29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"01" квітня 2008 р.
Справа № 11/18/12/2300
За позовом Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ
до Закрите акціонерне товариство "Тепловоденергія" м. Кам'янець-Подільський
про стягнення 748840 грн. 33 коп.
Суддя Радченя Д.І.
Представники сторін:
від позивача: Плотніков А.О. за довіреністю від 29.12.2007 року № 228/10
від відповідача: Антощук О.А. - представник за довіреністю №25 від 08.01.2008р.
Суть спору:
Рішенням господарського суду Хмельницької області (суддя Шпак В.О.) від 14.06.2006р. позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ЗАТ „Тепловоденергія” м. Кам'янець-Подільський на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” м. Київ -370 876 грн. 76 коп. основного боргу, 157 369 грн. 63 коп. пені, 154 698 грн. 88 коп. нарахувань за встановленим індексом інфляції, 48 947 грн. 67 коп. 3% річних, 7 318 грн. 93 коп. витрат по оплаті державного мита, 115 грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2006 р. рішення господарського суду в частині стягнення з ЗАТ “Тепловоденергія” на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” 370 876,76грн. основного боргу та 48 947,67грн. -3% річних залишено без змін, а в частині стягнення пені та різниці від встановленого індексу інфляції - скасовано та передано справу в цій частині на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.
Рішенням господарського суду Хмельницької області (суддя Саврій В.А.) від 25.01.2007р. позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ЗАТ “Тепловоденергія” на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” 370 876грн. 76 коп. основного боргу, 157 369 грн. 63 коп. пені, 154 698грн. 88 коп. різниці від встановленого індексу інфляції, 48 947грн. 67 коп. 3% річних, 7 318грн. 93 коп. витрат по оплаті державного мита, 115 грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 25.07.2007р. рішення місцевого суду в частині стягнення 370 876,76грн. основного боргу, 48 947,67грн. 3% річних, 157 369,63грн. пені скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в позові. Резолютивну частину рішення викладено в новій редакціїї, а саме присуджено до стягнення з ЗАТ “Тепловоденергія” на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” 154 698,88грн. інфляційних нарахувань та судові витрати.
Не погоджуючись з даною постановою позивач звернувся з касаційною скаргою посилались на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, тому просили їх скасувати та ухвалити нове рішення.
Постановою від 24 грудня 2007 року колегія суддів Вищого господарського суду України беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень, дійшла висновку про часткове задоволення вимог касаційної скарги, оскільки, судами, під час нового розгляду справи № 18/12/2300, в порушення вимог ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України, не враховано вказівки, що містились в постанові касаційної інстанції від 30.10.2006р., якою рішення місцевого суду від 14.06.2006р в частині стягнення з ЗАТ “Тепловоденергія” 370 876,76грн. основного боргу та 48 947,67грн. -3% річних залишено без змін. Проте, як суд першої так і апеляційної інстанцій фактично розглянули в повному об'ємі заявлені вимоги, у зв'язку з чим, ці рішення підлягають скасуванню з направленнями справи на новий розгляд для виконання вказівок, зазначених у постанові Вищого господарського суду України від 30.10.2006р.
Матеріали справи надійшли до господарського суду 17 січня 2007 року та передані на розгляд судді Радчені Д.І.
Ухвалою суду від 22.01.2008р. суддею Радченя Д.І. справу за №18/12/2300 прийнято до свого провадження, присвоєно справі порядковий номер 11/18/12/2300, а розгляд призначено на 21.02.2008р.
Розгляд справи відкладався.
В судовому засіданні 01.04.2008р. представник позивача позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.
Відповідач у відзиві на позов стверджує, що Житомирським апеляційним господарським судом вірно вирішено питання щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та зменшенні розміру інфляційних нарахувань. Суд апеляційної інстанції правомірно зменшив суму інфляційних нарахувань за період з листопада 2004 року по лютий 2006 року з 171 646,27 грн. до 154 698,88 грн., оскільки погашення боргу за жовтень 2004 року мало бути здійснено до 10 листопада 2004 року. Кошти перераховані ЗАТ "Тепловоденергія" в грудні 2004 року в сумі 2 084 814,00 грн. зараховані позивачем в січні 2005 року, чим збільшено суму інфляційних нарахувань, що спростовує доводи позивача.
На думку суду, загальний строк захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки, тоді як розрахунки з відповідачем повинні були проводитись до 10 числа місяця наступного за звітним, тобто 10 січня 2005 року із закінченням дії договору № 06/04-1123 ТЕ-34 від 03.11.2004 року. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг строку позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідач також стверджує, що ні договором, укладеним між сторонами, ні законом не передбачено відтермінування строку, з якого розпочинається перебіг позовної давності. Тому, доводи скаржника в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 157369.63 грн. - безпідставні.
Відповідно до ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Позивач мав би право звернутись з позовом до суду до 10.01.2005 року, однак звернувся 03.05.2006 року.
Відповідно до п. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у скарзі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи наведене, відповідач просить суд зменшити позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних нарахувань з 171646.27 грн. до 154698,88 грн., та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ЗАТ "Тепловоденергія" 157369.63 грн. пені.
В подальшому повноважний представник відповідача в засіданні суду погодився з вимогами позивача про стягнення інфляційних нарахувань, однак щодо стягнення пені -заперечує на підставах наведених у відзиві на позов від 21.02.2008 року.
Суд оцінивши подані сторонами по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.
Розглядом матеріалів справи встановлено таке.
03.11.2004р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ЗАТ "Тепловоденергія" (покупець) укладено договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення бюджетних установ та організацій, за №06/04-1123ТЕ-34.
