"31" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/17212/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Державного казначейства України про зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила визнати незаконною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо непередбачення у Державному бюджеті коштів для виплати знецінених в установах Ощадного банку СРСР вкладів громадян. Також просила зобов'язати відповідача забезпечити можливість отримати проіндексований грошовий вклад позивачки та вклад її чоловіка у розмірі 17 516,1 грн. та 7 711,8 грн. шляхом залучення коштів з Офіційного валютного резерву Національного банку України та подальшого їх перерахування на рахунок позивачки в ВАТ Державний ощадний банк України та стягнути з відповідача 5000 грн. моральної шкоди.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року, відмовлено у задоволенні позову.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та перевіривши судові рішення у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судових рішень.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що у грудні 1979 року ОСОБА_2 та її чоловіком ОСОБА_3 було відкрито накопичувальні рахунки у відділенні № 8345 Ощадбанку СРСР м. Одеси. В подальшому, згідно Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» ними відкрито компенсаційні рахунки.
Позивачка неодноразово зверталась до ВАТ «Державний ощадний банк України»з вимогою про виплату грошових коштів, що знаходяться на її компенсаційних рахунках, однак зазначеною установою у здійсненні таких виплат відмовлено з підстав не передбачення відповідних коштів у Державному бюджеті України.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди вірно послались на наступне.
Згідно п. 1 ч. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»Кабінет Міністрів України у сфері економіки та фінансів розробляє проекти законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» держава зобов'язується забезпечити збереження та відновлення реальної вартості заощаджень громадян і гарантує їх компенсацію у встановленому порядку.
Статтею 6 даного Закону, визначено, що компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться в грошовій формі за рахунок Державного бюджету України починаючи з 1997 року та інших формах відповідно до діючого законодавства.
Кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею.
Порядок проведення компенсаційних виплат, в тому числі перерахування коштів з Державного бюджету України установам Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, порядок виплат громадянам України по грошових заощадженнях регулюється відповідними актами: постановами Кабінету Міністрів України на кожний рік в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на поточний рік.
Статтею 7 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» передбачено, що заощадження повертаються поетапно, залежно від віку вкладника, суми вкладу, інших обставин у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік.
Отже компенсація громадян втрат від знецінення грошових заощаджень здійснюється виключно після передбачення Кабінетом Міністрів України таких видатків у Законах України Про державний бюджет на відповідний рік.
Конституційним Судом України у рішенні від 10.10.2001 року N 13-рп/2001 досліджувались питання щодо відповідності Конституції норм Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадянам України». За змістом цього рішення ст. 7 Закону «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадянам України» в частині поетапного повернення заощаджень, у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік відповідає Конституції (є конституційною).
Чинним законодавством України не передбачено обов'язку Кабінету Міністрів України при розробці проектів законів про Державний бюджет України закладати кошти для виплати заощаджень з компенсаційних рахунків громадян у повному обсязі.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З наведеного вище вбачається, що дії відповідача щодо передбачення у проектах законів Про Державний бюджет на відповідний рік певних коштів для компенсації втрат від знецінених заощаджень громадян у відповідності до реального фінансового стану Держави, вчинені на підставі та здійснені у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та діючими нормативно-правовими актами України, а тому судами обґрунтовано відмовлено позивачу у задоволенні позову.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані судові рішення постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги не спростовуються висновки, викладені в судових рішеннях, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Державного казначейства України про зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф. Загородній