09 квітня 2009 р.
№ 27/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючого,
Васищака І.М.,
Мамонтової О.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги
Одеської залізниці
на постанову
та
на ухвалу
Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2009 року
господарського суду м. Києва від 20.11.2008 року
у справі господарського суду
м. Києва
за заявою
про
Одеської залізниці
виправлення помилки у поворотному наказі та визнання його таким, що частково не підлягає виконанню
за позовом
Одеської залізниці
до
3-ті особи
Міністерства освіти і науки України
Державне казначейство України,
Міністерство фінансів України
про
стягнення 1055204,66 грн.,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:
Карпенко І.В., Ткаченко В.В.,
- відповідача:
не з'явились,
- третіх осіб:
Мельник В.О.
У жовтні 2008 року Одеська залізниця звернулась до господарського суду з заявою про виправлення помилки у поворотному наказі та визнання його таким, що частково не підлягає виконанню.
Ухвалою господарського суду міста Києва 20.11.2008 року у задоволенні заяви відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2009 року ухвалу місцевого господарського суду від 20.11.2008 року залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Одеська залізниця подала касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2009 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 20.11.2008 року скасувати, прийняти нове рішення, яким виправити помилку в поворотному наказі та визнати його таким, що частково не підлягає виконанню в частині стягнення з Одеської залізниці 105702,26 грн.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2004 року у справі № 27/11, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2004 року, позовні вимоги Одеської залізниці задоволено, стягнуто з Міністерства освіти і науки України 1055204,66 грн. заборгованості за надані залізницею послуги з пільгового перевезення студентів у 2003 році
08.09.2004 року на виконання рішення місцевого суду був виданий наказ.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання зазначеного наказу Міністерство освіти і науки України перерахувало на рахунок Міністерства юстиції України (Департамент державної виконавчої служби) 1057022,66 грн. на користь Одеської залізниці.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2004 року скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2004 року та рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2004 року у справі № 27/11, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, доручено місцевому господарському суду видати відповідні накази згідно статті 122 ГПК України.
21.09.2005 року відповідач звернувся до господарського суду міста Києва з заявою про повернення грошових сум, стягнутих при примусовому виконанні наказу суду від 08.09.2004 року у справі № 27/11.
18.10.2005 року відповідач вдруге звернувся до господарського суду міста Києва з заявою про видачу наказу про поворот виконання рішення суду у справі № 27/11.
21.10.2005 року господарським судом міста Києва на виконання постанови Вищого господарського суду України від 23.12.2004 року видано оскаржуваний поворотний наказ № 27/11 про стягнення з Одеської залізниці на користь Міністерства освіти і науки України 1055204,66 грн. заборгованості, 1700,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, звертаючись з завою про виправлення помилки у поворотному наказі, просив суд замінити вказаний у наказі кінцевий термін пред'явлення його до виконання та замість дати 20.10.2008 року вказати 25.12.2007 року.
Вимоги позивача про визнання оскаржуваного наказу таким, що частково не підлягає виконанню в частині стягнення з Одеської залізниці 105702,26 грн. обґрунтовано тим, що позивач отримав від відповідача лише 951320,40 грн.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви позивача, судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно статті 122 Господарського процесуального кодексу України боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою.
При цьому, видача наказу про повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості провадиться господарським судом за заявою боржника при наявності довідки, підписаної керівником чи заступником керівника і головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.
Судами на підставі наявних матеріалів справи встановлено, що при примусовому виконанні основного наказу у справі № 27/11 від 08.09.2004 року з реєстраційного рахунку відповідача на користь позивача стягнуто 1057022,66 грн. -тобто саме тієї суми грошових коштів, яка зазначена в поворотному наказі.
Окрім того, судами обґрунтовано спростовано твердження скаржника, що строк пред'явлення наказу до виконання розпочався з 23.12.2004 року (дня прийняття постанови Вищим господарським судом України) та закінчився 23.12.2007 року, оскільки поворотний наказ видається не в силу факту прийняття рішення про повну або часткову відмову в позові, а лише на підставі заяви боржника, до якої додана відповідна довідка про стягнення за скасованим рішенням.
При цьому, положеннями ст.122 ГПК України не встановлений строк, протягом якого боржник має право звернутися з заявою про видачу наказу про повернення стягнутих грошових коштів.
Оскільки в результаті розгляду заяви відповідача господарський суд міста Києва видав поворотний наказ 21.10.2005 року, то датою, з якої повинен обраховуватися строк пред'явлення його до виконання, є, відповідно, 21.10.2005 року.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що оскаржуваний наказ відповідає вимогам статті 122 ГПК України та не містить вказаних скаржником помилок, а, відтак, про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача.
На підставі вищевикладеного, постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2009 року та ухвала господарського суду міста Києва від 20.11.2008 року є такими, що прийняті на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для їх скасування.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2009 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 20.11.2008 року у справі № 27/11 залишити без змін.
Головуючий М. Черкащенко
Судді: І. Васищак
О. Мамонтова