Відповідно до умов укладеного договору постачальник зобов'язався передати у власність покупцю в період з 01 жовтня 2004р. по 31 грудня 2004р. природний газ в обсязі до 21400000грн. надалі газ, а покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому визначаються фактичні обсяги спожитого газу.
Не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним місяцем, покупець зобов'язується надати постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця. Акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.
Оплата здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на рахунок постачальника протягом місяця поставки 100% вартості фактично спожитих та протранспортованих обсягів газу.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за звітним місяця.
Даний договір набирає чинності з 01 жовтня 2004р. і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2004р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Взяті на себе зобов'язання постачальник належним чином виконав, передавши відповідачу протягом жовтня-грудня 2004р. природний газ в об'ємі 21688,934тис.куб.м. на загальну суму 4 554 676 грн. 14 коп., що підтверджується актами прийому-передачі газу.
Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково. Розрахунки за отриманий газ провів в сумі 4 183 799 грн. 38 коп.
Пунктом 7.2 договору №06/04-1123ТЕ-34 від 03.11.2004р. сторони обумовили, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п.6.1 даного договору, покупець сплачує на корить постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Згідно п.7.5 договору штраф та пеня нараховуються постачальником протягом одного року, що передує моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.
Рішенням господарського суду Хмельницької області (суддя Шпак В.О.) від 14.06.2006р. позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ЗАТ „Тепловоденергія” м. Кам'янець-Подільський на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” м. Київ -37 0876 грн. 76 коп. основного боргу, 157 369 грн. 63 коп. пені, 154 698 грн. 88 коп. різниці від встановленого індексу інфляції, 48 947 грн. 67 коп. 3% річних, 7 318 грн. 93 коп. витрат по оплаті державного мита, 115 грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2006 р. рішення господарського суду в частині стягнення з ЗАТ “Тепловоденергія” на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” 370 876,76грн. основного боргу та 48 947,67грн. -3% річних залишено без змін, а в частині пені та різниці від встановленого індексу інфляції - скасовано та передано справу в цій частині на новий розгляд.
Зважаючи на наведене та приписи встановлені Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2006 року предметом розгляду по даній справі з врахуванням наведеного судового рішення яке набрало законної сили (суддя Шпак В.О.) є вимога позивача про стягнення з відповідача нарахувань за встановленим індексом інфляції та пені.
Як вже зазначалося, позивачем на підставі п. 7.2 та 7.4, а також статті 231 ГК України, статей 258, 549-551, 625 Цивільного кодексу України, нараховано до стягнення з відповідача 157 369 грн. 63 коп. пені за період з 14.04.2005р. по 14.04.2006р. та 171 646 грн. 27 коп. різниці від встановленого індексу інфляції за період з листопада 2004р. по лютий 2006року.
Договором обумовлено, що оплата за отриманий газ здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на рахунок постачальника протягом місяця поставки 100% вартості фактично спожитих та протранспортованих обсягів газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за звітним місяця. Даний договір набирає чинності з 01 жовтня 2004р. і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2004р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Дія зазначеного вище договору в частині поставки газу була встановлена сторонами до 31.12.2004р. Отже остаточний розрахунок за договором мав бути здійснений між сторонами не пізніше 10.01.2005р.
Отже позивачу відомо було про порушення свого права до 10.01.2005р., оскільки заборгованість по сплаті поставленого позивачу газу виникла протягом всього 2004 року, що повинен був врахувати позивач при поставці газу протягом грудня 2004р. та при підписанні актів прийому-передачі газу за грудень 2004р.
Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України позивач вправі нараховувати пеню за перші шість місяців від дати прострочення зобов'язання, а строк позовної давності за вимогами про сплату нарахованої пені, визначений ст. 258 ЦК України, становить один рік.
Враховуючи наведене, право на нарахування пені у позивача виникло з 10.01.2005 року і позивач, за наявності простроченого зобов'язання, згідно ЦК України вправі був нараховувати її до 10.07.2005 року.
Однак як вбачається з матеріалів справи позивач даним правом не скористався і звернувся до суду з позовом про стягнення суми пені за період, термін нарахування якої збіг відповідно до п.6 ст. 232 ГК України оскільки інше не передбачено договором.
У відповідності до ст. 267 ЦК України суд, за заявою сторони повинен застосовувати строк позовної давності, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Відповідач у справі наполягає на застосуванні строку позовної давності.
Отже, за умови обов'язковості застосування до спірних відносин положень п. 6 ст. 232 ГК України строк позовної давності для правильного нарахування пені сплив, а здійснене позивачем нарахування пені за період з 14.04.2005р. по 14.04.2006р. не ґрунтується на чинному законодавстві.
Враховуючи зазначене вище, в позові в частині стягнення 74 378,90 грн. пені за період з 06.01.2005р. по 10.08.2005р. слід відмовити.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.
Проаналізувавши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування 154 698 грн. 88коп. різниці від встановленого індексу інфляції за період з листопада 2004р. по лютий 2006р.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з віднесенням судових витрат згідно ст. 49 ГПК України, на рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ до закритого акціонерного товариства "Тепловоденергія" м. Кам'янець-Подільський про стягнення 748 840 грн. 33 коп. задоволити частково.
Стягнути з закритого акціонерного товариства „Тепловоденергія” м. Кам'янець-Подільський, вул. Тімірязєва, 123 (код ЄДРПОУ 32844038) на користь Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України” м. Київ, вул. Шолуденка, 1 (код ЄДРПОУ 31301827) -154 698 грн. 88 коп. (сто п'ятдесят чотири тисячі шістсот дев'яносто вісім гривень 88коп.) різниці від встановленого індексу інфляції, 1 546 грн. 99 коп. витрат по оплаті державного мита, та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В задоволенні позову в частині стягнення пені відмовити.
Суддя Д.І. Радченя