06 листопада 2013 року м. Київ К/9991/74549/12
Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 року
у справі № 2а-0870/11169/11
за позовом публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (далі - позивач, ПАТ «Дніпроспецсталь»)
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ПАТ «Дніпроспецсталь» звернулось у грудні 2011 року до суду з адміністративним позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001000801 та № 0001010801 від 22.11.2011 року.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2012 року в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 року постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2012 року скасована та прийнята у справі нова постанова, якою позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі № 0001000801 від 22.11.2011 року та № 0001010801 від 22.11.2011 року.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає його таким, що прийняте з правильним застосуванням норм чинного законодавства.
Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 11.10.2011 року по 28.10.2011 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірного декларування від'ємного значення за серпень 2011 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за серпень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періоді з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року, за результатами якої складено акт від 04.11.2011 року № 430/08-01/00186536.
В акті перевірки зазначено про порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 10.1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1402/18697, розділу V пункту 4 Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 року № 197/18935, завищено позивачем суму податкового кредиту та від'ємного значення серпня 2011 року на загальну суму ПДВ 217 417,00 гривень.
На підставі висновків акту перевірки від 04.11.2011 року № 430/08-01/00186536 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.11.2011 року № 0001000801, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 217 417,00 гривень.
У період з 20.10.2011 року по 04.11.2011 року відповідачем проведено камеральну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2011 року, за результатами перевірки складено акт перевірки від 04.11.2011 року № 431/08-01/00186536.
В акті перевірки зазначено, що на порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.3, пункту 200.4 статті 200 ПК України, пункту 10.1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1402/18697, розділу V пункту 4 Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 року № 197/18935 у зв'язку з чим відповідачем завищено заявлену за вересень 2011 року суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 217 417,00 гривень.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.11.2011 року № 0001010801, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 217 417,00 гривень та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 108 708,50 гривень.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту, від'ємного значення серпня 2011 року сум ПДВ з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Атлант-Д», оскільки позивачем не підтверджено реальність господарських операцій купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Атлант-Д» з огляду на відсутність у підприємства можливостей для перевезення та зберігання.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги повністю, з висновками якого погоджується суд касаційної інстанції, виходив з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з наданими до перевірки документами, у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Атлант-Д» відповідно до укладеного договору поставки № 11110797 від 01.07.2011 року. Відповідно до зазначеного Договору Постачальник зобов'язується продати, а Покупець прийняти та сплатити феронікельхром, зазначений в специфікації (дод. № 1). Згідно з розділом 2 Договору, постачання товару здійснюється щомісячно узгодженими партіями автотранспортом Постачальника; ціна товару і умови постачання встановлюються у специфікаціях (дод. №1), які є невід'ємною частиною договору.
Судом апеляційної інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на момент проведення перевірки позивач мав всі необхідні, належним чином оформлені податкові накладні на підтвердження податкового кредиту та інші первинні документи, якими оформлені поставки, та які відображені у податковому та бухгалтерському обліку підприємства: рахунки-фактури, накладні, прибуткові ордери, платіжні доручення про сплату поставленого товару.
Відповідно до п.п. 14.1.181, п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Підпунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до п. п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.4. ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
При здійснені господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника права на складання податкової накладної, тобто його реєстрація платником ПДВ, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару, або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документується сторонами господарської операції.
Не встановлення податковим органом місця знаходження постачальника товару, відсутність основних фондів у постачальників товарів по ланцюгу постачання товару не є достатніми підставами для визнання недійсними юридично значимих дій підприємства з іншими суб'єктами господарювання з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
Суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про те, що матеріальні цінності, що придбавалися у контрагента позивача, визначених податковим органом в акті перевірки, призначалися для використання позивачем в оподатковуваних операціях власної господарської діяльності, підтверджені первинними документами, оплачені позивачем в попередніх податкових періодах, що факт безтоварності господарських операцій відповідачем не доведений, а тому позивач правомірно відносив сплачений ним в ціні товару ПДВ до свого податкового кредиту.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби - відхилити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 року у справі № 2а-0870/11169/11 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова
Судді: М.І. Костенко
І.В. Приходько