"06" листопада 2013 р. м. Київ К/800/42608/13
Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,
за участю секретаря Стоцького О.І.,
представника позивача Шамшуріної М.В.,
представника відповідача Смірнової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 року
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 року
у справі № 815/376/13-а
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Боріваж» (далі - позивач, ТОВ «Боріваж»)
до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ТОВ «Боріваж» звернулось у січні 2013 року до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 28.09.2012 року № 003672301.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 року, позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлень від 13.08.2012 року та від 15.08.2012 року, виданих ДПІ в Комінтернівському районі Одеської області ДПС, та відповідно до плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності ДПІ в Комінтернівському районі Одеської області ДПС на ІІІ квартал 2012 року, з 13.08.2012 року по 10.09.2012 року була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Боріваж», код за ЄДРПОУ 32307678, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.
За результатами перевірки складено акт № 63/22/32307678 від 17.09.2012 року, згідно з яким встановлені порушення позивачем пп. «г» п. 185.1 ст. 185, п.п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195, п. 186.2 ст. 186 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 14 985 115,00 гривень, у тому числі: у вересні 2011 року в сумі 1 164 062,00 гривні, у жовтні 2011 року в сумі 1 727 409,00 гривень, у листопаді 2011 року в сумі 1 498 127,00 гривень, у грудні 2011 року в сумі 2 017 293,00 гривні, у січні 2012 року в сумі 1 091 032,00 гривні, у лютому 2012 року 2 149 510,00 гривень, у березні 2012 року в сумі 4 152 558,00 гривень, у травні 2012 року в сумі 1 057 335,00 гривень, у червні 2012 року в сумі 100 789,00 гривень.
Також в акті перевірки зазначено, що послуги, що надаються нерезидентам з навантаження, розвантаження, перевантаження, що вивозяться (експортуються) за межі митної території України, розцінюються як послуги, що надані резидентом на митній території України нерезиденту та які оподатковуються за повною ставкою ПДВ «20» відсотків, а тому, ТОВ «Боріваж» в порушення вимог законодавства за період вересень-грудень 2011 року, січень-травень 2012 року по операціях з поставки супутніх послуг по навантаженню та розвантаженню товарів, що були експортовані, завищило рядок 2.1 колонка «А» Декларації з ПДВ за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року експортні операції на суму 74 790 575,00 гривень, у тому числі за вересень 2011 року на суму 10 238 311,00 гривень, за жовтень 2011 року на суму 4 219 044,00 гривні, за листопад 2011 року на суму 7 490 633,00 гривні, за грудень 2011 року на суму 10 086 464,00 гривні, за січень 2012 року на суму 5 455 163,00 гривні, за лютий 2012 року на суму 10 747 550,00 гривень, за березень 2012 року на суму 20 762 790,00 гривень, за квітень 2012 року на суму 5 239 317,00 гривень, за травень 2012 року на суму 551 303,00 гривні.
На підставі акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення рішення № 0003672301 від 28.09.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Боріваж» за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 18 697 644,00 гривні, у тому числі за основним платежем 14 958 115,00 гривень, за штрафними санкціями 3 739 529,00 гривень.
Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги повністю, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.
Відповідно до пп. «г» п. 185.1. ст. 185 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з вивезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі експорту або реекспорту (далі-експорт).
Згідно п. 194.1. ст. 194 ПК України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.
Відповідно до п.п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПК України (в редакції чинній у звітних податкових періодах) за нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів(супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.
Таким чином, судами вірно зазначено, що ставка податку в розмірі « 0» відсотків застосовується не щодо платників податку, а щодо операцій, що ними здійснюються, незалежно від місця їх здійснення (поставки).
Згідно п.п. 14.1.242 пункту 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції чинній у звітних податкових періодах) супутні послуги - послуги, вартість яких включається відповідно до норм законодавства України з питань митної справи до митної вартості товарів, що експортуються з митної території України або імпортуються на митну територію України.
Відповідно до ст. 274 Митного кодексу України (від 11.07.2002 року в редакції чинній на час спірних правовідносин) митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України. До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; б) комісійні та брокерські винагороди; в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.
Таким чином, судами вірно зазначено, що нульова ставка з податку на додану вартість по операціям з надання супутніх експорту товарів послуг застосовується при наявності сукупності умов, а саме здійснення експорту товарів, надані послуги повинні бути супутніми даній операції з експорту товарів; вартість цих послуг повинна бути включена у митну вартість товару, що експортується.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Боріваж» укладено договори від 12.05.2011 року № д/11-20 з «Viterra SA» (Швейцарія) на перевалку вантажу; від 24.06.2011 року № д/11-26 з SIA «Latexport» (Латвія) на перевалку вантажу; від 23.08.2011 року № д/11-34 з «Вramlaw Holding Limited» (Кіпр) на перевалку вантажу; від 08.07.2011 року № Д/11-33 з «BS Commodities GmbH» (Австрія) на перевалку вантажу; від 22.12.2011 року № Д/11-36 з «RAMBURS INS» (Ісландія) на перевалку вантажу; від 23.06.2011 року № Д/11-25 з «Glariti Group S.A.» (Панама) на перевалку вантажу; від 27.03.2012 року № Д/12-04 з «Вramlaw Holding Limited» (Кіпр) на перевалку вантажу.
Відповідно до п. 2.6 цих договорів, що укладені між ТОВ «Боріваж» та нерезидентами (Замовник), Експортер - українська компанія, яка є постачальником для Замовника на умовах поставки СРТ (Інкотермс 2000), згідно умов зовнішньоекономічного договору, укладеного між Експортером та Замовником по цьому договору. Експортер вантажу підтверджується митною декларацією в режимі експорту.
Вартість та обсяг послуг, які надані ТОВ «Боріваж» замовникам (нерезидентам) по транспортній обробці та перевалці вантажів, що належали резидентам-експортерам, та дотримання умов, необхідних для застосування позивачем нульової ставки оподаткування в спірних податкових періодах підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій договорами про надання послуг з перевалки зернових вантажів, інвойсами, коносаментами, актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), вантажними митними деклараціями.
Крім цього експорт товару, стосовно якого надавалися супутні послуги, фактично відбувся, що підтверджується відмітками на вантажних митних деклараціях та не заперечується відповідачем.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, так як ставка « 0» відсотків застосовується до супутніх послуг тоді, коли здійснюється експорт товарів, відносно яких відповідні послуги є супутніми, при цьому, оподаткування таких послуг за нульовою ставкою не ставиться в залежність від того, чи є суб'єкт господарювання, що надає такі супутні послуги безпосереднім експортером чи власником експортованого товару, а також не ставиться в залежність від місця здійснення цих операцій.
Отже, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції підтверджує, що при їх прийнятті суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 року у справі № 815/376/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова
Судді: М.І. Костенко
І.В. Приходько