01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.04.2009 № 53/32
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
за участю секретаря судового засідання: Терещенко Я.О.
представників сторін:
позивача: Безугла А.О. (дов. від 05.12.08 № 23/08);
відповідача: не з"явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Телесистеми України"
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2009
у справі № 53/32 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон"
до Закритого акціонерного товариства "Телесистеми України"
про стягнення 21702,63 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.09 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Телесистеми України” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Карбон” 18499, 90 грн. основного боргу, 483, 24 грн. 3% річних, 2719, 49 грн. інфляційні збитки, 217, 02 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Скарга мотивована тим, що висновки суду є помилковими, оскільки відповідач не отримував вимоги позивача про сплату заборгованості, тобто строк виконання зобов'язання щодо оплати за поставку будівельних матеріалів не настав, а тому нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат є незаконним та необґрунтованим.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Закрите акціонерне товариство “Телесистеми України” в судове засідання, яке відбулося 13.04.09, повноважних представників не направило. Однак, його було повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 26.03.09, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75.
Крім того, про належне повідомлення відповідача у справі про прийняття апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства “Телесистеми України” до провадження та призначення її до розгляду свідчить також повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що 30.03.09 представником товариства отримано ухвалу суду від 26.03.09.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (ч. 3 ст. 28 ГПК України).
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що неявка представника відповідача, належно повідомленого про розгляд апеляційної скарги, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки у даному випадку відповідач мав можливість скористатись правилами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.
Статтею 101 ГПК України передбачено, що в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, факт поставки товару підтверджується видатковою накладною від 07.08.07 № КН-0582, рахунком-фактурою від 13.07.07 № КН-000582, довіреністю ЯНЯ № 799550 від 07.08.07, які містять найменування товару, його кількість, ціну, підписані відповідно представниками позивача і відповідача та скріплені печатками.
Тобто, зазначене вище дає підстави вважати, що поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, а тому суд прийшов до висновку, що між сторонами мав місце факт укладання правочину на поставку товару.
Частинами 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
В частині 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідачем не було виконано зобов'язання по оплаті товару.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).
08.01.08 позивач на адресу відповідача надіслав лист № 04 з вимогою сплатити заборгованість за отриманий товар.
З матеріалів справи вбачається, що вказаний вище лист був направлений відповідачу на адресу м. Київ, вул. Червоногвардійська, 27а, про що свідчить належним чином завірена копія повідомлення про вручення поштового відправлення від 10.01.08, в якому зазначено, що відповідач отримав вимогу 16.01.08.
Вимоги позивача були залишені відповідачем без реагування.
Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Відповідач доказів про сплату боргу не надав.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.
В частині 2 ст. 625 ЦК України вказано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.
За таких умов рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.09 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.09 у справі №53/32 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи №53/32 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.
16.04.09 (відправлено)