"16" жовтня 2013 р. м. Київ К-41217/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 по справі №2а-1594/10/2570 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Чернігові про визнання вимоги недійсною
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:
На розгляд суду передано вимоги ОСОБА_1 (далі-ОСОБА_1, позивач) до Державної податкової інспекції у місті Чернігові (далі-ДПІ у м.Чернігові, відповідач) про визнання недійсною другої податкової вимоги №2/125 від 22.10.2009.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.05.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 15.12.2010 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 20.12.2010 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010, прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту «а» підпункту 6.2.3 пункту 6.2, підпункту «в» підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі-Закон України №2181-ІІІ), статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.
Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що ДПІ у м.Чернігові винесено другу податкову вимогу №2/125 від 22.10.2009, за якою сума податкового боргу позивача становить 4363,67грн. Дана податкова вимога винесена відповідачем у зв'язку з набранням законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2009, якою визнано чинним податкове повідомлення-рішення від 26.04.2007 №0009781700/0 в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 4363,67грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що правомірність визначення позивачеві податкових зобов'язань підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили, а тому за встановлених обставин щодо отримання позивачем першої податкової вимоги, винесення податковим органом другої податкової вимоги є правомірним.
Проте, суд касаційної інстанції з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується, вважає їх помилковими та передчасними з наступних підстав. Відповідно до підпунктів 6.2.1, 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України №2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; друга податкова вимога надсилається не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2009 у справі № 22-а-8539/08 податкове повідомлення-рішення № 0009781700/0 від 26.04.2007 визнано недійсним в частині визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 2687,61грн.
Згідно з підпунктом «в» підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України №2181-III податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом.
Підпунктом 6.4.4 пункту 6.4 статті 6 Закону України №2181-III передбачено, що у випадках, визначених підпунктом «в» підпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними у день отримання платником податків відповідного рішення суду.
Таким чином, враховуючи те, що змінене за рішенням суду податкове повідомлення-рішення №0009781700/0 від 26.04.2007 вважається відкликаним, для правильного вирішення справи необхідно встановити факт направлення на адресу позивача нового податкового повідомлення-рішення.
Разом з тим, в порушення вимоги процесуального законодавства, щодо з'ясування усіх обставин у справі, судами вищезазначене залишено поза увагою.
Оскільки встановлення вищезазначених обставин вимагає дослідження нових доказів, що знаходиться поза межами касаційного розгляду справи, встановлених статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій, як таких що не відповідають вимогам статті 159 цього Кодексу.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема частини четвертої та частини п'ятої статті11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо з'ясування усіх обставин у справі, статті 86 цього Кодексу щодо оцінки доказів та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий: _______________________Т.М.Шипуліна
Судді: _______________________Л.І. Бившева
_______________________А.М. Лосєв