09 квітня 2009 р.
№ 38/160
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Грейц К.В.,
суддів:
Глос О.І., Бакуліної С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь"
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 08.01.2009 р.
у справі
№38/160
господарського суду
Донецької області
за позовом
ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь"
до
ТОВ "СРЗ"
про
стягнення неустойки у розмірі 386 144,68 грн.
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
Бугай В.М.
від відповідача:
Шевчунас М.А.
Рішенням господарського суду Донецької області від 24.11.2008 р. у справі №38/160 (суддя Радіонова О.О.) позовні вимоги ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" до ТОВ "СРЗ" про стягнення неустойки у розмірі 386 144,68 грн. задоволено: стягнуто з ТОВ "СРЗ" на користь ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" неустойку у розмірі 386 144,68 грн., держмито у розмірі 3 861,45 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду, ТОВ "СРЗ" було подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного господарського суду.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.01.2009 р. у справі №38/160 (судді: Мирошниченко С.В., Алєєва І.В., Колядко Т.М.) апеляційну скаргу задоволено: рішення господарського суду Донецької області від 24.11.2008 р. у справі №38/160 скасовано; в позові про стягнення неустойки у розмірі 386 144,68 грн. відмовлено.
У касаційній скарзі ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.01.2009 р. у справі №38/160 та залишити в силі рішення господарського суду Донецької області від 24.11.2008 р. у справі №38/160, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України, ст. 8, 526 Цивільного кодексу України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: по-перше, у зв'язку з тим, що в чинному законодавстві відсутнє визначення поняття "партія продукції", господарський суд першої інстанції відповідно до ст. 8 Цивільного кодексу України правомірно застосував аналогію закону, застосувавши при вирішенні спору визначення поняття "партія продукції", надане в наказі №19 від 16.01.1997 р. "Про затвердження Правил обов'язкової сертифікації нафти і нафтопродуктів", у зв'язку з чим у даних правовідносинах під поняттям "партія продукції" слід розуміти кожний грейфер окремо; по-друге, суд апеляційної інстанції в постанові безпідставно дійшов висновку, що під поняттям "партія продукції" слід розуміти три грейфери вартістю 1 028 575,44 грн. (30% від якої становить 308 573,00 грн.), оскільки предметом договору є п'ять грейферів вартістю 1 028 575,44 грн. (а 30% від вартості трьох грейферів становить 132 976,89 грн., а не 308 573,00 грн.), що свідчить про порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши представників позивача та відповідача. перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
11.06.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СРЗ" (постачальник) було укладено контракт №07/459, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець -прийняти та оплатити продукцію, вказану у відповідних специфікаціях до даного контракту. Продукція постачається на умовах, викладених у контракті та в специфікаціях до даного контракту.
Розділом 2 контракту "кількість та номенклатура" передбачено, що: найменування (номенклатура, асортимент), кількість, якісні показники, ціна продукції вказуються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного контракту (п. 2.1 контракту).
Ціна продукції, яка поставляється, відповідає цінам, указаним у специфікаціях до даного контракту (п. 5.1 контракту).
Пунктом 9.3 контракту передбачено, що за порушення строків поставки продукції постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,5 % від вартості несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення поставки продукції. Неустойка нараховується за весь період прострочення поставки.
До контракту №07/459 додана специфікація №1 від 11.06.2007 р., відповідно до якої загальна сума специфікації складає 1 028 575, 44 грн. із урахуванням ПДВ (п. 2 специфікації).
Згідно з п. 3.1 специфікації передоплата 30% від вартості партії продукції сплачується після підписання даної специфікації.
70% вартості партії продукції сплачується покупцем протягом 10 банківських днів, наступних за днем поставки та надання документів, указаних в п. 7.3 даного контракту (п. 3.2 специфікації).
Пунктом 4 специфікації передбачено, що постачальник зобов'язаний поставити продукцію у строк, що не перевищує 75 календарних днів із дати сплати покупцем передплати у розмірі 30% згідно з пунктом 3.1 даної специфікації.
Дана специфікація є невід'ємною частиною контракту, підписана сторонами та скріплена печатками підприємств у встановленому порядку.
До контракту №07/459 було укладено додаткову угоду №1 від 18.09.2007 р., відповідно до якої п. 4 специфікації №1 від 11.06.2007 р. викладено у наступній редакції: п. 4. "Постачальник зобов'язаний поставити продукцію у строк, що не перевищує наступну кількість днів після дати сплати покупцем передплати у розмірі 30% відповідно до п. 3.1 даної специфікації:
- для грейфера V=8 м3, ч.018280-2сб -не більше 105 календарних днів;
- для грейфера V=6 м3, ч.0023974-2сб -не більше 105 календарних днів;
- для грейфера V=l,25 м3, ч.06214-3сб -не більше 75 календарних днів" (п. 1 додаткової угоди).
Дана додаткова угода підписана сторонами та скріплена печатками підприємств.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки продукції, встановлених договором, ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ "СРЗ" про стягнення неустойки у розмірі 386 144,68 грн. на підставі ст.ст. 258, 509, 526, 546, 549 Цивільного кодексу України.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив із того, що: по-перше, відповідно до п. 4 специфікації №1 від 11.06.2007 р. в редакції додаткової угоди №1 від 18.09.2007 р. постачальник зобов'язаний поставити продукцію в строк, що не перевищує наступну кількість днів після сплати покупцем передоплати в розмірі 30% від вартості партії продукції: не більше 105 календарних днів для грейферів V=8 м3, V=6 м3; не більше 75 календарних днів -для грейфера V=l,25 м3; по-друге, перерахована позивачем 04.07.2007 р. передоплата в розмірі 288 572,00 грн. (30% вартості продукції) перевищує суму, яку позивач повинен був перерахувати на підставі специфікації, оскільки 30% вартості партії продукції складає 257 143,86 грн. (у зв'язку з чим у відповідача виникло зобов'язання здійснити поставку грейферів V=8 м3, V=6 м3 у строк до 18.10.2007 р., а грейфера V=l,25 м3 -до 18.09.2007 р., однак строки поставки грейферів відповідачем було порушено).
Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, господарський суд апеляційної інстанції виходив із того, що: по-перше, спірним контрактом сторони не визначили поняття "партія продукції"; по-друге, оскільки специфікація, яка передбачає поставку грейферів різної місткості, визначає при цьому загальну ціну продукції, поняття "партія продукції" охоплює усі три грейфери за специфікацією, у зв'язку з чим передоплата повинна визначатися в розмірі 30% від загальної вартості трьох грейферів у сумі 1 028 575,44 грн. (що складає 308 573,00 грн.); по-третє, враховуючи нездійснення позивачем передоплати у передбаченій договором сумі -308 573,00 грн. (у зв'язку з перерахуванням позивачем лише 288 572,00 грн. платіжним дорученням №3000247520 від 04.07.2002 р.), у відповідача не виник обов'язок здійснити поставку у зв'язку з простроченням позивача-кредитора за зустрічним зобов'язанням, у зв'язку з чим підстави для застосування штрафних санкцій відсутні; по-четверте, господарський суд першої інстанції безпідставно застосував для визначення поняття "партія продукції" наказ Держкомстату України від 16.01.1997 р. №19 "Про затвердження Правил обов'язкової сертифікації нафти та нафтопродуктів" (оскільки грейфери не відносяться до нафти і нафтопродуктів), і, відповідно, дійшов помилкового висновку про те, що "партією продукції" є поставка кожного грейферу окремо.
Однак, вищезазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Предметом позову є неустойка за прострочення поставки відповідачем продукції згідно з умовами контракту №07/459 від 11.06.2007 р.
Відповідно до п. 1.1 контракту постачальник зобов'язується поставити, а покупець -прийняти та оплатити продукцію, вказану у відповідних специфікаціях до даного контракту. Продукція постачається на умовах, викладених у контракті та в специфікаціях до даного контракту.
Згідно з п. 2.1 контракту найменування (номенклатура, асортимент), кількість, якісні показники, ціна продукції вказуються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного контракту.
Продукція повинна бути поставлена у строки, передбачені в специфікаціях до контракту (п. 4.2).
Відповідно до п. 9.3 контракту за порушення строків поставки продукції постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,5 % від вартості несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення поставки продукції. Неустойка нараховується за весь період прострочення поставки.
Відповідно до п. 4 додаткової угоди №1 від 18.09.2007 р. до контракту №07/459 від 11.06.2007 р. постачальник зобов'язаний поставити продукцію у термін, що не перевищує 105 календарних днів після дати сплати покупцем передоплати у розмірі 30% вартості партії продукції для грейферів V=8 м3, V=6 м3; та 75 календарних днів -для грейфера V=l,25 м3.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі входить встановлення дати сплати покупцем попередньої оплати у розмірі 30% вартості партії продукції (від якої обраховується термін поставки продукції).
Правовий аналіз матеріалів справи свідчить, що сторони у контракті не встановили визначення поняття "партія продукції", у зв'язку з чим спір фактично зводиться до оцінки поняття "партія продукції" в контексті спірних правовідносин.
Відповідно до Державного стандарту України (ДСТУ) 3993-2000 "товарознавство. Терміни та визначення", партія товару -це визначена кількість товарів одного або кількох найменувань закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом.
Однак, господарський суд першої інстанції, обмежившись посиланням на те, що 30% від вартості партії продукції складає 257 143,86 грн. (у зв'язку з чим перерахована позивачем передоплата у розмірі 288 572,00 грн. перевищує суму передоплати, обумовлену контрактом), не встановив, за які саме грейфери (з п'яти, передбачених специфікацією) перераховано попередню оплату, в т.ч. які саме грейфери і в якій кількості (з зазначених в специфікації) є "партією продукції" в розумінні умов контракту.
Суперечливі висновки містить і постанова господарського суду апеляційної інстанції.
Так, господарський суд апеляційної інстанції, дійшовши правомірного висновку, що обов'язок відповідача здійснити поставку продукції у встановлені строки виникає лише після перерахування позивачем суми попередньої оплати в повному обсязі, помилково зазначив у постанові, що передоплата повинна визначатися у розмірі 30% від загальної вартості 3-х грейферів у сумі 1 028 575,44 грн. (308 573,00 грн.), оскільки згідно зі специфікацією до контракту суму 1 028 575,44 грн., становить вартість всіх п'яти (а не трьох) грейферів, які підлягали поставці за умовами контракту.
Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій не встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, в т.ч. не встановили за які саме грейфери (найменування та кількість) позивачем було здійснено попередню оплату платіжним дорученням №3000247520 у 04.07.2002 р.; чи можуть бути всі грейфери (зазначені в специфікації) поставлені одночасно за одним товаросупровідним документом тощо.
Доводи касаційної скарги про те, що в даних правовідносинах під поняттям "партія продукції" слід розуміти кожний грейфер окремо, спростовуються наданими самим позивачем матеріалами, оскільки перерахована позивачем згідно з умовами контракту передоплата у розмірі 288 572,00 грн. не становить 30% від вартості будь-якого грейфера.
Викладене свідчить про те, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.01.2009 р. у справі №38/160 задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.01.2009 р. та рішення господарського суду Донецької області від 24.11.2008 р. у справі №38/160 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Головуючий
К.Грейц
Судді:
О.Глос
С.Бакуліна