Постанова
Іменем України
30 березня 2009 року
Справа № 2-23/10342-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
прокурора: Цуркан Сергій Анатолійович, посвідчення № 505 від 13.06.2007,
позивача: Мехоношина Алла Анатоліївна, начальник,
відповідача: Передерій Олег Олександрович, довіреність № 1 від 12.09.2008,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Красноперекопський муніципальний комбінат харчування" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Доброрез І.О.) від 26.12.2008 у справі №2-23/10342-2008
за позовом Красноперекопського міжрайонного прокурора (вул. Чапаєва, 17а, місто Красноперекопськ, 96000)
в інтересах держави в особі Управління освіти та у справах дітей Красноперекопської районної державної адміністрації (пл. Гер. Перекопу, 1, місто Красноперекопськ, 96000)
до Приватного підприємства "Красноперекопський муніципальний комбінат харчування" (вул. Менделєєва, 30, місто Красноперекопськ, 96000; мкр-н 10, буд.4, кв.7, місто Красеоперекопськ, 96000; мкр-н 1, буд.30, місто Красноперекопськ, 96000)
про стягнення 40027,63 грн.
Красноперекопський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Відділу освіти Красноперекопської районної державної адміністрації звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Приватного підприємства „Красноперекопський муніципальний комбінат харчування” 40027,63 грн. заборгованості за договором про надання послуг з організації гарячого харчування.
Заявою від 20.11.2008 прокурор уточнив позовні вимоги, просить стягнути на користь Управління освіти та у справах дітей Красноперекопської районної державної адміністрації 40027,63 грн. заборгованості за договором оренди нежилих приміщень, кухонного технологічного обладнання та замінити позивача - Відділ освіти Красноперекопської районної державної адміністрації на належного - Управління освіти та у справах дітей Красноперекопської районної державної адміністрації як правонаступника, що підтверджується розпорядженням №58А-к від 08.05.2008 „Про створення Управління освіти та у справах дітей Красноперекопської районної державної адміністрації”.
Ухвалою господарського суду від 25.11.2008 позивача - Відділ освіти Красноперекопської районної державної адміністрації було замінено на належного - Управління освіти та у справах дітей Красноперекопської районної державної адміністрації.
Позов мотивовано порушенням з боку відповідача умов договору в частині сплати орендної плати та комунальних послуг за період з 01.02.2008 по 01.06.2008.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.
В судовому засіданні суду першої інстанції 26.12.2008 позивач надав уточнений розрахунок заборгованості за період лютий-травень 2008 року, згідно з яким заборгованість відповідача з орендної плати складає 5885,91 грн., у тому числі 64,40 грн. пені, а заборгованість з комунальних платежів складає 31016,58 грн., у тому числі 1023,45 грн. пені, усього на суму 36902,49 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.12.2008 (суддя Доброрез І.О.) у справі № 2-23/10342-2008 позов задоволено частково.
Стягнуто з Приватного підприємства "Красноперекопський муніципальний комбінат харчування" на користь Управління освіти та у справах дітей Красноперекопської районної державної адміністрації 5885,91 грн. заборгованості з орендної плати та 31016,58 грн. заборгованості з комунальних платежів.
Стягнуто з Приватного підприємства "Красноперекопський муніципальний комбінат харчування" в дохід державного бюджету державне мито у сумі 369,03 грн. та 108,79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В інший частині позову провадження у справі припинено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не виконані зобов'язання за договором оренди, укладеним між сторонами, в частині сплати орендної плати та комунальних платежів, у зв'язку з чим застосовано статтю 611 Цивільного кодексу України, якою передбачена відповідальність за порушення зобов'язання або за його невиконання.
В частині стягнення 3125,14 грн. провадження у справі припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Не погодившись з вказаним судовим актом, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати.
Сторона вказує, що загальними положеннями Господарського процесуального кодексу України визначені фундаментальні засади судочинства у господарських судах. Однак, у процесі розгляду справи суд не забезпечив їх дотримання.
Так, у своєму рішенні суд проігнорував норми Цивільного кодексу України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, який відповідно до преамбули визначає основні засади ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна” є спеціальними та регулюють відношення щодо передачі державного та/або комунального майна в оренду. Так, статтею 10 вказаного Закону встановлені істотні умови договору, які повинні були бути передбачені при укладенні договору оренди.
Судом першої інстанції не були досліджені та не взяти до уваги документи на проведення тендера по закупівлі послуг з організації гарячого харчування, в яких сформульовано предмет торгів, а саме: послуги з організації гарячого харчування, а не оренда майна. В тендерній документації також приведені основні умови договору про надання гарячого харчування, в яких не зазначені умови договору оренди.
Також, судом першої інстанції не були прийняті до уваги рішення власника майна, тобто сільських рад, про затвердження методики розрахунку та порядку користування плати за оренду майна, яке знаходиться в комунальній власності територіальних громад, в яких наведена формула розрахунку орендної плати.
Відповідачем в судовому засіданні були надані заперечення в частині моменту укладення спірного договору та актів прийому передач, а саме: в пункті 4.2 договору № 66 зазначений термін закінчення дії спірного договору (договір оренди не перевищує дії договору № 52 від 26.03.2008). Позивач ні в якому разі до проведення тендеру не міг передбачити переможця, номер та дату укладення договору про надання послуг з організації харчування. Тому і договір № 66 був підписаний тільки після проведення тендеру та укладення основного договору.
У запереченнях на апеляційну скаргу Управління освіти та у справах дітей Красноперекопської районної державної адміністрації просить залишити рішення суду без змін, а скаргу - без задоволення у зв'язку з необґрунтованістю.
Судове засідання було відкладеним з 16.02.2009 на 16.03.2009, з 16.03.2009 на 30.03.2009.
Повторно, відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України розглянувши справу, судова колегія встановила таке.
01.02.2008 Відділ освіти Красноперекопської районної державної адміністрації (орендодавець) та Приватне підприємство „Красноперекопський муніципальний комбінат харчування” (орендар) уклали договір оренди нежилих приміщень, кухонного технологічного обладнання № 66.
Згідно з пунктами 3.1.2, 3.1.8 договору № 66 Приватне підприємство „Красноперекопський муніципальний комбінат харчування” зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату Відділу освіти Красноперекопської районної державної адміністрації за використання нежилих приміщень та кухонного технологічного обладнання загальноосвітніх шкіл та сплачувати комунальні послуги на підставі наданих рахунків (додатки 15, 16).
Вказані додатки 15 та 16 до договору узгоджені та підписані сторонами.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та не перевищує дії договору від 26.03.2008.
01.02.2008 сторонами договору складений та підписаний акт прийому-передачі в оренду нежилих приміщень для організації послуг гарячого харчування. Об'єкти оренди вказані у пункті 1.1 договору та конкретизовані у додатку № 1 до договору.
04.06.2008 договір № 66 розірваний за погодженням сторін у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору.
За період дії договору з 01.02.2008 по 01.06.2008 позивач виставив відповідачеві рахунки для оплати за оренду та комунальні послуги на загальну суму 40027,63 грн., у тому числі: 7262,86 грн. заборгованості за сплату оренди приміщень та обладнання, 78,47 грн. пені і 31610,04 грн. заборгованості по комунальним платежам та 1076,26 грн. пені за період лютий-квітень 2008 року (а.с.52).
26.03.2008 між тими ж сторонами був укладений договір № 52 з надання послуг з організації гарячого харчування на базі орендованих приміщень шкільних столових.
Відповідно до пункту 3 договору № 52 його загальна сума складає 405000 грн. До ціни договору включено вартість продуктів та їх доставка, оплата праці робітників, повне забезпечення санітарно-гігієнічних норм, плата за комунальні послуги.
