"31" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/70752/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області на постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 14 лютого 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області про перерахунок пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -
встановила:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області про перерахунок пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 01 січня 2006 року.
Постановою Городищенського районного суду Черкаської області від 14 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2011 року, позов задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області провести нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 18 липня 2010 року по 14 лютого 2011 року. Решту позовних вимог залишено без розгляду.
У касаційній скарзі, управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Судами було встановлено, що ОСОБА_2 має статус визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» відповідно до пункту 12 частини першої статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було призупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, пункт 12 статті 71 та стаття 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, відповідач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції закону від 18.11.2004.
Аналогічні правовідносини склалися і в 2008 році, оскільки зміни до статті 6 вищезазначеного Закону, що внесені пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007, визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-пр/2008.
Відповідно до вимог статті 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що в 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Зазначені норми передбачають встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно їх дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
За таких обставин, суди дійшли правильного висновку щодо права позивача на соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у 2010 році відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2011 році застосовувалися в порядку і розмірах встановлених зазначеним Законом не повний рік. Так Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року № 3491-ІV прикінцеві положення останнього Закону доповнено пунктом 4, яким установлено, що стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. На виконання цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року № 745, яка набрала чинності 23 липня 2011 року, було встановлено розміри виплат дітям війни.
Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
За таких обставин положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Вирішуючи даний спір суди дійшли до обґрунтованого висновку, що при розрахунку розміру доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку в частині задоволення позовних вимог за період з 18 липня 2010 року по 14 лютого 2011 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення позивача до суду.
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 14 лютого 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області про перерахунок пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко