06 листопада 2013 року м. Київ К/9991/75655/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2012 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 року
у справі № 2а-1670/4079/12
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» (далі - позивач, ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт»)
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» звернулося у червні 2012 року до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2012 року № 0000132301/563.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.05.2012 року № 0000132301/563, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 341 395,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 64 442,25 гривні; стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2146,00 гривень.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є сільськогосподарським підприємством згідно свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість № 100250255 серії НБ № 095251, виданого Кременчуцькою ОДПІ (Глобинське відділення) 01.11.2009 року, є платником такого спеціального режиму з індивідуальним податковим номером 310596516085 з наступним переліком видів діяльності сільськогосподарського підприємства відповідно до КВЕД: 15.83.0 - обробка, переробка та/або консервація платником податку на додану вартість продукції, одержаної в результаті провадження видів діяльності, передбачених цим переліком, за умови, що така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку (крім придбання її в інших осіб); 01.11.0 - вирощування зернових та технічних культур; 01.21.0 - розведення великої рогатої худоби; 01.23.0 - вирощування свиней; 01.41.0 - надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту; 01.42.0 - надання послуг у тваринництві.
У період з 22.03.2012 року по 12.04.2012 року (термін перевірки продовжувався на підставі наказу Кременчуцької ОДПІ від 05.04.2012 року № 432 на 5 робочих днів) відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2011 року у зв'язку з неповним наданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 08.02.2012 року № 5010/10-23-312, за результатами якої складено акт від 20.04.2012 року № 885/22-209/31059651.
Даною перевіркою встановлено, що позивачем за період з 01.10.2009 року по 31.12.2011 року задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість в Декларації з ПДВ (скороченій) 86 860 827,00 гривень.
Проведеною перевіркою відображеного показника та при опрацюванні відхилень сум податкового кредиту з ПДВ, встановлених системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено завищення податкового кредиту за перевіряємий період на суму в розмірі 1 523 695,00 гривень.
За наслідками перевірки встановлено порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.5, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 14.1.146 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 , п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
На підставі вищевикладених висновків перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 11.05.2012 року № 0000132301/563, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 341 395,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 64 442,25 гривні.
Згідно розрахунку донарахованих позивачу зобов'язань за наслідками перевірки сума здійснених донарахувань грошового зобов'язання за основним платежем складається із наступних сум ПДВ, віднесених позивачем до складу податкового кредиту:
по контрагенту ТОВ «СУСТР-19» в загальному розмірі 39 262,00 гривні, у тому числі по періодам лютий 2011 року в розмірі 1213,00 гривень, за квітень 2011 року - 8292,00 гривні, за травень 2011 року - 15 783,00 гривні, за липень 2011 в розмірі 7491,00 гривня та жовтень 2011 року в розмірі 6483,00 гривні. Застосовано штрафну санкцію в розмірі 3493,52 гривні;
по контрагенту ТОВ «Агрорегіон Трейд-7» за період березень 2011 року в розмірі 25 107,00 гривень;
по контрагенту ТОВ «Ас-Терра» в загальному розмірі 21 331,00 гривня, у тому числі по періодам лютий 2011 року в сумі 10 665,00 гривень та квітень 2011 року в сумі 10 665,00 гривень;
по контрагенту ПП «Новаторспецсервіс» в загальному розмірі 5090,00 гривень, у тому числі по періодам за квітень 2011 року в сумі 3307,00 гривень та травень 2011 року в сумі 1783,00 гривні;
по контрагенту ТОВ «КРМ» в загальному розмірі 6815,00 гривень, у тому числі по періодам за січень 2011 року в сумі 2725,00 гривень та за лютий 2011 року в сумі 4088,00 гривень;
по контрагенту ТОВ «Агротехсоюз» в загальному розмірі 11 759,00 гривень, у тому числі по періодах за липень 2011 року в сумі 5505,00 гривень та за серпень 2011 року в сумі 6254,00 гривні. Застосовано штрафну санкцію в розмірі 2939,69 гривень;
по контрагенту ФОП ОСОБА_5 в загальному розмірі 232 032,00 гривні, у тому числі по періодах за листопад 2011 року в сумі 112 797,00 гривень та за грудень 2011 року в сумі 119 235,00 гривень. Застосовано штрафну санкцію в розмірі 58 008,08 гривень.
