30 жовтня 2013 року м. Київ К-32552/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді Кобилянського М.Г.,
суддів: Амєліна С.Є., Юрченка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, територіального управління державної судової адміністрації в Луганській області, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про стягнення заборгованості по заробітній платі, зобов'язання провести перерахунок розміру заробітної плати та щомісячного грошового утримання
за касаційними скаргами територіального управління державної судової адміністрації в Луганській області і ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 липня 2010 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року, -
У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом і просила:
- поновити строк звернення до суду для захисту порушеного права;
- визнати незаконною бездіяльність відповідачів щодо неприведення її посадового окладу у відповідність зі ст.44 Закону України «Про статус суддів» та щодо неусунення порушення фінансування, нарахування і виплати заробітної плати та щомісячного грошового утримання;
- зобов'язати територіальне управління державної судової адміністрації в Луганській області провести з 1 квітня 2010 року перерахунок розміру заробітної плати у відповідності зі ст.44 Закону України «Про статус суддів» та виплачувати її у визначеному законом розмірі;
- зобов'язати територіальне управління державної судової адміністрації в Луганській області провести з 1 квітня 2010 року перерахунок розміру щомісячного грошового утримання у відповідності до Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 та постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 з наступними змінами, щодо нарахування грошового утримання, виходячи з розміру перерахованої заробітної плати згідно зі ст.44 Закону України «Про статус суддів» та виплачувати його у визначеному законом розмірі;
- стягнути з Державної судової адміністрації України з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, 568172 грн. заборгованості по заробітній платі за період з 1 червня 2005 року по 1 квітня 2010 року;
- стягнути з Державної судової адміністрації України з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, 508214 грн. заборгованості по щомісячному грошовому утриманню за період з 1 червня 2005 року по 1 квітня 2010 року;
- зобов'язати Міністерство фінансів України профінансувати вказані витрати на виплату заборгованості із заробітної плати та щомісячного грошового утримання з 1 червня 2005 року по 1 квітня 2010 року та на виплату заробітної плати та щомісячного грошового утримання з 25 червня 2006 року у розмірі, встановленому ст.44 Закону України «Про статус суддів»та постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 липня 2010 року позов задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність територіального управління державної судової адміністрації в Луганській області щодо непроведення перерахунку заробітної плати та щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 з 19 серпня 2009 року, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» в редакції станом до 31 грудня 2005 року, та неподання до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу ОСОБА_1 із зазначенням розміру заробітної плати, виходячи із 8,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку, з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Визнано незаконною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів з повного фінансування виплати заробітної плати та щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 8,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку, з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Визнано незаконною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 8,5 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку, з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Зобов'язано територіальне управління державної судової адміністрації в Луганській області провести перерахунок виплат ОСОБА_1 з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку, з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року перерахунок заробітної плати, визначивши її розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 8,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат. Постановлено після перерахунку здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обов'язкових податків та зборів з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України зазначених змін до розміру заробітної плати. Зобов'язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати. Зобов'язано Державну судову адміністрацію України виділити апеляційному суду Луганської області з єдиного рахунку Державного бюджету України НОМЕР_1, відкритого у Державному казначействі України, МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати ОСОБА_1 недоплачених сум заробітної плати та щомісячного грошового утримання із розрахунку з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку, з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року заробітної плати, обчисленої з урахуванням посадового окладу, виходячи з 8,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 липня 2010 року змінено. Постановлено: «з тексту мотивувальної частини постанови виключити всі посилання стосовно «апеляційного суду Луганської області» як зайво вжиті. Резолютивну частину постанови доповнити першим абзацом наступного змісту: «Позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, апеляційного суду Луганської області задовольнити частково». В шостому абзаці резолютивної частини постанови слова «апеляційному суду Луганської області» замінити на «територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Луганській області». В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін».
Територіальне управління державної судової адміністрації в Луганській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і змінити постанову суду першої інстанції, відмовивши у задоволенні позову.
Позивач просить скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у позові й ухвалити в цій частині нове рішення - про задоволення позову.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційних скарг та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 21 червня 1982 року працює суддею, а 4 жовтня 2000 року займала посаду Голови Міловського районного суду Луганської області. Заробітна плата позивача обчислювалася, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки.
Відповідно до статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 р. № 2862-ХІІ (в редакції, що діяла станом на 1 січня 2006 року) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя, та складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років, інших надбавок.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України» від 30.06.2005 р. № 514 встановлено, що з 1 червня 2005 року посадовий оклад Голови Верховного Суду України становить 15 розмірів мінімальної заробітної плати, а тому посадовий оклад суддів не може бути нижче 7,5 розмірів мінімальної заробітної плати.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» від 03.09.2005 р. № 865, яка набрала законної сили з 1 січня 2006 року, було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.
Відповідно до додатку 6 постанови Кабінету Міністрів України 03.09.2005 р. № 865 посадовий оклад Голови місцевого загального суду становить 8,5 розмірів мінімальних заробітних плат.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 р. № 1310 доповнено постанову Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 пунктом 4-1, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21.12.2005 р. № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865» від 31.12.2005 р. № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 р. № 865.
Відповідно до частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів», чинного на час виникнення спірних правовідносин, суддям виплачувалась щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. №107-VІ було змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, проте не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 положення підпункту «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольнив позовні вимоги позивача.
Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій можна погодитись лише частково.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» від 03.09.2005 р. № 865, яка набрала чинності з 1 січня 2006 року, було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.
Постановою Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21.12.2005 р. № 1243 встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 р. № 1310 постанову Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 доповнено пунктом 4-1, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 р. № 865.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року постанову Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 р. № 865 залишено без змін.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21.12.2005 р. № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865» від 31.12.2005 р. № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 р. № 865.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року скасовано, у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України відмовлено.
Відповідно до положень частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
За правилами частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, а також для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Враховуючи викладене, постанова Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року була обов'язковою з 03.12.2007 р. (дати набрання нею законної сили) до 01.01.2012р. (дати втрати чинності скасованої нею постанови Кабміну), а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року - з 19.08.2009р. (дати набрання нею законної сили) до 13.04.2011 р., дати її скасування постановою Вищого адміністративного суду України.
Проте постанова Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки нею визнано протиправним та скасовано лише пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 р. № 865, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Між тим аналогічні обмеження були передбачені також постановою Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21.12.2005 р. № 1243, якою встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1243 незаконною та нечинною не визнавалась, а тому підлягала виконанню.
Пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 р. № 865, постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1243 та пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865» від 31.12.2005 р. № 1310 були визнані незаконними постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року (набрала законної сили 19 серпня 2009 року). Обов'язковому виконанню підлягає рішення суду, резолютивна частина якого ухвалена відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
У справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади відповідно до положень частини 11 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суд зобов'язаний у резолютивній частині постанови вирішити питання не тільки про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, але й обов'язково зазначити у резолютивній частині постанови про визнання нормативно-правового акта нечинним. Тобто нормативно-правовий акт у відповідності до положень статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України втрачає чинність лише при умові наявності відповідного запису про це у резолютивній частині рішення суду.
У резолютивній частині постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року суд визнав незаконними постанови Кабінету Міністрів України «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21.12.2005 р. № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865» від 31.12.2005 р. № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 р. № 865. Рішення про визнання зазначених нормативно-правових актів нечинними судом не ухвалювалось.
Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову у випадку, якщо суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення. Додаткова постанова у зазначеній справі судом не приймалась.
Отже, зазначені положення постанов Кабінету Міністрів України, були визнані судом незаконними, а нечинними не визнавались і тому підлягали виконанню.
У зв'язку з викладеним вимоги позивача про перерахунок заробітної плати та інших виплат на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів», чинного на час виникнення спірних правовідносин, суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107-VІ змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, проте не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2008 р. № 19, якою затверджено зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865, зазначену постанову було доповнено пунктом 2-2 такого змісту: «Суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п'ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 положення підпункту «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
За правилами частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи викладене, суди прийшли до обґрунтованого висновку про перевагу положень частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів», чинного на час виникнення спірних правовідносин, над нормами постанов Кабінету Міністрів України в частині визначення бази обчислення надбавки за вислугу років.
Проте, задовольняючи позов в частині зобов'язання ТУ ДСА в Луганській області провести перерахунок ОСОБА_2 надбавки за вислугу років з 22.05.2008р., окружний адміністративний суд не визначив кінцеву дату періоду, за який необхідно провести перерахунок цієї надбавки.
Так, у позовній заяві позивач просила, зокрема, зобов'язати ТУ ДСА в Луганській області перерахувати та виплатити надбавку за вислугу років за період з 22.05.2008р. по 1.04.2010р.
Враховуючи викладене, кінцева дата виплати позивачу надбавки за вислугу років повинна бути встановлена в межах заявлених позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідачів недоплаченої заробітної плати та щомісячного грошового утримання за період з 01.06.2005 р. по 01.08.2009 р., суд першої інстанції виходив з того, що у цей період положення п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 р. № 865 були чинними, а відтак підлягали застосуванню.
Однак висновок суду є передчасним з таких підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Тобто, згідно з цією нормою гарантований мінімальний посадовий оклад судді не може бути меншим встановленого статтею 44 цього Закону в співвідношенні до окладу Голови Верховного Суду України. Недодержання цього принципу, є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати не нижче, від визначеної законом, та порушенням конституційних гарантій щодо незалежності та недоторканності суддів.
30.06.2005 р. Кабінет Міністрів України, в межах своїх повноважень, прийняв постанову № 513 «Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України» та постанову № 514 «Про оплату праці Голови та заступників Голови Верховного Суду України», якими підвищив оклади, зокрема, Голові Конституційного Суду України та Голові Верховного Суду України.
Водночас, Кабінет Міністрів України не привів посадові оклади суддів у відповідність з вимогами статті 44 Закону України «Про статус суддів». Лише 03.09.2005 р. Кабінет Міністрів України свою бездіяльність із зазначеного питання припинив прийняттям постанови № 865 «Про оплату праці суддів», затвердивши схеми посадових окладів інших керівників та суддів Конституційного Суду України, керівників та суддів інших судів загальної юрисдикції, якою привів оклади суддів у відповідність з встановленим частиною другою статті 44 Закону України «Про статус суддів» співвідношенням до посадових окладів Голови Верховного Суду України та голови суду, в якому працює суддя.
Однак, Кабінет Міністрів України не усунув порушення вимог частини другої статті 44 Закону України «Про статус суддів» і не привів оклади суддів усіх судів України до встановленого цією нормою співвідношення, одночасно з окладами Голови Верховного Суду України та Голови Конституційного Суду України, а саме з 01.06.2005 р., оскільки надав постанові від 03.09.2005 р. №865 «Про оплату праці суддів» чинності з 01.01.2006 р. (пункт 5 Постанови).
Постановою Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2007 року у справі за позовом Особи до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» від 3 вересня 2005 року № 865 визнано незаконним. Цією ж постановою суду допущено поворот виконання постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865. Визнано, що вона підлягає застосуванню одночасно з постановами Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 513 і № 514 з питань оплати праці керівників судів, тобто з 1 червня 2005 року.
Внаслідок цього з 01.06.2005 р. по 01.01.2006 р. оклади суддів не відповідали вимогам статті 44 Закону України «Про статус суддів», що не було враховано судом під час розгляду справи по суті.
При новому розгляді справи, суду першої інстанції, задовольняючи вимоги позивача за період з червня по грудень 2005 року, необхідно провести відповідні розрахунки заборгованості по заробітній платі, з вирахуванням сплачених сум.
Крім того, при новому розгляді справи судам слід врахувати й те, що застосуванню підлягають не лише положення постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» від 3 вересня 2005 року №865 в частині приведення посадового окладу позивача з 1 червня 2005 року у відповідність з положеннями постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України» від 30 червня 2005 року №513 у частині розміру посадового окладу позивача, а й інші положення цих постанов щодо інших складових заробітної плати суддів необхідних для визначення розміру заробітку позивача.
Вимоги позивача про стягнення заборгованості в частині виплати довічного грошового утримання за вказаний період не є вимогами по виплаті заробітної плати, а тому щодо цих позовних вимог підлягають застосуванню строки звернення до суду, встановлені статтею 99 Кодексом адміністративного судочинства України. У випадку їх пропущення суду необхідно вирішувати питання про можливість їх поновлення.
За таких обставин, справа в частині вимог про стягнення з відповідачів недоплаченої заробітної плати та щомісячного грошового утримання за період з 1 червня 2005 року по 1 січня 2006 року, у відповідності до вимог ст. 227 КАС України, підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до положень частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
За правилами пункту 4 частини 1 статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України при зміні судового рішення суду першої інстанції судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 227, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційні скарги територіального управління державної судової адміністрації в Луганській області і ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року скасувати.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 липня 2010 року змінити. Скасувати зазначену постанову в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про перерахунок та виплату заробітної плати з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу у розмірі 8,5 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення виплат та ухвалити у цій частині нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 липня 2010 року в частині вимог про перерахунок надбавки за вислугу років змінити, виклавши в такій редакції: «Зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації в Луганській області перерахувати ОСОБА_1 надбавку за вислугу років у відповідності з положеннями частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів» у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, з 22 травня 2008 року по 1 квітня 2010 року».
У частині вимог щодо стягнення з відповідачів недоплаченої заробітної плати та щомісячного грошового утримання за період з 1 червня 2005 року по 1 січня 2006 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 липня 2010 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
У решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Кобилянський М.Г.
СУДДІ : Амєлін С.Є.
Юрченко В.В.