06 листопада 2013 року м. Київ К/800/6448/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2012 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 року
у справі № 2а-3938/12/1070
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чіпси Люкс» (далі - позивач, ТОВ Чіпси Люкс»)
до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ТОВ «Чіпси Люкс» звернулося у серпні 2012 року до суду з позовом до ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000312304 від 27.04.2012 року.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 року, адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС № 0000312304 від 27.04.2012 року.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу № 75 від 03.04.2012 року, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.1, 79.2 ст. 79, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено невиїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з АТЗТ «Темпо» за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт від 17.04.2012 року № 440/22-00/36832644 та встановлено порушення позивачем: п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, а саме позивачем занижено суму податку на додану вартість у розмірі 128 396,00 гривень в серпні 2011 року; п. 8 розділу 3 «Положення про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 25.11.2011 року № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.12.2011 року за № 1490/20228; ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, а саме ознаки нікчемності та є нікчемним в силу припису закону правочин, укладений між позивачем та АТЗТ «Темпо» у вигляді договору поставки від 09.04.2010 року № СМ 1004-1580, щодо поставки товарів на загальну суму 770 376,00 гривень (обсяг взаємовідносин у серпні 2011 року).
На підставі акту перевірки відповідачем 27.04.2012 року прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000312304, яким позивачу було збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 192 594,00 гривні, з яких 128 396,00 гривень сума основного зобов'язання та 64 198,00 гривень штрафні (фінансові) санкції.
Підставою для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення став висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України ТОВ «Чіпси «Люкс» по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Темпо» занижено суму податку на додану вартість у розмірі 128 396,00 гривень у серпні 2011 року.
Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті, заперечуючи проти тверджень відповідача та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.
Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на зборах акціонерів ЗАТ «Крафт Фудз Україна» від 30.11.2009 року було прийнято рішення про зміну юридичного статусу фабрики із виробництва чіпсів Вишгородської філії ЗАТ «Крафт Фудз Україна» на окрему юридичну особу - ДП ЗАТ «Крафт Фудз Україна» - ТОВ «Чіпси Люкс».
Судами також встановлено, що ЗАТ «Крафт Фудз Україна» було укладено договір з АТЗТ «Темпо» № СМ 1004-1580 від 09.04.2010 року відповідно до якого АТЗТ «Темпо» зобов'язується поставити а ЗАТ «Крафт Фудз Україна» прийняти та оплатити на умовах DDP - вул. Польова, 17, с. Старі Петрівці, Вишгородський район, Київська область (згідно правил INCOTERMS 2000) домішки виробництва компанії Givaudan та Symrise (далі - товар), визначений у додатку № 1 до даного договору.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.07.2010 року між ЗАТ «Крафт Фудз Україна» та ТОВ «Чіпси Люкс», а також АТЗТ «Темпо» було укладено договір про заміну сторони у договорі СМ 1004-1580 від 19.04.2010 року, згідно з яким позивач набув усіх прав та обов'язків ЗАТ «Крафт Фудз Україна» та стало стороною у даному договорі.
Судами попередніх інстанцій досліджені надані позивачем на підтвердження чинності укладеного договору письмові докази, зокрема, договір № СМ 1004-1580 від 09.04.2010 року, договір від 19.04.2010 року про заміну сторони у договорі № СМ 1004-1580, доповнення до договору № СМ 1004-1580 від 24.03.2011 року, копії замовлень, видаткові накладені, товаро-транспорті накладні, податкові накладні, реєстр видаткових та отриманих податкових накладних, рахунки на оплату поставки, платіжне доручення про оплату наданої послуги, лімітно-заборні картки, зведення про розхід сировини, зведення про розхід готового продукту, довідка ЗАТ «Крафт Фудз Україна» про обсяг продажу готової продукції (чіпсів) виробленої на ТОВ «Чіпси Люкс» з використанням ароматизаторів копчений сир з йодованою сіллю, паприка з йодованою сіллю, молода картопелька з маслом і зеленню, виписки з рахунків, які підтверджують рух коштів та проплату поставки.
Доказове значення для підтвердження правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, має наявність податкових накладних, документів, які засвідчують факт транспортування та передачі товару, оформлення відповідних актів приймання передачі, документів, які підтверджують оплату поставленого товару (відповідні банківські виписки), докази зберігання товару на відповідному складі, а також будь-які інші документальні дані, які свідчать про те, що поставку відповідного товару було реально здійснено.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про те, що факт реальності господарських операцій за договорами, укладеними безпосередньо між ТОВ «Чіпси «Люкс» та АТЗТ «Темпо» підтверджено наданими документами.
Відповідно до вимог чинного податкового законодавства, включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).
Крім того, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що всупереч вимогам податкового законодавства України висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що висновки відповідача ґрунтуються на постанові Сихівського районного суду м. Львова від 10.11.2011 року у справі № 4-1937/11 про проведення виїмки оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів, в якій вказано, що слідчим відділом податкової міліції ДПА у Львівській області розслідувалась кримінальна справа № 140-0011, з якої виділено в окреме провадження кримінальну справу № 139-0342 за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами АТЗТ «Темпо», однак судами вірно зазначено, що чинним законодавством не передбачено відповідальності позивача за нарахування та сплату податку своїх контрагентів, що ТОВ «Чіпси Люкс» виконало покладені на нього зобов'язання відносно АТЗТ «Темпо» шляхом оплати поставленого товару та виконаних послуг, до вартості яких включено податок на додану вартість.
Крім того, суди попередніх інстанцій правомірно не прийняли до уваги доводи відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Чіпси Люкс» та АТЗТ «Темпо», оскільки укладений між позивачем та його контрагентом договір не віднесено законом до нікчемних, також відсутні будь-які судові рішення про визнання їх недійсними..
Разом з тим, судами встановлено, що реальність вчинення угоди між позивачем та АТЗТ «Темпо» підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками попередніх інстанцій про недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000312304 від 27.04.2012 року, з огляду на правомірність дій позивача щодо включення сум до валових витрат та віднесення до висновків податкового органу, а відтак, вини не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби - відхилити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 р. у справі №2а-3938/12/1070 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) І. О. Бухтіярова
Судді: (підпис) М.І. Костенко
Помічник судді (підпис) І. В. Приходько З оригіналом згідно Паніотова В.Г.