Згідно з пунктом 4 договору замовник сплачує вартість харчування (обіди) на підставі наданих рахунків з боку виконавця відповідно до талонів та табелів відвідування дітей, але не рідше одного разу на місяць.
Пунктом 6.2. договору № 52 встановлено, що він діє з дня підписання до 31.12.2008, а в частині розрахунків -до повного їх виконання.
Додатковою угодою від 02.06.2008 до договору № 52 від 26.03.2008 внесені зміни до договору, а саме пункт 6.2. викладений у новій редакції: ”Строк дії договору встановити до виконання договірних зобов'язань в частині кінцевих розрахунків за надані послуги з гарячого харчування, але не пізніше 04.06.2008”.
Розпорядженням Красноперекопської районної державної адміністрації № 58А-К від 08.05.2008 в структурі районної адміністрації створено з 08.05.2008 Управління освіти та у справах дітей.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України встановлені загальні умови виконання зобов'язань, згідно з якими зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та сплата неустойки.
Матеріалами справи підтверджується, що заборгованість відповідача перед позивачем за сплату оренди приміщень та обладнання складає 5821,51 грн., а заборгованість по комунальним платежам - 29993,13 грн.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено (частина 3 статті 232 Господарського кодексу України).
За змістом частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно зі статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктами 6.2.1, 6.2.4 договору № 66 сторони визначили, що у випадку порушення строків внесення орендних платежів за нежилі приміщення та кухонне технологічне обладнання орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, а за несплату комунальних послуг -у розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Позивачем нараховано пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення за порушення строків внесення орендної плати за нежилі приміщення та кухонне технологічне обладнання у сумі 64,40 грн. та пеню у розмірі 0,3 % від суми заборгованості за кожний день прострочення за несплату комунальних послуг у сумі 1023,45 грн., які є обґрунтованими та підлягають стягненню.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що у договорі оренди № 66 від 01.02.2008 відсутній ряд істотних умов, оскільки вони спростовуються саме текстом договору: об'єкти оренди вказані у пункті 1.1 та конкретизовані у додатку № 1 до договору, встановлений та узгоджений у додатках до договору № 15, 16 розмір орендної плати та комунальних платежів, встановлений термін дії договору та ін.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України „Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна” від 04.10.1995 № 786 незалежна оцінка об'єкту оренди провадиться тільки для нерухомого майна. Розрахунок орендної плати за використання харчоблоків та технічного обладнання був узгоджений сторонами.
Невиконання відповідачем умови по страхуванню орендованого майна не може бути підставою для невиконання умов договору.
Стосовно заперечень відповідача в частині моменту укладення спірного договору та актів прийому-передач судова колегія зазначає, що предметом розгляду даної справи не є умови проведення тендеру з організації гарячого харчування. Спірний договір сторонами не оспорювався та не був визнаним недійсним, предметом же розгляду даної господарської справи є стягнення заборгованості за договором.
Крім того, підписання договору оренди нежилих приміщень та технічного обладнання до проведення тендеру щодо послуг з організації гарячого харчування не є підставою вважати його таким, що суперечить фактичним обставинам справи.
Також, судова колегія звертає увагу на те, що відповідач не оспорює факт використання приміщень харчоблоків та обладнання позивача для приготування обідів для учнів, користування комунальними послугами та згідно з запереченнями на акт звірки рахунків по оплаті за оренду приміщень, кухонного обладнання та оплаті комунальних послуг, частково визнає суму заборгованості, а саме: у розмірі 14638,34 грн.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надано доказів в обґрунтування своїх доводів.
Отже, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу та штрафних санкцій обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.
Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, воно зміні чи скасуванню не підлягає.
Апеляційна скарга залишається без задоволення з вищевказаних підстав.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Красноперекопський муніципальний комбінат харчування" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.12.2008 у справі № 2-23/10342-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя підпис
Судді підпис
підпис