За виявлені порушення по взаємовідносинам із контрагентами ТОВ «Агрорегіон Трейд-7», ТОВ «Ас-Терра», ПП «Новаторспецсервіс», ТОВ «КРМ» та ТОВ «Агротехсоюз» застосовано штрафну санкцію у загальному розмірі 1 гривня.
Як вбачається із розрахунку донарахованих позивачу зобов'язань за наслідками перевірки сума здійснених донарахувань грошового зобов'язання за основним платежем складається із сум ПДВ, віднесених позивачем до складу податкового кредиту в 2011 році.
Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги повністю, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
З 01.01.2011 року питання оподаткування податком на додану вартість та застосування спеціальних режимів оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства і рибальства врегульовано ПК України
Відповідно до п. 209.1 ст. 209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.
Пунктом 209.6 ст. 209 цього ж Кодекс (в редакції, що діяла станом на 2011 рік) сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів /послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Згідно абзацу 2 п. 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12.01.2011 року № 11 (далі - Порядок), сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.
Сільськогосподарське підприємство подає за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за кожний звітний (податковий) період.
Згідно п. 4 Порядку сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.
У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.
Сільськогосподарські товаровиробники операції з реалізації власно вироблених сільськогосподарських товарів та послуг на власних та орендованих виробничих потужностях відображають у податковій декларації з ПДВ (скороченій), яка подається окремо для кожної сфери діяльності: сільського, лісового господарства та рибальства.
У разі якщо суб'єктом спеціального режиму оподаткування придбано товари/послуги, необоротні активи використовуватимуться частково для виготовлення сільськогосподарських товарів/послуг, а частково для інших товарів/послуг, то такий суб'єкт спеціального режиму оподаткування в періоді, в якому він здійснював відповідне виготовлення та/або придбання, суму сплаченого (нарахованого) податкового кредиту за такими товарами/послугами, необоротними активами повинен розподілити виходячи з частки їх використання в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях. При цьому розподілені суми включаються до значень рядків 8, 10, 11 декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, та довідково відображаються у рядках 81, 101, 111 податкової декларації (скороченої).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» з урахуванням результатів спірних господарських операцій формували показники декларацій з ПДВ (скорочених) відповідних податкових періодів, за якими розрахунки із бюджетом не здійснюються згідно вищенаведених норм.
Порушень позивачем правил формування податкової декларації з ПДВ (скороченої), а саме включення до складу податкового кредиту цієї декларації результатів господарських операцій з поставки товарів (послуг), які б використовувалися не для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а для інших товарів (послуг), перевіркою не встановлено, як і не встановлено такого порушення і судами.
За висновками перевірки порушення позивачем правил використання сум податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, які не підлягають сплаті до бюджету та повністю залишаються в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, полягає у неправомірному включенні до складу такого податкового кредиту, суми ПДВ сплачені контрагентам за результатами спірних господарських операцій, реальність яких не підтверджена.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підприємство позивача має на балансі артезіанські свердловини в ВП АФ «Степове» с. Степове Глобинського району, ВП АФ «Пустовійтове» с. Пустовійтове Глобинського району та ВП АФ «Семенівська» с. Брусове Семеніського району, які використовує у виробничих цілях для здійснення господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення (відповідно до ліцензії серії АВ № 553873, виданої Полтавською обласною державною адміністрацією 20.09.2011 року згідно рішення від 13.09.2011 року № 352, строком дії до 13.09.2016 року та для організації роботи та технічного обслуговування автопарку, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, розведення свиней, інша допоміжна діяльність у тваринництві та рослинництві, виробництво цукру (відповідно до дозволу на спеціальне водокористування).
Крім того, судами встановлено, що згідно пояснень провідного інженера з техногенно-екологічної безпеки ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» за час експлуатації систем водопостачання у виробничих підрозділах підприємства позивача постійно виникали проблеми щодо перебоїв з водопостачанням через неможливість контролю рівня води у водонапірній башти та втрати води через перелив по тій самій причині. Встановлення автоматичної системи контролю рівня води та монтаж автоматики у ВП АФ «Степове» та проведення капітального ремонту у ВП АФ «Пустовійтове» і ВП АФ «Семенівська» забезпечило безперебійне водопостачання та дало змогу економніше витрачати ресурси. Саме для проведення капітального ремонту зазначених артезіанських свердловин та для монтажу на них автоматики і було залучено підрядника ТОВ «СУСТР-19» на підставі вищезгаданого договору, який останнім було виконано в повному обсязі.
Факт проведення капітального ремонту вищевказаних свердловин та монтаж на них автоматики підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій балансовими відомостями, актами приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів згідно складених локальних кошторисів, поясненнями провідного інженера з техногенно-екологічної безпеки ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» щодо теперішнього стану цих свердловин.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що первинні документи та податкові накладні, якими оформлено виконання цих операцій, мають всі необхідні реквізити для надання їм юридичної доказовості, зауважень до оформлення цих документів акт перевірки не містить. При цьому перевіркою факт проведення капітального ремонту зазначених свердловин не заперечувався, натомість нереальність проведених операції пов'язується ревізорами за висновками акту перевірки із тією обставиною, що подані контрагентом позивача ТОВ «СУСТР-19» податкові декларації з ПДВ за лютий, квітень та травень 2011 року мають відмітку «не дійсна», а за липень 2011 декларація з ПДВ підприємством не подавалася.
Разом з тим, відповідно ст. 16 ПК України обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, а пунктом 38.2 ст. 38 цього ж Кодексу визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку, або банком на підставі доручень податкової поруки. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку або не сплату податків.
Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Виходячи із наведеного, судами вірно зазначено, що порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту та бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого обов'язку щодо забезпечення належного ведення бухгалтерського та податкового обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги вищевказані доводи відповідача по контрагенту ТОВ «СУСТР-19» по періодам лютий, квітень, травень та липень 2011 року.
Щодо включення до розрахунку донарахованих позивачу зобов'язань за наслідками перевірки по контрагенту ТОВ «СУСТР-19» за період жовтень 2011 року в розмірі 6483,00 гривні, то суди попередніх інстанцій вірно вважають, що проведені донарахування на вказану суму із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій є безпідставними, оскільки актом перевірки порушень із вказаним контрагентом за період жовтень 2011 року не встановлено.
Щодо зафіксованого актом перевірки порушення по контрагенту ТОВ «Агрорегіон Трейд-7», то судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Згідно повідомлення наданого позивачем протоколом тендерної комісії позивача від 04.03.2011 року № 132 акцептовано тендерну пропозицію ТОВ «Агрорегіон Трейд-7» на закупівлю сівалки СЗТ 5,4 у кількості 1 шт. для потреб ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт», загальною вартістю 150 640,00 гривень з ПДВ з доставкою у господарство. З переможцем конкурсу тендерних закупівель було укладено вищевказану угоду, на виконання якої останнім було поставлено на адресу позивача сівалку Астра СЗТ 5,4 без т/п в с. Зубані в машинно-тракторний парк № 1 та передано уповноваженій особі позивача згідно доручення на отримання ТМЦ від 30.03.2011 року № 368 Кондуфору В.В. Поставлена сівалка облікована позивачем у складі основних засобів та присвоєно інвентарний номер 49305000100. Відповідно до акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ПЗЦ-000336 у складі старшого бухгалтера Хвостенко В.В., старшого інженера Валенко О.І., старшого агронома Сірооченко О.І. введено вказану сільськогосподарську техніку в експлуатацію з 31.03.2011 року, основний засіб прийняв начальник бригади та відповідальна особа за збереження основних засобів Коваленко Л.О. За висновками комісії сівалка відповідає технічним умовам та придатна до експлуатації. Факт наявності та експлуатації вказаної сівалки в господарстві позивача перевіркою не заперечується.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в основу висновків акту перевірки позивача Кременчуцькою ОДПІ покладено висновки акту документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агрорегіон Трейд-7» від 14.06.2011 року № 49/23-6/37168134, проведеної Кіровоградською ОДПІ на виконання постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Кіровоградській області, яким останньому зменшено податкові зобов'язання та податковий кредит у зв'язку з визнанням угод нікчемними по ланцюгу постачання.
Однак, судами правомірно не прийняті до уваги вказані доводи, оскільки відповідно до п. 86.9 ст. 86 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновком органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.
