16 квітня 2009 р.
№ 7/267
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
Стратієнко Л.В.,
суддів
Мамонтової О.М., Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Об'єднання Склопластик"
на
рішення господарського суду Луганської області від 15 січня 2009 року
у справі
№ 7/267
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова торгова компанія "Сприяння"
до
відкритого акціонерного товариства "Об'єднання Склопластик"
про
стягнення 245 725,76 грн.
за участю представників сторін:
від позивача -Мирна Т.І.
відповідача -Друшляк А.А.
В грудні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова торгова компанія "Сприяння" звернулось до господарського суду Луганської області із позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Об'єднання Склопластик" заборгованості що виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором № ХД-18-237 купівлі -продажу від 21 серпня 2008 року у розмірі 245 725,76 грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 15 січня 2009 року (суддя -Т.Калашник) позов задоволено.
В касаційній скарзі, ставиться питання про скасування постановленого у справі судового рішення, у зв'язку з неповним встановленням обставин справи при вирішенні спору, і прийняття нового рішення про відмову у позові.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду -без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарським судом першої інстанції, 21 серпня 2008 року між ТОВ "Лізингова торгова компанія "Сприяння" (продавець) та ВАТ "Об'єднання Склопластик" (покупець) було укладено договір № ХД-18-237 купівлі -продажу, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність формалін технічний у відповідності до специфікацій (додатків), а покупець взяв на себе зобов'язання прийняти і оплатити товар у строк і порядку, передбаченому даним договором. Асортимент, кількість, вартість, строки поставки кожної партії товару вказуються у додатках, погоджених між сторонами, які є невід'ємною частиною договору (п.п. п.п. 1.1., 1.2.) (а.с. 11).
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порядок та строк виконання зобов'язань по оплаті поставленого продавцем товару врегульований пунктом 4.1. договору наступним чином. Оплата здійснюється покупцем у гривні шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на підставі рахунків, наданих продавцем на кожну партію товару.
Пунктом 4.2. зазначеного договору сторони погодили, що покупець здійснює стовідсоткову оплату партії товару поставленого згідно з відповідним додатком на протязі 10 календарних днів з моменту прийому товару на складі покупця по кількості і якості.
Згідно додатку № 1 і додатку № 2 до договору купівлі -продажу, продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець -прийняти і оплатити формалін технічний загальною вартістю 271 133,76 грн.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Факт поставки покупцю товару на вказану суму підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних і довіреностей на отримання матеріальних цінностей (а.с. 83-118).
Як вбачається із наявного в матеріалах справи акту звірки розрахунків між сторонами по договору, станом на 14 січня 2009 року, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений товар виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 25 408,00 грн.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за договором № ХД-18-237 купівлі -продажу від 21 серпня 2008 року, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 245 725,76 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо правомірності заявлених позовних вимог по стягненню з ВАТ "Об'єднання Склопластик" основної заборгованості у розмірі 245 725,76 грн.
Разом з тим, касаційна інстанція не приймає посилання скаржника на неповне з'ясування господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, при вирішенні даного спору, з огляду на те, що банківські реквізити позивача для проведення з ним розрахунків за поставлений товар вказані у договорі купівлі-продажу і на момент погодження і укладення додатку № 1 і додатку № 2 не змінювались, про що і було зазначено в пункті 1.4. додатків.
Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками місцевого суду та не доведені відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, суд
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Об'єднання Склопластик" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 15 січня 2009 року у справі за № 7/267 -без змін.
Зупинення виконання рішення господарського суду Луганської області від 15 січня 2009 року скасувати.
Головуючий, суддя
Л.Стратієнко
Суддя
О.Мамонтова
Суддя
М. Черкащенко