16 квітня 2009 р.
№ 2/284/08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Стратієнко Л.В.
суддів Мамонтової О.М.
Черкащенка М.М.
з участю представників:
позивача:
відповідачів:
Браницький Д.Ю.
не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
квартирно-експлуатаційного відділу м.Миколаєва
на рішення
та постанову
господарського суду Миколаївської області від 28 жовтня 2008 р.
Одеського апеляційного господарського суду від 20 січня 2009 р.
у справі
№ 2/284/08
за позовом
відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго"
до
військової частини А-2183,
квартирно-експлуатаційного відділу м.Миколаєва
про
стягнення 194 433,87 грн.
У червні 2008 р. ВАТ "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" звернулось в суд з позовом до військової частини А-2183 про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію за період з грудня 2005р. по квітень 2008р. у сумі 146 176,21 грн., що постачалась на підставі укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії і про технічне забезпечення електропостачання споживача №56/189 від 25.11.2005р., а також 41 999,93 грн. інфляційних втрат та 6 257,73 грн. 3% річних за той же період.
Ухвалою господарського суду від 05.08.2008 р. другим відповідачем до участі у справі залучено квартирно-експлуатаційний відділ м.Миколаєва.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 28.10.2008 р. (суддя Моргуленко Т.Є.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідачів солідарно 92 672,13 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 41 999,93 грн. збитків від інфляції, 6 257,73 грн. -3% річних та судові витрати. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.01.2009 р. (головуючий -Разюк Г.П., судді -Колоколов С.І., Петров М.С.) рішення господарського суду Миколаївської області від 28.10.2008 р. змінено.
Стягнуто з військової частини А-2183 та квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва солідарно на користь ВАТ "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" 92 672,13 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 18518, 74 грн. збитків від інфляції, 4409, 62 грн. 3% відсотків річних, 1156 грн. держмита та 70,21грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Стягнуто з військової частини А-2183 на користь ВАТ "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" 7677,72 грн. збитків від інфляції, 1848,12 грн. 3% річних, 95,26 грн. держмита та 5,78 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Решту позову залишено без задоволення.
В касаційній скарзі квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаєва, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.01.2009 р. змінити. Задовольнити позов частково, стягнувши з військової частини А-2183 на користь ВАТ "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" 92 672 грн. 13 коп. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 16 196,46 грн. збитків від інфляції, 6 257,73 грн. 3% річних , 1 251,26 грн. державного мита та 75,99 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В решті позову відмовити.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 25.11.2005 року між ВАТ "Миколаївобленерго" (постачальник) та військовою частиною А-2183 (споживач) було укладено договір №56/189 про постачання електричної енергії і про технічне забезпечення електропостачання споживача (надалі - договір).
Згідно п. 10.9 цього договору, останній укладається на строк до 31 грудня 2006 року, набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.
Під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язалися керуватись Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, іншими чинними законодавчими актами України.
Згідно п. 1.1. вказаного договору, постачальник забезпечує постачання електричної енергії, технічну можливість передачі електричної енергії відповідно до умов договору, а споживач своєчасно проводить оплату отриманої електричної енергії, своєчасно сплачує за отримані послуги, в тому числі за перетікання реактивної електроенергії за розрахунковий період (тобто період часу, за який визначається обсяг спожитої електроенергії, величина потужності та здійснюються відповідні розрахунки) банківськими коштами та виконує інші умови, визначені цим договором.
На підставі актів про використану електричну енергію та рахунків енергопостачальної організації на оплату активної електроенергії господарськими судами встановлено, що позивачем на виконання умов вказаного договору в період з грудня 2005р. по квітень 2008р. відпущено військові частині А-2183 електричну енергію на загальну суму 1 842 986,27 грн., а оплачено лише 1 750 314,14 грн. (з урахуванням платежу, здійсненого в процесі розгляду справи за квітень 2008р. на суму 53 504,08 грн.), тобто залишок боргу за спожиту активну електроенергію за спірний період становить 92 672,13 грн. грн., і який згідно з вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України було стягнуто на користь позивача.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а тому висновок господарських судів про необхідність стягнення з відповідачів інфляційних втрат та 3% річних також є законним та обгрунтованим.
Разом з тим, апеляційний господарський суд, встановивши помилку при обчисленні суми інфляційних втрат за спірний період змінив рішення в цій частині, зменшивши вказану суму з 41 999,93 грн. до 26 196,46 грн.
Також господарськими судами було встановлено, що 26.02.2007 р. між ВАТ "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" (кредитор), військовою частиною А-2183 (боржник) та квартирно-експлуатаційним відділом м.Миколаєва (поручитель) укладено договір поруки № 05/П.
Відповідно до п. 1.5. вказаного договору поруки підставою зобов'язання, що забезпечується цим договором є договір про постачання електричної енергії і про технічне забезпечення електропостачання споживача № 56/189 від 25.11.2005 р..
Згідно із п.1.1 договору поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання останнім свого обов'язку по сплаті за спожиту електроенергію з ПДВ, згідно договору про постачання електричної енергії № 56/189 від 25.11.2005р. за поточну активну та реактивну електроенергію, починаючи з 01.01.07 р., фінансування якої здійснюється з бюджету.
Рахунки за спожиту боржником електроенергію отримує сам боржник в двох примірниках, з яких один надає поручителю в день отримання. Оплата рахунків боржника здійснюється поручителем у продовж 10 операційних днів з дня отримання рахунку боржником. Поручитель надає копії платіжних доручень боржнику.
Відповідно із п.2.1 договору у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником зобов'язання, забезпеченого порукою цим договором (п.1.1 цього договору), кредитор вправі звернутися з позовом про стягнення заборгованості як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.
Пунктом 2.2 договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу та неустойки.
Таким чином, із змісту п.2.2 випливає, що, крім обов'язку поручителя по сплаті активної і реактивної електроенергії, на нього також покладені і інші обов'язки, тобто відповідальність у відповідальність у тому ж обсязі, яким визначена відповідальність боржника, встановлена договором № 56/189 від 25.11.2005 р. про постачання електричної енергії, в тому числі і відповідальність за прострочення оплати спожитої електроенергії у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Положення пунктів 2.1, 2.2 договору поруки не суперечать пункту 1.1 цього договору і кореспондуються із положеннями ст.554 ЦК України, згідно якої поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Встановивши, що місцевим господарським судом безпідставно застосовано солідарну відповідальність відповідачів щодо нарахувань, які здійснені за період дії основного договору до 01.01.2007р., оскільки це суперечить умовам п.1.1.договору поруки, за яким поручитель відповідає за зобов'язання боржника за основним договором починаючи з 01.01.2007р., апеляційний господарський суд обгрунтовано стягнув у солідарному порядку лише основний борг, який виник в березні, квітні 2008р, та нарахування на заборгованість за період з 01.01.2007р. - 18 518, 74 грн. інфляційних втрат, 4409,62 грн. 3% річних, а 7677,72 грн. інфляційних втрат та 1848,12 грн. 3% річних стягнув лише з першого відповідача, адже вони виникли до 01.01.2007 р.
Доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги, які були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції та спростовані постановою апеляційного господарського суду.
Таким чином, доводи касаційної скарги висновків господарських судів не спростовують і підстав для зміни постановлених у справі судових рішень не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
касаційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м.Миколаєва залишити без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 28 жовтня 2008 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20 січня 2009 р. у справі за № 2/284/08 -без змін.
Головуючий Л.В. Стратієнко
Судді О.М. Мамонтова
М.М. Черкащенко