З огляду на вищевикладене, судами вірно зазначено, що статус вищезазначеного акту перевірки позивача визначається кримінально-процесуальним законодавством, а тому у податкового органу відсутні підстави для винесення податкових повідомлень-рішень за таким актом, оскільки в даному випадку податковий орган виступає не як контролюючий орган з нарахування та сплати податків та проводить не податкову перевірку з підстав та в порядку, встановленому Податковим кодексом України. Доказів, що за наслідками цього акту та за умови винесення судом вироку у кримінальній справі, по якій проводилася податкова перевірка, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення відносно контрагента ТОВ «Агрорегіон Трейд-7», яке було б узгоджене у встановленому законодавством порядку, суду не надано.
А відтак, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що стверджувати, що таким актом контрагенту зменшено податкові зобов'язання чи податковий кредит у податкового органу не має підстав.
Щодо висновків перевірки про порушення податкового обліку допущені позивачем при відображені господарських операцій із контрагентом ПП «Новаторспецсервіс», то судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
В процесі господарської діяльності позивача виконуються роботи підвищеної небезпеки та позивач має Дозвіл на виконання роботи та експлуатації устаткування підвищеної небезпеки від 06.09.2011 року № 322.11.53-15.83.0 на ВП «Глобинський цукровий завод» ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт».
Наказом державного комітету України з промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007 року № 132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.2007 року за № 784/14051, затверджено Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів (НПАОП 0.00-1.01.07), які встановлюють вимоги до будови, виготовлення, установлення, монтажу, демонтажу, налагодження експлуатації, ремонту, реконструкції та модернізації вантажопідіймальних крані і машин їх складових частин. Дія цих Правил поширюється на вантажопідіймальні крани всіх типів, ручні та електричні талі, лебідки для підіймання вантажу і (або) працівників.
Сталеві канати та стропи, якими оснащені вантажопідіймальні механізми разом з цими механізмами повинні проходити технічне опосвідчення, яке включає випробування під вантажем. Таким чином, після проведення опосвідчення сталевих канатів, які не пройшли випробування проводиться бракування і зняття з використання.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно пояснень представника позивача, у зв'язку із вищенаведеним та для недопущення нещасних випадків на виробництві при роботі вантажопідіймальних машин та механізмів, обривів сталевих канатів та строп був укладений договір із ПП «Новаторспецсервіс» на поставку сталевих канатів та строп. Також цим контрагентом на виконання договору поставлялися рукава всмоктуючі для виробничого процесу позивача.
Судами встановлено, що операції з поставки матеріалів на виконання вказаного договору були оформлені належними первинними документами та податковими накладними, які містять всі необхідні реквізити для надання їм юридичної доказовості.
Також, судами встановлено, що згідно пояснень представника позивача в ході судового розгляду, поставка матеріалів здійснювалася контрагентом за його рахунок на виробничі дільниці компанії позивача, де передавалися уповноваженим особам на підставі доручень на отримання ТМЦ та оприбутковані в бухгалтерському обліку позивача згідно прибуткових ордерів по рахунку 201 на складах «Глобинського цукрового заводу» ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» та переміщувалися згідно внутрішніх накладних зі складу на виробництво, де в подальшому використовувалися та списувалися згідно актів списання.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в основу висновків акту перевірки позивача Кременчуцькою ОДПІ покладено висновки акту позапланової документальної перевірки ПП «Новаторспецсервіс» від 28.07.2011 року № 5116/15-514/32534925, проведеної Кременчуцькою ОДПІ, за змістом якого досліджувалися взаємовідносини останнього із ПП «Кременчук-Нафтотранссервіс», та за результатами якого визнано угоди між зазначеними особами нікчемними. З огляду на які, відповідач дійшов висновку про неправомірність формування позивачем податкового кредиту в цій частині через не підтвердження реальності господарської операції по ланцюгу постачання.
Однак, судами попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняти до уваги такі висновки відповідача, оскільки, враховуючи, що зі змісту даного акту вбачається, що даною перевіркою досліджувалися взаємовідносини ПП «Новаторспецсервіс» та ПП «Кременчук-Нафтотранссервіс». Доказів, що у перевіряємому періоді у ПП «Новатоспецсервіс» був єдиний постачальник ПП «Кременчук-Нафтотранссервіс» суду не надано. Документи по взаємовідносинам між ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» та ПП «Новаторспецсервіс» даною перевіркою не досліджувалися, висновків щодо взаємовідносин вказаних осіб даний акт не містить.
