"30" жовтня 2013 р. м. Київ К-40640/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
за участю секретаря: Кіт О.С.
представника відповідача: Іпатенко Г.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод побутової хімії «Милам» на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 по справі №2а-5847/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод побутової хімії «Милам» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у місті Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30.09.2010, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод побутової хімії «Милам» (далі-ТОВ «Завод побутової хімії «Милам», позивач) до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в місті Луганську (далі- Ленінська МДПІ в м.Луганську, відповідач) задоволено. Визнано протиправними дії Ленінської МДПІ в м.Луганську щодо винесення податкових повідомлень-рішень від 23.07.2010 №00013112310/0 та №0001292310/0, а вказані податкові повідомлення-рішення скасовано.
Рішення суду мотивовано правомірністю формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент», реальність вчинення яких підтверджується належним чином оформленими первинними документами.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.09.2010 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вироком Артемівського районного суду м.Луганська по справі №1-510/689/2009 директора ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.186, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «Завод побутової хімії «Милам» 10.12.2010 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 16.12.2010 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 61 Конституції України, статті 11, пункту 7 статті 11№ Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.ст. 9, 10 Закону України «Про систему оподаткування», п.п. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до приписів ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача - Ленінську МДПІ в м.Луганську її правонаступником - Ленінською об'єднаною державною податковою інспекцією у місті Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі-Ленанська ОДПІ у м.Луганську).
Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №521/23/31784256 від 14.07.2010, складеного за результатом документальної невиїзної перевірки ТОВ «Завод побутової хімії «Милам» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» за період з 01.01.2008 по 31.12.2009, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.07.2010 №00013112310/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 529629,00грн., у тому числі 353086,00грн. основного платежу та 176543,00грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0001292310/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 423702,00грн., у тому числі 282468,00грн. основного платежу та 141234,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Правовою підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, п.5.1. п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 п.1.31 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.72, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями позивача з ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» з огляду на їх нікчемність, як таких, що не спричинили реального настання правових наслідків. При цьому, податковий орган виходив з того, що вироком Артемівського районного суду м.Луганська по справі №1-510/689/2009 директора ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.186, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України.
Відповідно до п.п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За змістом п.п. 5.2.1 п. 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з п.5.11 ст. 5 вказаного Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
В силу вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 вказаної статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.
Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, на формування валових витрат та податкового кредиту.
Відповідно до приписів ч.4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.
Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.
Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.
Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.
Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.
Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.
Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
За результатом розгляду справи було встановлено, що на підтвердження реальності фінансово-господарських правовідносин з придбання у ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» товару позивачем надані договори купівлі-продажу, податкові накладні, рахунки-фактури, видаткові накладні та приймальні акти. Розрахунки за поставлений товар здійснено у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банку.
Наведені документи було об'єктивно розцінено судом першої інстанції як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій з поставки.
Вироком Артемівського районного суду м.Луганська по справі №1-510/689/2009 директора ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.186, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України.
Разом з тим, вказаним вироком не встановлено факту фіктивної фінансово-господарської діяльності між ТОВ «Завод побутової хімії «Милам» та ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент». За його змістом судом встановлено здійснення фіктивної підприємницької діяльності засновником ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» у період з грудня 2007 року по лютий 2008 року, тобто фактично у період, коли ТОВ «Завод побутової хімії «Милам» не мало взаємовідносин з ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент».
На момент вчинення спірних господарських операцій ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» було платником податку на додану вартість та знаходилось в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.
З огляду на зазначене, Вищий адміністративний суд України вважає об'єктивним висновок суду першої інстанції про те, що доводи податкового органу, якими відповідач обґрунтовує свою правову позицію по справі, не спростовують фактичного виконання зазначених операцій.
Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до ч. 1 ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухваленої у справі постанови апеляційного суду та залишення в силі постанови суду першої інстанції .
Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод побутової хімії «Милам» задовольнити.
Скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010, залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.09.2010.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв