Справа № 569/3652/13-а
31.10.2013 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
головуючого судді Тимощука О.Я.,
при секретарі Грібінчак К. П.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України в м. Рівне про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести призначення пенсії, -
20.02.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду в інтересах ОСОБА_3 із адміністративним позовом про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести призначення пенсії за загальними правилами. Просив розглянути адміністративну справу та прийняти постанову про визнання дій управління Пенсійного фонду України в м. Рівне, виражених у відмові призначити пенсію позивачу неправомірними з одночасним зобов'язанням призначити пенсію за віком позивачу починаючи з 29 грудня 2012 року.
В підтвердження своїх вимог представник позивача заявив, що відповідно до приписів встановлених п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: «Виплата пенсії за рішенням територіальних органів пенсійного фонду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України». Зазначає, що 07.10.2009 року Конституційним Судом України було постановлено рішення, яким вищенаведені приписи наведеного Закону України визнані неконституційними. У зв'язку з вище означеними обставинами та оскільки позивачка народилась в 1948 році і будучи громадянкою України має право на призначення пенсії за віком, то 29 грудня 2012 року її представник звернувся до відповідача з заявою про призначення такої пенсії, однак листом від 18.01.2013 року №27/11 відповідач відмовив у призначенні такої пенсії. Вважає такі дії протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Ухвалою Рівненського міського суду від 04.03.2013 року було відкрито скорочене провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести призначення пенсії.
У встановлений строк від відповідача надійшли письмові заперечення на адміністративний позов ОСОБА_3, в яких він просить відмовити в задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Ухвалою Рівненського міського суду від 28.03.2013 року було призначено судовий розгляд у справі за загальними правилами.
Дослідивши усі обставини справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.
Призначення пенсії проводиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 (з урахуванням змін відповідно до Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VІ від 07.07.2011) (далі - Закон) та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 № 1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до ст. 26 Закону (з урахуванням змін відповідно до Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 07.07.2011) право на призначення пенсії за віком мають особи, які досягли віку 60-ти років при наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно п.1 Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації) заявника, або законним представником відповідно законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.
Згідно з п. 16 Порядку, особа, яка звертається за призначенням пенсії (незалежно від виду пенсії) зобов'язана пред'явити паспорт або інший документ, що засвідчує особу, місце її проживання (реєстрації) та вік.
Відповідно до п. 29 Порядку, за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземні громадяни та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне місце проживання (реєстрації).
Посилання представника позивача на рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009р. у справі № 1-32/2009 є безпідставним з огляду на наступне.
Згідно статті 4 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», законодавство про пенсійне забезпечення України складається в тому числі і із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду, або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з статтею 51 вказаного Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон, пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед виїздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем його зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором в Україні, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009р. у справі № 1-32/2009 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України положень п. 2 ч. 1 ст. 49 та другого речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вказані положення визнано неконституційними - такими, що не відповідають Конституції України та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення.
Отже, вказані норми стосуються випадків припинення та поновлення виплати раніше призначених пенсій , а тому визнання їх неконституційними не має правових наслідків для позивача, якому пенсія раніше не призначалась .
Пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визначено звернути увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших Законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття Закону про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданою фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними. На даний час нормативно-правових актів, спрямованих на виконання рішення Конституційного Суду України, яким будуть передбачені умови, норми і механізми виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів щодо пенсійного забезпечення , не прийнято.
Отже, при розгляді справи у межах заявлених вимог, судом не встановлено протиправність рішень, дій чи бездіяльності відповідача щодо позивача.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Суд вважає, що відповідач довів правомірність відмови у призначення пенсії ОСОБА_3.
За таких обставин підстави для визнання дій відповідача протиправними та задоволення позовних вимог відсутні.
Керуючись ст.ст.11,17,18, 71,160,161,162,183-2 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в місті Рівне про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести призначення пенсії - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржено до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Рівненського
міського суду ОСОБА_4