29 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/41759/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Рибченка А.О.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 року та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2007 року по справі № А37/248-07 за позовом Закритого акціонерного товариства «Промвибух» до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
Закрите акціонерне товариство «Промвибух» звернулось до суду з позовною заявою до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 06.12.2006 року №0004782301/0, від 06.12.2006 року № 0004782301/1, від 22.03.2007 року № 0004782301/2, від 14.06.2007 року №0004782301/3 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 859875,00 грн., у тому числі за основним платежем - 573250,00 грн., за штрафними санкціями - 286625,00 грн.
Справа переглядалася судами неодноразово.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, під час якої встановлено порушення позивачем п.5.9 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон № 334/94-ВР) та пп.3.1.1 п.3 ст.3, пп.6.2.1 п.6.2 ст.6, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР).
За результатами перевірки та процедури адміністративного оскарження прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.
Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з визначенням п.1.32 ст.1 Закону № 168/97-ВР господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Як вбачається з матеріалів справи, спірна частина сировини дійсно була витрачена на виготовлення емулькому. Разом з тим, вищезазначеними нормами не передбачено використання будь-яких нормативів при визначенні витрат на виготовлення продукції з метою їх оподаткування.
Крім того, як встановлено судами, з метою підтвердження здійснення експортних операцій позивачем під час перевірки податкового органу надано: договір комісії № 19Р/05 від 19.10.2005 року, вантажно-митні декларації, акти прийому-передачі товару та виписки банку.
Відповідно до ст.95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її акцій.
За визначенням п.1.1 ст.1 Закону України від 21.12.2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-III) платниками податків є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи. Тобто, філія юридичної особи сплачує податки в межах фактично здійснених нею операцій, які проводяться нею від імені юридичної особи. Приписи ст.6 Закону № 168/97-ВР не містять обмежень для філій юридичних осіб щодо застосування нульової ставки ПДВ за імпортними операціями.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі відхилити.
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 року та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2007 року по справі № А37/248-07 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписКарась О.В.
підписРибченко А.О.