15 квітня 2009 р.
№ 26/249
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кривди Д.С.,
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Міністерства оборони України
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2009 року
у справі
№26/249 господарського суду міста Києва
за позовом
Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до
Товариства з обмеженою відповідальністю “Пайрокул Україна”
третя особа
ДП “Прилуцький завод протипожежного спеціального машинобудування “Пожежспецмаш”
про
розірвання договору та стягнення суми,
за заявою
Міністерства оборони України
про
зміну способу виконання рішення суду,
за участю представників сторін від:
позивача:
не з'явились
відповідача:
Горбачова О.О. -за довіреністю від 24.11.2008р., Філоненко А.П. -за довіреністю від 24.11.2008р.
третьої особи:
Ященко Ю.М. -за довіреністю від 24.10.2008р.
прокуратури:
Стояновський Є.О. -прокурор відділу прокуратури Центрального регіону України (посвід. №576 від 15.08.2005р.)
Ухвалою господарського суду м.Києва від 01.10.2008 (суддя Шабунін С.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2009р. (судді Гарник Л.Л. -головуючий, Іваненко Я.Л., Пантелієнко В.О.), відмовлено Міністерству оборони України в задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення господарського суду м.Києва від 30.08.2006р. у справі №26/249.
В касаційній скарзі та письмовому поясненні до неї позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постанову та змінити спосіб виконання рішення суду шляхом заміни грошового зобов'язання на майно, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, прокурора, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням господарського суду м. Києва від 30.08.2006 у справі №26/249 позов задоволено; розірвано контракт №229/5/3/127-116, укладений 16.09.2004 між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю “Пайрокул-Україна”; стягнуто з відповідача на користь позивача 119700грн. пені та 147000 грн. штрафу; зобов'язано відповідача повернути позивачеві грошові кошти в сумі 2100000грн. та 20 шасі автомобіля ЗІЛ-131, що передавалися для виготовлення та встановлення на них пожежного обладнання для організації надійного утримання і зберігання озброєння, ракет і боєприпасів у військових частинах Збройних сил України. На виконання вказаного рішення 10.01.2007р. винесено накази.
Державним виконавцем 15.11.2007р., складено акт опису та арешту майна, яким описано та арештовано 18 пожежних автоцистерн, що зберігалися на території ДП “Прилуцький завод протипожежного спеціального машинобудування “Пожежспецмаш".
26.11.2007р. від Міністерства оборони України до господарського суду м. Києва надійшла заява про зміну способу виконання рішення в справі № 26/249 з грошового зобов'язання ТОВ “Пайрокул-Україна” в розмірі 2100000 грн. та повернення 20 шасі ЗІЛ-131 на майно -20 автоцистерн пожежних АЦ 40 (131137 А), що знаходяться на ДП “Пожежспецмаш”.
Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно. Оскільки перелік майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, визначає державний виконавець у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", наказ господарського суду не повинен містити такого переліку, а лише вказівку про звернення стягнення на майно у сумі, що підлягає стягненню за рішенням господарського суду.
За відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (ст.40 Закону України "Про виконавче провадження"), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).
Разом з цим позивач ставить питання про звернення стягнення саме на автоцистерни пожежні.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано мотивували неможливість звернення стягнення на автоцистерни пожежні.
Так, судами встановлено, що за умовами державного контракту від 16.09.2004р. №229/5/3/127-116 позивач передав відповідачу 20 шасі ЗІЛ-131 для виготовлення та встановлення на них пожежного обладнання. Наслідком таких дій мала стати передача позивачеві відповідачем 20 автоцистерн пожежних АЦ 40.
Згідно договору №29 від 07.09.2004р. та додаткової угоди до нього боржник передав ДП “Пожежспецмаш” 20 шасі ЗІЛ-131 для виготовлення автоцистерн пожежних АЦ 40 (121137 А). Надалі ДП “Пожежспецмаш” виготовило на базі отриманих від відповідача шасі ЗІЛ-131 автоцистерни пожежні АЦ-40 130137А.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що на момент провадження виконавчих дій з примусового виконання рішення господарського суду м. Києва від 30.08.2006 у справі №26/249 майно, що його мав передати відповідач позивачу, набуло якісних змін та стало складовою цілісного механізму -автоцистерн пожежних. Отже, на даний час майно, що передавалося позивачем відповідачу, в натуральному первинному вигляді відсутнє, оскільки існує в готовому вигляді в якості приналежності до головної речі, вартість якої не може бути рівнозначною вартості її деталей, тобто шасі, тоді як суд може звернути стягнення лише на вартість саме шасі.
Також суди дійшли висновку, що питання передачі саме зазначених автоцистерн пожежних є спірним і не може бути вирішене в порядку ст.121 ГПК України. Контракт від 16.09.2004р. №229/5/3/127-116 не містить посилання на договір відповідача з третьою особою №29 від 07.09.2004р. і навпаки, тобто, між третьою особою та позивачем відсутні договірні відносини. Є спірним і питання вартості виготовлених третьою особою автоцистерн пожежних з шасі, наданих відповідачем.
Крім того, суд першої інстанції цілком правильно врахував, що в процесі виконання рішення суду у справі №26/249 не підтверджено фактів вчинення дій, спрямованих на встановлення наявності у відповідача на праві власності іншого майна (грошових коштів в банківських установах на інших, ніж вказано в рішенні від 30.08.2006р., рахунках, нерухомого та рухомого майна тощо), бездіяльність органів виконавчої служби в цьому питанні не оскаржено.
Отже, висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача про зміну способу виконання рішення у визначений ним спосіб ґрунтується на матеріалах справи та вимогах процесуального закону.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.
Враховуючи викладене, підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2009р. колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст.111-9, ст.111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2009р. у справі №26/249 залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький