Постанова
Іменем України
01 квітня 2009 року
Справа № 2-15/8236-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
представник позивача: Мухамадєєв Сергій Олександрович, довіреність № 17 від 31.03.09, Приватне підприємство "Кримпродпоставка";
представник відповідача: Лагутін Сергій Володимирович, довіреність № 10 від 31.03.09, Закрите акціонерне товариство "Ленинский агрохим";
розглянувши апеляційні скарги закритого акціонерного товариства "Ленинский агрохим" та приватного підприємства "Кримпродпоставка" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 12 січня 2009 року у справі №2-15/8236-2008
за позовом приватного підприємства "Кримпродпоставка" (вул. Перемоги, 15-17,Партеніт, м. Алушта,98542)до закритого акціонерного товариства "Ленинский агрохим" (вул. Фрунзе, 5,Леніне,98200)
про стягнення 157305,00 грн.
У червні 2008 року позивач -приватне підприємство "Кримпродпоставка" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до закритого акціонерного товариства "Ленинский Агрохим" , з посиланням на статті 525, 526, 629 Цивільного кодексу України про стягнення 144304,00 грн., з яких 89630,00 грн. основного боргу, 54674,00 грн. -пені.
Заявою від 17 листопада 2008 року позивач збільшив розмір позовних вимог, та просив суд стягнути з відповідача 81930,00 грн. основного боргу та 75375,00 грн. пені за період з 12 березня 2008 року по 12 вересня 2008 року (т. 1, арк. с. 79-80).
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання № б/н від 05 березня 2008 року щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару.
Відповідач проти позову заперечував з тих мотивів, що отриманий товар за договором від 05 березня 2008 року не відповідає якості, а саме отримане вугілля на 50 % складається з пилу, що ускладнює його швидку реалізацію. На підтвердження викладеного відповідач посилається на двосторонній акт від 15 квітня 2008 року, складений сторонами щодо якості отриманого товару.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 12 січня 2009 року у справі № 2-15/8236-2008 задоволено частково позов приватного підприємства "Кримпродпоставка" до закритого акціонерного товариства "Ленинский агрохим" про стягнення 144304,00 грн., а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 81930,00 грн. основного боргу, 10281,82 грн. пені, 922,11 грн. державного мита та 69,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 7700,00 грн. основного боргу провадження у справі припинено. В частині стягнення 65093,18 грн. пені у позові відмовлено (т. 1, арк. с. 104-110).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, посилаючись на статті 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, виходив з доведеності факту невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 81930,00 грн. заборгованості за поставлений товар.
В частині стягнення основного боргу у розмірі 7700,00 грн. суд припинив провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.
Стосовно заявленої до стягнення суми пені у розмірі 75375,00 грн., суд першої інстанції здійснив перерахунок, та, посилаючись на статті 232 Господарського кодексу України, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також з урахуванням здійснених відповідачем оплат, дійшов висновку про обґрунтованість суми пені у розмірі 10281,82 грн.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення (т. 1, арк. с. 118).
В апеляційній скарзі сторона звертає увагу суду на відсутність підписів закритого акціонерного товариства "Ленинский агрохим" на договорі, акті звірки взаєморозрахунків, а також на накладних.
Крім того, на думу заявника скарги, суд першої інстанції припустився порушення норм процесуального права, що виразилось у розгляді спору без представника закритого акціонерного товариства "Ленинский агрохим", не зважаючи на його клопотання про відкладення розгляду справи.
Крім того, 17 лютого 2009 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду від позивача надійшла апеляційна скарга, в якій сторона не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені у сумі 65093,18 грн., просить прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню на загальну суму 75375,00 грн., а всього, з урахуванням основного бору, стягнути суму у розмірі 157305,00 грн.
Доводи апеляційної скарги позивача обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним дослідженням обставин справи щодо позовних вимог про стягнення пені.
Так, заявник апеляційної скарги, посилаючись на частину 2 статті 551 Цивільного кодексу України, статтю 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", стверджує, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі навіть у тому випадку, коли ця сума перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
У судовому засіданні, яке відбулось 01 квітня 2009 року, представники сторін відповідні апеляційні скарги підтримали.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 березня 2008 року між приватним підприємством "Кримпродпоставка" (постачальник) та закритим акціонерним товариством "Ленинский Агрохим" (Покупець) був укладений договір постачання товару (т. 1, арк. с.7).
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника товар та своєчасно його сплатити на умовах дійсного Договору.
Ціна, кількість та асортимент товарів, проданих по дійсному договору, визначаються усним узгодженням та вказується у накладних, які є невід'ємною частиною договору (пункт 2.1 договору).
Загальна сума договору складає 100000,00 грн. (пункт 2.2 договору).
Згідно пункту 5.1. договору оплата товару покупцем здійснюється у гривнях по безготівковому розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. За згодою постачальника допускається сплата партії товару частинами.
Умовами пункту 5.2. договору передбачено, що покупець зобов'язується виконати повну оплату товару протягом п'яти банківських днів з моменту поставки. У випадку несвоєчасної сплати отриманої партії товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику неустойку у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати, з врахування коефіцієнту інфляції діючого на момент виникнення заборгованості.
На виконання умов зазначеного договору, позивачем на адресу відповідача було поставлено вугілля у кількості 138 тон на суму 97980,00 грн., що підтверджується накладною № 18 від 05 березня 2008 року (т. 1, арк.с. 8).
У договорі поставки від 05 березня 2008 року, сторони погодили строки сплати отриманого товару, а саме відповідач зобов'язується виконати повну оплату товару протягом п'яти банківських днів з моменту поставки, тобто до 12 березня 2008 року.
Як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем, платіжним дорученням № 19119 від 27 лютого 2008 року відповідач здійснив передплату за отримане вугілля у розмірі 1000,00 грн. (т. 1, арк.с.50).
У подальшому, після отримання товару, відповідачем, з порушенням строків оплати товару, була здійснена часткова сплата на суму 15050,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями доданими до матеріалів справи від 01 квітня 2008 року, від 07 квітня 2008 року, від 15 квітня 2008 року, від 18 квітня 2008 року, від 13 травня 2008 року, 23 травня 2008 року, від 12 червня 2008 року, 17 червня 2008 року, 25 червня 2008 року, 10 липня 2008 року, 22 липня 2008 року, 05 серпня 2007 року, 15 серпня 2008 року (т. 1, арк. с.50-54).
Таким чином, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого товару на суму 96980,00 грн. (97890,00 грн. -1000,00 грн.), а з урахуванням подальших часткових оплат, за відповідачем існує заборгованість за отриманий товар у розмірі 81930,00 грн. (96980,00 грн. -15050,00 грн.).
Несплата відповідачем вказаної суми явилось підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що предметом спору у цій справі є стягнення суми у вигляді основного боргу а також пені відповідно до умов договору поставки за період з 12 березня 2008 року по 12 вересня 2008 року (184 дні).
Правовідносини з поставки товару підлягають регулюванню за правилами глави 54 Цивільного кодексу України, параграфу 1 глави 30 Господарського кодексу України, а також загальними положеннями про зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 81930,00 грн. заборгованості за поставлений товар.
Щодо посилання заявника апеляційної скарги -закритого акціонерного товариства "Ленинский агрохим", на акт від 15 квітня 2008 року, у якому зазначено, що вугілля, яке зберігається на складі відповідача, не відповідає якості, судова колегія зазначає наступне.
У пункті 3.3 договору 05 березня 2008 року сторони передбачили, що приймання товару по кількості та якості здійснюється одночасно на складі покупця у процесі відвантаження товару.
Відповідно до пункту 4.2 вказаного договору, претензії по якості товару приймаються постачальником протягом двох календарних днів.
Доказів направлення таких претензій приватному підприємству "Кримпродпоставка" у період з 05 березня 2008 року по 07 березня 2008 року відповідачем суду не надано.
Крім того, пунктами 4.3, 4.4 договору поставки від 05 березня 2008 року передбачено, що покупець не має права без згоди з постачальником використовувати товар, по яким ним заявлена претензія, весь товар або його частини, до якості яких покупець пред'являє претензії, повинен знаходитись у покупця до перевірки та підтвердження обґрунтованості претензії представником постачальника або його уповноваженою особою.
Як вбачається з акту від 15 квітня 2008 року, відповідач реалізовував товар до складання акту. В самому акті не вказано яку кількість поставленого товару було перевірено.
Суд першої інстанції правомірно звернув увагу, що зазначений акт від 15 квітня 2008 року не відповідає вимогам Інструкції про порядок приймання продукції виробничого призначення та товарів народного споживання за якістю (№П-7 від 25 квітня 1966 року).
Так, відповідно до пункту 29 Інструкції за наслідками приймання продукції за якістю і комплектності за участю представників, вказаних в пунктах 19 і 20 дійсної Інструкції, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції.
Акт повинен бути складений в день закінчення приймання продукції за якістю і комплектності.
У цьому акті повинно бути вказане, зокрема, найменування одержувача продукції і його адреса; прізвища, ініціали людей, що брали участь в прийманні продукції за якістю і в складанні акту, місце їх роботи, посади, дата і номер документа про повноваження представника на участь в перевірці продукції за якістю і комплектності, а також вказівка про те, що ці особи ознайомлені з правилами приймання продукції за якістю; дата і номер телефонограми або телеграми про виклик представника виробника (відправника) або відмітка про те, що виклик виробника (відправника) Основними і Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими правилами або договором не передбачений; кількість (вага), повне найменування і перерахування пред'явленою до огляду і фактично перевіреної продукції з виділенням продукції забракованою, такою, що підлягає виправленню у виробника або на місці, зокрема шляхом заміни окремих деталей, а також продукції, сорт якої не відповідає сорту, вказаному в документі, що засвідчує її якість. Докладний опис виявлених недоліків і їх характер; підстави, по яких продукція переводиться в нижчий сорт, з посиланням на стандарт, технічні умови, інші обов'язкові правила; висновок про характер виявлених дефектів в продукції і причина їх виникнення.
У акті перед підписом осіб, що брали участь в прийманні, повинно бути вказано, що ці особи попереджені про те, що вони несуть відповідальність за підписання акту, що містить дані, не відповідні дійсності.
У акті від 15 квітня 2008 року зазначені реквізити відсутні. Крім того, зазначений акт був складений з порушенням строків, передбачених договором, тобто якість отриманої продукції не була перевірена у день відвантаження, а вимога щодо якості поставленого товару протягом двох днів позивачу не пред'явлена.
За таких обставин акт від 15 квітня 2008 року не може бути прийнятий апеляційною інстанцією як належний доказ постачання позивачем неякісного товару.
Посилання заявника апеляційної скарги на відсутність підписів на договорі та накладних спростовуються матеріалами справи (т. 1, арк. с. 7, 8).
Щодо відсутності підписів відповідача на акті звірки взаєморозрахунків (т. 1, арк. с. 25) судова колегія вважає за необхідне зазначити, що акт звірки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції.
Відповідно до чинного законодавства акт звірки -це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами -договором, розрахунками, тощо.
Враховуючи, що стаття 28 Господарського процесуального кодексу України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа, судова колегія не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді спору за відсутності представника відповідача.
Щодо вимог та доводів заявника апеляційної скарги -приватного підприємства "Кримпродпоставка" колегія суддів зазначає наступне.
Згідно правил статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно закону чи договору неустойкою (штрафом, пенею), заставою та поручительством. Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом чи договором грошова сума, яку боржник повинен уплатити кредитору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Згідно з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо вказується на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з статтями 1, 3 якого, розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, граничний розмір її стягнення не може перевищувати розміру, який обчислений на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Таким чином, пеня в розмірі 10281,82 грн. (обчислена у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у спірний період, від суми заборгованості за договором -т. 1, арк. с. 109-110) і є тим граничним розміром відповідальності за прострочку платежу, який встановлений законом, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення пені у більшому розмірі є законним та обґрунтованим.
Про цьому, посилання заявника апеляційної скарги на положення статті 551 Цивільного кодексу України, згідно з якими розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, не спростовують наведеного висновку.
Так у наведеній статті використовується поняття "розмір неустойки, встановлений законом" (пункт 2 статті 231 Господарського кодексу України), яке слід відрізняти від поняття "граничний розмір неустойки" (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у випадку відмови позивача від позову та якщо відмова прийнята господарським судом.
Оскільки приватне підприємство "Кримпродпоставка" відмовилось від позивних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 7700,00 грн., суд першої інстанції правомірно припинив провадження у цій частині.
Таким чином, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, з дослідженням всіх обставин у справі, правових підстав для задоволення апеляційних скарг не вбачається.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційні скарги закритого акціонерного товариства „Ленинский агрохим” та приватного підприємства "Кримпродпоставка" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 січня 2009 року по справі № 2-15/8236 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді