Згідно зі ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом.
Як вбачається з матеріалів справи у ОСОБА_10 та ОСОБА_12 було дві дочки - ОСОБА_6 та ОСОБА_13
Згідно ст. 529 ЦК України ( в редакції 1963 р.) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Разом з цим, розглянувши справу в частині позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за позовом до відповідачів Октябрської районної у м. Полтава ради, територіальної громади міста в особі Полтавської міської ради, суд першої інстанції неправильно визначився із суб'єктним складом спірних правовідносин.
Відповідачами у спорі про визнання права власності в порядку спадкування є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
До ОСОБА_13, як до спадкоємця першої черги після померлих ОСОБА_10 та ОСОБА_12 позов заявлений не був. Питання про залучення цієї особи до участі в справі в якості співвідповідачів судом у встановленому законом порядку не вирішувалось.
За таких обставин суд першої інстанції не вправі був надавати правову оцінку щодо обґрунтованості позову, оскільки така оцінка надається виключно у тому разі, якщо позов заявлений до належних відповідачів.
Суд на зазначене уваги не звернув та ухвалив помилкове рішення через неправильне застосування норм процесуального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову з зазначених вище підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову з зазначених підстав, колегія суддів не дає оцінки обґрунтованості позовних вимог, оскільки це може бути зроблено під час розгляду справи з належними відповідачами.
Щодо позовних вимог ОСОБА_6 про визнання права власності за набувальною давністю на 11/200 частку в будинковолодінні за адресою АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_11 колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач ОСОБА_6 є племінницею ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Після смерті ОСОБА_11 відкрилась спадщина у вигляді 3/20 частки у будинковолодінні за адресою АДРЕСА_1.
Згідно інформаційної довідки із Спадкового реєстру, спадщину після ОСОБА_11 ніхто не отримав.
Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 добросовісно володіла належною ОСОБА_11 часткою будинковолодіння, починаючи з дня смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_3 року і до цього часу продовжує відкрито, безперервно володіти зазначеним нерухомим майном, що підтверджується наявністю саме в неї правовстановлюючих документів.
Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 344 ч. 1 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Відповідно ст. 60 ч. 1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України, обставинами. Які мають значення для справи, і які повинен довести саме позивач ( ч. 1 ст. 60 ЦПК України), є: законний об'єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).
Однією із умов, що встановлена законодавцем для набуття права власності на підставі ст. 344 ЦК України, є відкритість володіння. Особа повинна володіти майном відкрито, не приховуючи факт володіння, і довести цю обставину в суді.
Всупереч наведеним нормам права позивачкою не надано суду доказів щодо відкритості, давності та безперервності володіння спірною частиною будинку.
Наявність у ОСОБА_6 правовстановлюючих документів на частину будинку, яка належала ОСОБА_11 не свідчить про володіння будинком у спосіб, за яким Закон пов'язує набуття права власності за набувальною давністю.
Отже, є обґрунтованими доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачкою факту заволодіння та відкритого і безперервного володіння нерухомим майном, а відтак в цій частині рішення районного суду не відповідає вимогам законності і обґрунтованості, що суперечить ст. 213 ч. 1 ЦПК України.
Беручи до уваги викладене, та те, що рішення місцевого суду ухвалене з порушенням вимог матеріального права, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 п.2, 4, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 жовтня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Октябрської районної у м. Полтава ради, територіальної громади міста в особі Полтавської міської ради, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Перша Полтавська державна нотаріальна контора, Приватне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», відділ держаної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Полтавській області, Полтавське міське управління юстиції про визнання права власності на нерухоме майно відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий: О.Ю. Кузнєцова
Судді
Апеляційного суду : Л.І. Пилипчук
В.А. Чічіль