16 квітня 2009 р.
№ 2-1/9961-2008
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Стратієнко Л.В.
суддів Мамонтової О.М.
Черкащенка М.М.
з участю представників:
позивача:
відповідачів:
не з'явився
не з'явивились
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Алуштинської міської ради
на рішення
та постанову
господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2008 р.
Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 січня 2009 р.
у справі
№ 2-1/9961-2008
за позовом
дочірнього підприємства фірми "Азат"
до
орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго",
Алуштинської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго",
Алуштинської міської ради
про
визнання права власності
У жовтні 2008 р. позивач звернувся в суд з позовом про визнання за ним права власності в порядку ч.3 ст. 376 ЦК України на самовільно збудоване приміщення площею 167 м2, що використовується як буфет, розташоване на земельній ділянці по вул. Жовтневій,31 в м.Алушта.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2008 р. (суддя Ковтун Л.О.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.01.2009 р. (головуючий -Лисенко В.А., судді -Плут В.М., Ткаченко М.І.), позов задоволено.
Визнано за дочірнім підприємством фірми "Азат" право власності на споруду -буфет площею 167 м2, що розташований на земельній ділянці по вул. Жовтневій,31 в м.Алушта.
В касаційній скарзі відповідач Алуштинська міська рада, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 14.10.1992р. між орендним підприємством "Алуштатеплокомуненерго" та малим підприємством - торговою фірмою "Гелена", було укладено договір оренди приміщення колишньої мазутонасосної станції по вул. Жовтнева, 31 в м. Алушта площею 14 м2 строком на 15 років.
Пунктом 4 договору передбачено право орендаря на капітальний ремонт приміщення та першочергове право на приватизацію.
В подальшому за договором суборенди нежилого приміщення від 01.05.1997р. мале підприємство "Торгова фірма "Гелена" за згодою ОП "Алуштатеплокомуненерго" передало позивачу в суборенду приміщення колишньої насосної площею 37 кв.м., що розташоване по вул. Жовтнева, 31 в м. Алушта на строк до 01.05.2007р.
Пунктом 4.4 договору від 01.05.1997р. встановлено, що при належному виконанні зобов'язань за договором, орендар має переважне право на його продовження.
Згідно акту прийому-передачі нежитлового приміщення по вул. Жовтнева, 31 у м. Алушті від 06.06.1997р., складеного керівниками підприємств за договором від 01.05.1997р., зазначене приміщення передається в непридатному для експлуатації стані (а. с. 11).
Рішенням 9 сесії 24 скликання Алуштинської міської ради №9/107 від 12.04.2003р. земельну ділянку площею 0,0172 га по вул. Жовтнева, 31 в м. Алушта передано позивачу для розміщення буфету з літнім майданчиком.
На підставі зазначеного рішення, 05.05.2003р. між Алуштинською міською радою та позивачем укладений договір оренди землі строком до 01.05.2007р., який в подальшому поновлений строком на 5 років рішенням ради від 23.05.2007р. №14/131.
У зв'язку з чим, 05.09.2007р. укладений договір оренди землі, згідно пункту 2 якого, в оренду передається 0,0172 га землі, що використовується в комерційних цілях, а саме - для обслуговування капітальної споруди площею 167 м2.
Суд прийшов до правильного висновку, що вказана споруда - буфет з літнім майданчиком збудована з порушенням вимог ст. ст. 24, 29 Закону України "Про планування і забудову територій" та є самочинним будівництвом.
Але, задовольняючи позов, суд помилково виходив з того, що на підставі ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб, а, оскільки, позивач на законних підставах згідно договору оренди землі від 05.09.2007р. користується земельною ділянкою площею 0,0172 га, яку виділено для розміщення буфету з літнім майданчиком, то проведена реконструкція спірного об'єкту не порушує права інших осіб і умови, передбачені ч.5 ст.376 ЦК України для визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване, дотримані.
Проте, погодитися з таким висновком суду неможливо, оскільки суд дійшов до нього внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та неповного з'ясування обставин, що мають істотне значення для справи.
Зокрема, суд не звернув увагу на те, що згідно ч. 3 статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. За цих обставин суду належало з'ясувати, чи вирішував компетентний орган за зверненням позивача питання про надання останньому земельної ділянки розташованої під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній.
Водночас, суд не взяв до уваги приписи статті 95 Земельного кодексу України та статті 25 Закону України "Про оренду землі" згідно яких, орендар, як тимчасовий землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі та споруди лише за умови згоди на це орендодавця.
В порушення вимог ст. ст. 99, 101 ГПК України суд апеляційної інстанції не звернув уваги на допущені місцевим господарським судом порушення вимог закону та залишив рішення без змін.
Оскільки помилкове застосування судом норм процесуального та матеріального права призвело до неправильного вирішення спору, то постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір відповідно до закону.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
касаційну скаргу Алуштинської міської ради задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2008 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 січня 2009 р. у справі за № 2-1/9961-2008 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Головуючий Л.В. Стратієнко
Судді О.М. Мамонтова
М.М. Черкащенко