"23" травня 2008 р.
Справа № 14/10-537
15 год. 50хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Руденка О.В.
при секретарі судового засідання Махнач Р.В.
Розглянув справу
За позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Тернопільській області, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль
до відповідача Приватного агропромислового підприємства "Агроінвест", вул. Бережанська, 10, с.Дибще, Козівський район, Тернопільська область
про стягнення штрафних санкцій за порушення державної дисципліни цін в сумі 879055,92 грн.
За участю представників сторін:
Позивача: Оленюх О.П. - довіреність № 800 від 02.04.08 р.;
Онуфрієнко Т.М. - заступник начальника;
Відповідача: Пудлик І.П. - директор.
Суть справи:
Державна інспекція з контролю за цінами в Тернопільській області м. Тернопіль звернулася в господарський суд Тернопільської області з позовом до Приватного агропромислового підприємства "Агроінвест" с.Дибще, Козівський район, Тернопільська область стягнення штрафних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем порушено державну дисципліну цін, в зв'язку з чим до нього застосовано економічні санкції.
Відповідач у своїх письмових запереченнях проти позову заперечує з підстав, що при проведені перевірки посадовими особами контролюючого органу не досліджено і не встановлено всі обставини справи, що й призвело до неправильних висновків на підставі яких прийнято рішення.
Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до ст.41 КАС України проводиться технічна фіксація судового процесу.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
За результатами проведеної перевірки дотримання мінімальних цін на цукор-пісок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2006 року №171 "Про заходи щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру та цукрових буряків" у приватному агропромисловому підприємстві "Агроінвест", посадовими особами контролюючого органу 30.10.2007р. складено акт. Період діяльності підприємства, що охоплений перевіркою: з 01.11.2006р. по 31.08.2007 року.
За наслідками дослідження документів позивача, контролюючим органом зроблені, поряд з іншими, висновки про порушення підприємством державної дисципліни цін при реалізації цукру, а саме реалізація цукру здійснювалась за цінами нижчими від встановленої мінімальної, чим порушено вимоги додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2006 року №171 "Про заходи щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру та цукрових буряків".
Зважаючи на наведені обставини, 08.11.2007р. контролюючим органом відповідно до статті 9 Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" від 17.06.1999р. №758-XIV та ч.15 статті 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", до позивача згідно з рішенням №67 "Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін" вирішено стягнути штраф в розмірі 879055,92 грн.
Цього ж числа на адресу ПАП "Агроінвест" направлено претензію №1577 про виконання рішення про застосування економічних санкцій від 08.11.2007р. №67 в добровільному порядку.
Враховуючи, що відповідачем в добровільному порядку рішення не виконано позивач звернувся до суду з позовом про стягнення штрафу в судовому порядку.
Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін у засіданні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Статтею 7 та 8 вищевказаного Закону передбачено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів та іншими методами, введеними Кабінетом Міністрів України.
Згідно положень статті 4 Закону Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення в республіці державної політики цін, визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікації та визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Статтею 3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" визначено, що мінімальна ціна на цукор квоти А визначається щорічно Кабінетом Міністрів України за пропозиціями Міністерства агропромислового комплексу України з урахуванням базисної цукристості та встановлюється щорічно до 1 січня поточного року із застосуванням щомісячних індексів інфляції.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2006 р. № 171 „ Про заходи щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру та цукрових буряків” затверджено мінімальну ціну на цукор, що відповідає вимогам ДСТУ-2316-93, ДСТУ-2213-93, починаючи з 01.09.2006 р., на рівні 2375 грн. за 1 тонну.
Відповідальність за порушення умов реалізації цукру було визначено п. 3 статті 9 Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру", в якому визначено, що у разі поставок цукру на внутрішній ринок понад встановлену квоту або реалізації його за цінами, що нижчі від визначеної мінімальної ціни, з суб'єкта підприємницької діяльності стягується штраф у розмірі подвійної вартості цукру, реалізація якого здійснена з порушенням встановленого порядку.
Вирішуючи спір по суті суд враховує, що висновки акту перевірки про порушення відповідачем вимог законодавства , яке регламентує спірні правовідносини, грунтуються на встановлених контролюючим органом фактах реалізації відповідачем цукру на ринках Тернопільської області. В свою чергу реалізація цукру засвідчується виключно даними накладних копії яких знаходяться в матеріалах справи.
В той же час, як вбачається із змісту вказаних первинних документів , останні в жодному разі факту реалізації продукції не засвідчують, оскільки в графі кому відпущено у них зазначено "на ринок" а не особу покупця наведеного товару. Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача. вказані накладні являлись супровідними документами на товар (ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт"), а не документами, які відображались у податковому та бухгалтерському обліку підприємства. Наведене обумовлене специфікою реалізації цукру на ринку, оскільки у разі відсутності попиту на товар, або його реалізації не в повному обсязі, останній повертався на підприємство, і через певний проміжок часу повторно доставлявся на ринок для продажу.
З наведених обставин суд погоджується , що самі лише досліджені перевіряючим накладні не можуть засвідчувати факту порушення господарюючим суб'єктом вимог законодавства, що регламентує державне регулювання цін.
Поряд з цим суд враховує, що наведені накладні не являються письмовим документом, що засвідчує передання права власності на товар від продавця до покупця.
Крім того, відповідно до п..27 Правил торгівлі на ринках, що затверджені, наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 р. № 57/188/84/105 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 р. за № 288/6576 , за фактом купівлі продажу на ринках оформляється товарний чек, що засвідчує факт купівлі, у якому зазначаються: найменування суб'єкта господарювання та ринку, ряд та номер торговельного місця, найменування товару, ціна товару, дата продажу, прізвище, ініціали продавця та його підпис.
Більше того, відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі , громадського харчування та послуг", Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що затверджене постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320 саме касовий ордер являється первинним документом, що містить відомості про покупця товару та його ціну реалізації. В той же час дослідженні у судовому засіданні копії наданих відповідачем прибуткових касових ордерів фактів порушення суб'єктом господарювання державної дисципліни цін не підтверджується.
За таких обставин в сукупності, суд констатує, що не дослідивши платіжних документів, які засвідчують як суми коштів, фактично отриманих суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу цукру як і інших документів, що засвідчують реалізацію цукру, контролюючим органом зроблені висновки про порушення вимог законодавства відповідачем, лише на підставі накладних, відомості яких не містять інформації про передачу права власності на товар від продавця до покупця, а відтак і слугувати підставою для притягнення приватного підприємства до відповідальності вказані документи не можуть.
У відповідності до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б підтверджували протиправні дії з боку відповідача інспекцією суду не представлено, обставини, з якими закон пов'язує настання для господарюючого суб'єкта юридичних наслідків, що обумовлені у п. 3 статті 9 Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру", позивачем не доведено, а відтак в позові слід відмовити.
Судові витрати, згідно ст. 94 КАС України, стягненню не підлягають.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 6, 7, 18, 71, 86, 94, 158, 160, 162, 163 та п. 6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя О.В. Руденко