Справа № 122/20899/13-к
Провадження по справі 1-кп/122/456/13
28 жовтня 2013 року
Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:
Головуючого судді - Афендікова С.М.,
при секретарях - Дірієнко Т.О., Антоновій І.Л.,
за участі прокурора - Кулікова С.В.,
обвинуваченого - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду обвинувальний акт за кримінальним провадженням внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013130410002658 у відношенні:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, б. 6, кв. 11, раніше судимого:
- 23.03.1995 року Красногвардійським районним судом в АР Крим за ст.81 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі;
- 11.07.1996 року Красногвардійським районним судом в АР Крим за ст.86-1, 44, 42 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 27.11.2002 року Красногвардійським районним судом в АР Крим за ст.ст. 185 ч.3, 289 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі;
- 23.06.2006 року Красногвардійським районним судом в АР Крим за ст.185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі;
- 14.06.2010 року Залізничним районним судом м. Сімферополя АР Крим за ст.186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі.
Звільнений 25.03.2013 року умовно-достроково, згідно ухвали Залізничного районного суду м. Сімферополя від 15.03.2013 року, з невідбутим строком покарання 1 рік 1 місяць 11 днів,
обвинуваченого у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч.2 КК України, -
ОСОБА_1, 08 червня 2013 року, близько 02 - 30 хвилин, знаходячись на перехресті вул. Єнісейської/вул. М.Василевського у м. Сімферополі, підійшов до потерпілої ОСОБА_2, яку він сплутав з раніше знайомою йому особою, схопив її, в результаті чого ОСОБА_2 почала кричати та кликати на допомогу.
Після чого, ОСОБА_1 повалив її на землю, сів на неї та вимагав щоб вона перестала кричати і кликати на допомогу. Однак, внаслідок того, що ОСОБА_2 продовжувала вирватися і кликати на допомогу у результаті раптово виниклого умислу, з метою припинення опору останньої, шляхом нанесення тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 наніс останній декілька ударів руками в область обличчя, чим спричинив потерпілій тілесні ушкодження у вигляді збитої рани нижньої губи ліворуч, крововилив у слизову оболонку нижньої губи ліворуч, які згідно висновку судово-медичної експертизи №1151 від 05.08.2013 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винність у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та по суті пред'явленого обвинувачення показав, що 08 червня 2013 року, близько 02.00 години він знаходився на перехресті вул. Єнісейської та вул. М.Василевського у м. Сімферополі, зіштовхнувся з раніше невідомою жінкою, яка на той момент здалася йому знайомою, схопив її за руку, хотів поговорити, але дівчина почала чинити опір та кричати, потім він її штовхнув, вони впали на землю, сівши на неї зверху, наніс їй декілька ударів рукою по обличчю, дівчина продовжувала кричати. Почувши що в його бік біжать двоє чоловіків, він побіг, однак був ними наздогнаний.
У скоєному кримінальному правопорушенні ОСОБА_1 щиро розкаявся.
Враховуючи пояснення обвинуваченого, те що він не оспорює фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду відсутні сумніви в добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно до ст. 349 ч. 3 КПК України, дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого та дослідженням даних, які характеризують його особу, при цьому інші учасники процесу проти цього не заперечували.
За таких обставин, суд приходить до висновку про доведеність факту скоєння обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 ч.2 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Згідно ст. 65 КК України, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, його ставлення до скоєного кримінального правопорушення, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії кримінальних правопорушень невеликого ступеню тяжкості.
Згідно відповіді головного лікаря КРУ «КПЛ №1», ОСОБА_1 на обліку у лікаря - психіатра та нарколога не перебуває (к.п. т. 1 а.с.38,39).
Згідно довідки - характеристики, за місцем проживання ОСОБА_1 характеризується посередньо, скарг та заяв про порушення громадського порядку відносно нього не надходило (к.п.т.1 а.с.37).
Раніше неодноразово судимий (к.п.т.1 а.с. 41).
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого є його каяття у скоєному кримінальному правопорушенні.
З урахуванням обставин справи, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, даних, що характеризують особу обвинуваченого, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливо тільки у ізоляції його від суспільства з призначенням покарання за ст. 125 ч. 2 КК України у вигляді обмеження волі.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, у період умовно - дострокового звільнення, яким він звільнений 25.03.2013 року, згідно ухвали Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 15.03.2013 року, з невідбутим строком покарання 1 рік 1 місяць 11 днів позбавлення волі, суд вважає необхідним застосувати правила ст.ст.71,72 КК України, перевести менш суворий вид покарання у вигляді обмеження волі в більш суворий - позбавлення волі та до призначеного покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 14.06.2010 року.
Підстав для застосування ст. 75 КК України по справі не вбачається.
Цивільний позов по справі не заявлявся, речові докази та судові витрати по справі відсутні.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 слід змінити з особистого зобов'язання на тримання під вартою в ССІ УДПтС України в АР Крим та м. Севастополі, куди його препроводити через ізолятор тимчасового утримання м. Сімферополя. Під варту взяти у залі суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 349 ч.3, 368, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України та призначити йому покарання за даною статтею у вигляді 1 (ОДНОГО) року обмеження волі.
Згідно ст.72 КК України, менш суворе покарання у вигляді 1 року обмеження волі, призначене ОСОБА_1 перевести в більш суворий вид покарання - у вигляді 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст.71 ч.1 КК України, ОСОБА_1 до призначеного покарання у вигляді 6 місяців позбавлення волі частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 14.06.2010 року та остаточно призначити до відбуття покарання у вигляді 1 (ОДНОГО) року 3 (ТРЬОХ) місяців позбавлення волі.
Змінити ОСОБА_1 міру запобіжного заходу з особистого зобов'язання на тримання під вартою в ССІ УДПтС України в АР Крим та м. Севастополі, куди препроводити його через ізолятор тимчасового утримання м. Сімферополя, взявши під варту у залі суду.
Строк призначеного покарання обчислювати з 28 жовтня 2013 року.
На вирок може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим протягом 30-ти днів: для засудженого з моменту вручення йому копії вироку, для решти учасників процесу, з моменту його оголошення, через Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим.
Копію вироку негайно після його проголошення слід вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя: