29 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/39556/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Рибченка А.О.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 року по справі №2а-9737/09/0470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТіСі ПриватХозТорг» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТіСі ПриватХозТорг» звернулося до суду з позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000461344 від 26.12.2007 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6750,85 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позову з мотивів обґрунтованості позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки 26.12.2007 року відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000462344, яким до позивача застосовано штрафну санкцію за порушення ст.2 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон №185/94-ВР) в загальному розмірі 12274,27 грн.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до ст.2 Закону №185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Частиною 1 статті 4 Закону №185/94-ВР встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Отже, пеня підлягає стягненню саме за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 вказаного Закону, у даному випадку, за здійснення поставки товару нерезидентом з перевищенням 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу. Тобто, вказаним Законом встановлена відповідальність за порушення строків поставки продукції, робіт, послуг (товарів) на митну територію України, а не за неввезення товару в режимі імпорту у строк, передбачений ст.1 цього ж Закону. Це підтверджується і положеннями Митного кодексу України, у статтях 212-214 якого встановлено можливість збереження поставлених резиденту України товарів на митному складі, зокрема протягом трьох років з дати їх поміщення у зазначеному режимі.
Правовідносини, які виникають під час експортно-імпортних операцій резидентів, врегульовані Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».
Відповідно до ст.1 цього Закону імпорт товарів - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.
Моментом здійснення імпорту стаття 1 цього ж Закону визначає момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Відповідно до п. 1 ст. 15 Митного кодексу України під ввезенням в Україну та вивезенням з України розуміється фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.
Таким чином, ввезення в Україну товару, що підлягає митному оформленню службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України (ст. 37 Митного кодексу України), неможливо без його фактичного переміщення через митний кордон України, тобто поняття «перетину товаром митного кордону України» збігається із «переміщенням товару через митний кордон України - ввезенням товару в Україну», підставою для якого в режимі імпорту є наявність на товар товаросупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу «під митним контролем» з відповідною датою та який підтверджує факт та дату перетину товаром митного кордону.
При чому, «перетин товаром митного кордону України», який засвідчується відбитком штампу «під митним контролем» з відповідною датою, не можна ототожнювати з «пропуском товарів через митний кордон України», який здійснюється виключно після завершення митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті його переміщення через митний кордон України (ст.69 Митного кодексу України) і який підтверджується оформленою вантажною митною декларацією.
З огляду на викладене, імпортний товар вважається таким, що ввезений на митну територію України, з моменту перетину митного (державного) кордону України, а не з моменту оформлення вантажної митної декларації.
Приймаючи до уваги, що товар за контрактом №11 від 17.07.2007 року надійшов на територію України відповідно до відмітки Південної регіональної митниці про взяття вантажу під митний контроль на примірнику коносаменту 12.11.2007 року, а не 04.12.2007 року, колегія суддів погоджує висновок суду апеляційної інстанції, що нарахування відповідно до ст. 4 Закону №185/94-ВР пені за період з 13.11.2007 року по 04.12.2007 року є безпідставним, внаслідок чого рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000461344 від 26.12.2007 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6750,85 грн. підлягає скасуванню.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області відхилити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 року по справі №2а-9737/09/0470 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписКарась О.В.
підписРибченко А.О.