30.10.2013 Єдиний унікальний номер 205/3855/13-ц
Справа №2/205/2152/2013
205/3855/13-ц
30 жовтня 2013 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Остапенко Н.Г.
при секретарі Шевцовій М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Сьома Дніпропетровська державна нотаріальна контора про розірвання договору дарування на вимогу дарувальника, ?
Позивач ОСОБА_1 26 квітня 2013 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Сьома Дніпропетровська державна нотаріальна контора про розірвання договору дарування на вимогу дарувальника.
В обґрунтування позовних вимог зазначивши, що 02 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування, відповідно до якого позивач подарував, тобто безоплатно передав відповідачу, належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1. Дана квартира належала позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 27 лютого 2008 року Сьомою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за №2-918, який 27 березня 2001 року було зареєстровано у Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», реєстраційний №18676744.
До укладання договору дарування, між сторонами виникла усна домовленість, умови якої за обоюдною згодою не було відображено у договорі дарування про те, що позивач залишиться проживати у відчужуваній квартирі безплатно та буде доживати у даній квартирі до кінця своїх днів, та не буде сплачувати вартість комунальних послуг та електроенергії.
Проте, з грудня 2012 року у позивача з відповідачем почали виникати сварки з приводу того, що ОСОБА_2 почала вимагати від ОСОБА_1 грошові кошти для повної сплати за комунальні послуги відповідно наданих рахунків від комунальних служб, але позивач з цього приводу заперечував та нагадав за усну домовленість між сторонами перед підписанням договору дарування.
Таким чином, саме з грудня 2012 року, відповідач постійно вчиняла сварки в адресу позивача та погрожувала йому фізичною розправою, що підтверджується заявами ОСОБА_1 до Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області.
25 січня 2013 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори щодо розірвання посвідченого договору дарування, проте завідуючою Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 позивачу було відмовлено у посвідченні нотаріальної дії - розірванні договору дарування, у зв'язку з незгодою іншої (обдарованої) сторони - ОСОБА_2
В зв'язку з викладеним, він змушений була звернутися до суду з даним позовом та просив розірвати договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 02 липня 2008 року, посвідчений завідуючою Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за №2-3855.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилався на докази, які знаходяться в матеріалах справи.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити у їх задоволенні.
В судове засідання представник третьої особи - Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином. Надав суду письмову заяву з проханням розглядати справу за їх відсутності (а.с.36).
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду справи встановлено, що 02 липня 2008 року ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_2 прийняла у дар квартиру АДРЕСА_1. Квартира, що відчужена, належала ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 27 лютого 2008 року Сьомою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за №2-918. Вказаний договір дарування був посвідчений завідуючою Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №2-3855, та 27 серпня 2008 року зареєстрований відповідачем в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» за реєстровим номером 18676744 (а.с.39-40).
Встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорта позивача серії АМ 805177, виданого 05 грудня 2001 року Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області (а.с.8).
Згідно уточненої позовної заяви, позивач просить розірвати договір дарування від 02 липня 2008 року на підставі ч.1 ст.727 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.727 ЦК України, дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей.
В обґрунтування своїх позовних вимог, згідно уточненої позовної заяви, позивач посилався на неодноразові звернення у зв'язку з неправомірною поведінкою відповідача до Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, а також на повідомлення про початок досудового розслідування. Вказані обставини підтверджується заявами позивача до Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 29 січня 2013 року, 15 лютого 2013 року, 15 лютого 2013 року, 26 лютого 2013 року, 02 жовтня 2013 року та повідомленнями про початок досудового розслідування №43/Б-12 від 01 березня 2013 року та №43/Б-63 від 17 жовтня 2013 року (а.с.9, 12, 15, 18-19, 52-53).
Відповідно до відповідей Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області стосовно звернень позивача, ОСОБА_1 надавалися відповіді на його звернення та роз'яснялося право на звернення до суду в порядку приватного обвинувачення, що підтверджується листами Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області №43/183ж від 08 лютого 2013 року, №43/259ж від 25 лютого 2013 року та №43/260ж від 25 лютого 2013 року (а.с.10-11, 13-14, 16-17).
Також, з відповіді на судовий запит до Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області №43/9209 від 28 жовтня 2013 року вбачається, що після проведення досудового розслідування, кримінальне провадження за ч.1 ст.125 КК України за заявою ОСОБА_1, 25 березня 2013 року було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КК України (а.с.54).
Таким чином, з боку позивача в обґрунтування позовних вимог не надано жодного доказу в підтвердження умисного вчинення злочину проти його життя, здоров'я чи власності.
Відповідно до п.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Також судом встановлено, що постановою завідуючої Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 позивачу було відмовлено у здійсненні нотаріальної дії, а саме - розірванні договору дарування від 02 липня 2008 року, у зв'язку з незгодою з розірванням договору іншої сторони - ОСОБА_6 (а.с.21).
Відповідно до ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що сторони договору дарування, при його укладанні, діяли добровільно, з метою виникнення юридичних наслідків.
Факт прийняття відповідачкою дару підтверджується тим, що вона зареєструвала своє право власності в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27 серпня 2008 року за реєстровим номером 18676744 (а.с.40-42).
Крім того, судом не встановлені порушення з боку завідуючої Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 при посвідченні договору дарування від 02 липня 2008 року.
Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а у відповідності до положень ч.1. ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог з боку ОСОБА_1, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 202, 203, 215, 256, 267, 717-720, 722, 727, 728 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 6, 10, 27, 57-60, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений 02 липня 2008 року Сьомою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим №2-3855 та зобов'язання ОСОБА_2 повернути дар у натурі: квартиру АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Сьомою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 27 лютого 2008 року за реєстровим №2-918 та зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» за реєстровим номером 18676744 - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н.Г.Остапенко