Щодо висновків перевірки про порушення податкового обліку допущені позивачем при відображені господарських операцій із контрагентами ТОВ «Ас-Терра» та ТОВ «Агротехсоюз», то суди попередніх інстанцій, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, зазначили наступне.
Згідно повідомлення наданого позивачем протоколом тендерної комісії позивача від 31.01.2011 року № 26 акцептовано тендерну пропозицію ТОВ «Ас-Терра» на закупівлю запасних частин до оприскувачів Бранд для потреб ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» на загальну суму 127 936,44 гривень, у зв'язку з чим з переможцем конкурсних торгів тендерних закупівель укладено договір.
Судами встановлено, що відповідно до пояснень позивача таких оприскувачів в господарстві налічується 11 штук, які знаходяться по виробничих підрозділах. Дані оприскувачі призначені для внесення гербіцидів по культурах пшениця, соя та інш.
Крім того, судами встановлено, що згідно пояснень позивача ТОВ «Агротехсоюз» за договором постачали на адресу позивача запасні частини та матеріали, а також здійснювали ремонт техніки німецького виробництва: комбайн КЛАС Тукано 440 та кормозаготівельні комбайни КЛАС Ягуар-850.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що виконання договорів було оформлено необхідними первинними документами, які містять всі необхідні реквізити для надання їм юридичної доказовості.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги твердження відповідача про відсутність реальних операцій, оскільки матеріалами справи підтверджується їх реальність, а саме щодо транспортування, витяг з книги доручень на отримання ТМЦ, оприбуткування, внутрішнє переміщення, списання на виробництві, тощо.
Висновки акту перевірки про не встановлення реальності господарських операцій через не підтвердження взаємозв'язку із контрагентами по ланцюгу постачання товарів судами попередніх інстанцій вірно оцінюються критично з урахуванням правої позиції стосовно допущення порушення при веденні податкового обліку чи сплаті податків одним із контрагентів добросовісного платника податку викладеної вище.
Щодо взаємовідносин ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» та ТОВ «КРМ», то судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно пояснень представника позивача в ході розгляду пояснив, що із даним контрагентом позивач давно співпрацює. ТОВ «КРМ» на підставі письмових договорів здійснює випробування газорегулюючих установок та технічний нагляд за станом та експлуатацією систем КІПіА в ВП АФ «Гриньки», ВП АФ «Троїцька», ВП АФ «Степове» та ВП АФ «Пустовійтово».
Факт виконання договорів підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій первинними документами, які містять всі необхідні реквізити для надання їм юридичної доказовості.
Судами попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняти до уваги доводи ревізорів в акті перевірки про не встановлення реальності господарських операцій через не підтвердження взаємозв'язку із контрагентами по ланцюгу постачання товарів, оскільки в даному випадку, предметом договору є надання послуг по технічному обслуговуванню газорегулюючих установок та технічний нагляд за їх станом та експлуатацією, а не поставка товарів.
Щодо взаємовідносин позивача із контрагентом ФОП ОСОБА_5, то суди попередніх інстанцій, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, зазначили наступне.
Судами встановлено, що відповідно до пояснень позивача, згідно з графіком приймання цукрового буряка на сезон виробництва, проекту копання, вивезення та забезпечення заводу сировиною для безперебійної роботи та протидії зупинення технологічного процесу цукрового виробництва виробнича потреба в техніці зростає. Сезон починається із вересня кожного року. Згідно технічних вимог та правил в сезон виробництва повинна здійснюватися стабільна та рівномірна доставка цукрового буряка по зростаючому графіку. З цією метою компанією позивача залучаються перевізники, зокрема, ФОП ОСОБА_5 Облік перевізників цукрового буряка ведеться по особових картках з оригінальним штрих-кодом, який присвоюється кожному автотранспортному засобу перевізника, згідно поданого та затвердженого реєстру автотранспорту перевізника, що виключає можливість допуску помилки при ідентифікації перевізника бухгалтером при звірці реєстрів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що всі операції перевезення ФОП ОСОБА_5 оформлені товарно-транспортними накладними, накладними на товар із оригінальним штрих-кодом та додатком до цієї накладної, оригінали яких були досліджені судами, та зважаючи на їх великий обсяг до матеріалів залучено лише вибірково їх копії.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в основу висновків акту перевірки позивача Кременчуцькою ОДПІ покладено висновки акту перевірки ФОП ОСОБА_5 від 13.03.2012 № 172/1703/НОМЕР_1, проведеною ДПІ у м. Полтаві, що ґрунтується на результатах експертного висновку Міжрегіонального НДЕКЦ «Експол» від 07.03.2012 року № 34-3/12, яким встановлено, що підписи від імені ОСОБА_5 у договорі та актах виконаних робіт виконані не ОСОБА_5, а іншою особою, тобто не має можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції. У зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про те, що договори та первинна документація на їх виконання підписана невстановленими особами, а відтак зазначена первинна документація не містить всіх обов'язкових реквізитів, встановлених законодавством, для надання їм юридичної доказовості, а тому проведені господарські операції не підтверджуються належними первинними документами. Отже, підприємством порушено ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення нікчемного правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави.
Надаючи оцінку вищевказаним висновкам суди попередніх інстанцій, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.
Відповідно до п.п. 83.1.3 п. 83.1 ст. 83 ПК України, що набрав чинності з 01.01.2011 року, та нормами якого керувався відповідач при проведенні перевірки (перевірка проводилась по 18.01.2011 року), експертні висновки є підставою для висновків посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок.
При цьому, згідно п. 84.2 ст. 84 цього ж кодексу експертиза призначається за заявою платника податків або за рішенням керівника (або його заступника) органу державної податкової служби, в якому зазначаються: підстави для залучення експерта; прізвище, ім'я, по батькові експерта; реквізити платника податків, стосовно якого здійснюється податковий контроль; питання, поставлені до експерта; документи, предмети, які подаються на розгляд експерта.
За вимогами п. 84.3 ст. 84 ПК України орган державної податкової служби, керівник (або заступник) якого призначив проведення експертизи, зобов'язаний ознайомити платника податків з рішенням про проведення експертизи, а після закінчення експертизи - з висновком експерта.
Порядок надання платниками податків документів визначено статтею 85 ПК України, згідно якої забороняється вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінально-процесуальним законом. Проте, посадовим особам органів державної податкової служби при проведенні перевірок надано право отримувати належним чином завірені копії цих документів, що свідчать про порушення законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, а у разі відмови платника податків у наданні копій таких документів ревізором складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що в ході перевірки позивача будь-які експертизи не призначалися керівником податкового органу, що проводив перевірку. Документи для експертного дослідження не вилучалися у позивача.
Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що експертний висновок складено на підставі документів, походження яких не можливо встановити, а саме: у якої особи вилучались та взагалі кому належать, в рамках яких процесуальних дій (перевірка ДПС чи заходи в рамках кримінального законодавства) здійснювалось відбирання зразків для експертизи та якою особою проводилось відібрання цих зразків, з яких джерел та інш.
З огляду на викладене, судим дійшли до вірного висновку, що вищезазначені експертні висновки не могли бути підставою для висновків перевірки, як не є і належними та допустимими доказами в даному судовому провадженні.
Щодо висновків відповідача про нікчемність правочинів між зазначеними контрагентами, а саме підписання контрактів не уповноваженими (невстановленими) особами відповідно до вищезгаданих експертних висновків, що як наслідок свідчить про нереальність виконання умов договору, то суди попередніх інстанцій, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, зазначили наступне.
Відповідно до змісту ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень або взагалі без таких, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що договір між сторонами було виконано в повному обсязі, цукровий буряк транспортовано за місцем призначення, визначеного додатками до накладних із штрих-кодами, що підтверджується штампами адресата на товарно-транспортних накладних, а позивачем повністю проведена оплата за надані послуги, частково із розрахункових рахунків, а частково цукром.
Судами також встановлено, що вищезазначений між позивачем та ФОП ОСОБА_5 договір не був визнаний судом недійсним.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, судами вірно зазначено, що відповідач зробивши висновок в акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що всі податкові накладні включені до реєстрів отриманих податкових накладних відповідних періодів та, приймаючи до уваги вищенаведене, правомірно включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби - відхилити.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 року у справі № 2а-1670/4079/12 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова
Судді: М.І. Костенко
І.В. Приходько