Справа № 504/1854/13-ц
2/504/1529/13
28.10.2013смт. Комінтернівське
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді - Барвенка В.К.,
при секретарі - Мельниковій В.М.,
за участі позивача - ОСОБА_1,
за участі відповідача - ОСОБА_2, -
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 9, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -
Позивачка звернулась до суду із позовом до відповідача, яким просила стягнути з нього аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі однієї третьої частини від усіх видів доходу, починаючи з дня подачі позову, та до досягнення дітьми повноліття.
В мотивування заявлених позовних вимог позивачка посилалась на те, що проживає з дітьми окремо від відповідача, який в свою чергу не надає будь-якої матеріальної допомоги, не зважаючи на те, що має реальну можливість виконувати свої обов'язки по утриманню дітей.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, пояснив суду, що з позивачкою вже тривалий час не живе, від фактичних шлюбних відносин з іншою жінкою - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, має двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, однак, в наслідок перебування у шлюбі з позивачкою, він не може зареєструвати дітей на своє прізвище.
Вказаний факт визнаний в судовому засіданні позивачкою, та не заперечувався сторонами, і, в силу ст. 61 ЦПК України, доведенню не підлягає.
Крім того, відповідач, на обгрунтування своїх заперечень, послався на той факт, що він має на утриманні хвору матір- Година А.А., ІНФОРМАЦІЯ_6, і, вважав справедливим встановлення аліментів з урахуванням інтересів його інших неповнолітніх дітей та хворої матері.
Розглянувши доводи та пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову виходячи з наступного:
Судом встановлено, що з 12.01.2002 року позивачка перебувала у шлюбі з відповідачем.
Однак, подружнє життя з відповідачем не склалося, позивачка та відповідач більше не підтримують подружніх стосунків, проживають окремо.
14.06.2002 року у шлюбі народилася дитина - донька ОСОБА_3, про що свідчить копія свідоцтва про народження серії І-ЖД № 394654, виданого 10.09.2002 року виконавчим комітетом Кіровської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, де в графі «батько» записаний «ОСОБА_4С.», актовий запис № 8.
У судовому засіданні встановлено, що на теперішній час неповнолітні діти - ОСОБА_3, та ОСОБА_4, проживають разом з позивачкою, окремо від відповідача.
Судом встановлено, що відповідач від фактичних шлюбних відносин з ОСОБА_5 має двох неповнолітніх дітей.
Також, в матеріалах справи міститься довідка Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 09.10.2013 року про те, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, перебуває на утриманні ОСОБА_2
Встановивши виниклі між сторонами правовідносини, суд звертається до положень діючого законодавства, яким вони врегульовані.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно зі ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати свою неповнолітню дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44 -ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Законодавцем положенням ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов'язок батьків утримувати своїх дітей.
Детальний аналіз ст. 180 СК України дозволяє суду дійти висновку, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей, зокрема обов'язком батьків є матеріальне утримання дітей.
Суд повторює, що обов'язок батьків з утримання дітей не є солідарним, а індивідуальний, тобто кожний з батьків має брати рівну участь в утриманні дитини.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», на які посилався суд при постановленні рішення, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 Сімейного Кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлені позивачкою позовні вимоги грунтуються на вищевказаних положеннях діючого законодавства, однак підлягають частковому задоволенню, оскільки суд приймає до уваги наявність інших двох неповнолітніх дітей у відповідача.
Доводи відповідача про те, що у нього на утриманні перебуває його матір ІНФОРМАЦІЯ_6 в даному випадку судом до уваги не беруться, оскільки відповідач не довів, що його матір потребує сторонньої допомоги.
Згідно зі ч. 2 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, оскільки позивач на момент звернення до суду, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. ст. 141, 180, 182, 183, 191 Сімейного Кодексу України, ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44 -ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року, ст.ст. 10, 11, 15, 57-61, 64, 88, 208, 212, 215, 218, 293, 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, щомісячно, у розмірі однієї шостої частини з усіх видів доходу (заробітку), починаючи з 04 червня 2013 року до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до 14.06.2020 року включно, а потім по сімнадцять відсотків на утримання ОСОБА_4 до досягнення ним повноліття, тобто до 08.09.2024 року включно.
В решті позову- відмовити.
Розмір аліментів, визначений у частці від доходу платника аліментів не може бути меншим 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 Сімейного Кодексу України.
Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь держави витрати по оплаті судового збору у сумі 114,70 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з часу його проголошення через Комінтернівський районний суд Одеської області.
Суддя В. К. Барвенко